Рішення № 69506215, 02.10.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2017 р.Справа № 916/2117/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача не зявився,

від відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „ДТЕК Павлоградвугілля до Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця в особі регіональної філії „Одеська залізниця ПАТ „Українська залізниця про стягнення 5113,59 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „ДТЕК Павлоградвугілля звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця в особі регіональної філії „Одеська залізниця ПАТ „Українська залізниця про стягнення вартості нестачі вантажу в сумі 5113,59 грн., посилаючись на наступне.

ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» здійснило відправлення вагону № 56248115 зі станції Богуславський РФ «Придніпровська залізниця» на станцію Ладижин РФ «Одеська залізниця».

Як вказує позивач, на станції Тимкове РФ «Одеська залізниця» було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача, про що був складений комерційний акт № 414115/11/114.

Наразі позивач стверджує, що вантажовідправник вжив всіх необхідних заходів щодо збереження вантажу під час його перевезення, як це передбачено Технічними умовами навантаження. Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджено комерційним актом, де вказано про порушення маркування та виїмки на поверхні вантажу. Вагон знаходився у технічному стані справним, слідів просипання вантажу не виявлено.

Так, на думку позивача, виявлена нестача свідчить про те, що залізниця не забезпечила збереженість вантажу під час його перевезення.

Отже, посилаючись на ст.ст. 105, 110 та 113 Статуту залізниць України, позивач зазначає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу у межах і розмірах, передбачених Статутом та окремими договорами. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Поряд з цим позивач вказує, що відповідно до ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України, ст. 114 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу.

За розрахунками позивача, вартість нестачі вугілля у вагоні № 56248115 складає 5113,59 грн.

Поряд з цим позивач вказує, що вантажоодержувач передав право на пред'явлення позову ПрАТ „ДТЕК Павлоградвугілля, також надав оригінал комерційного акту та залізничну накладну та зробив відповідний переуступний підпис. Наразі позивач послався на положення ст. 133 Статуту, згідно яких передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику. Можливість передачі права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.2017 р. позовну заяву ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2117/17, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Представник позивача у судові засідання не зявився.

Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 20-24). Зокрема, відповідач зазначає, що відповідно до залізничної накладній № 46103297 від 01.04.2017 завантаження полувагону № 56248115 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. На станції Тимкове філії „Одеська залізниця складено комерційний акт № 414115/11/114 від 04.04.2017 р., яким встановлено наступне: на підставі актів загальної форми №№ 1526 та 26 від 03.04.2017 р. проведено комісійне зважування вагону № 56248115 на справних 150 тонних залізничних тензометричних вагонних вагах нетто склало 68600 кг, що не відповідає масі, вказаній у залізничній накладній на 3360 кг. Фактично навантаження у вагоні навалом, нижче бортів 300 мм. Поверхня вантажу розрівняна і маркована окрім виїмки з лівої сторони за рухом поїзда над 1-6 люками довжиною 10 м, шириною 900 мм, глибиною 700 мм. Вивантажувальні люки зачинені щільно, просипання вантажу немає. Вантаж, якого не вистачає, у вагоні поміститися міг. Вагон у технічному стані справний. Також відповідач вказує, що з залізничної накладної встановлено, що завантаження вантажу у вагон здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч. 3 ст. 308 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч. 2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Як зазначає відповідач, аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення. Відповідач вказує, що ПрАТ „ДТЕК Павлоградвугілля у своїй позовній заяві та доданих до неї документах не вказало, хто є власником вантажу, коли вантаж був оплачений, якою валютою і за якою вартістю за одну тонну. Згідно ст. 114 Статуту залізниць за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниця несе відповідальність у розмірі фактично завданих збитків. Як зазначає відповідач, позовні вимоги до залізниці були заявлені ПрАТ „ДТЕК Павлоградвугілля, яке не є власником вантажу, і таким чином ніяких збитків або шкоди не отримувало. Виходячи з аналізу норми матеріального права, відповідач вважає, що вказані норми по-іншому, ніж Статут залізниць України, визначають учасника господарських відносин, який має право звернутись до залізниці з претензією та позовною заявою про нестачу або втрату вантажу. Між тим, відповідач зазначає, що Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 і останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 р. № 1973. Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 р. за № 436-ІV і набув чинності з 01.01.2004 р. Крім того, у прикінцевих положеннях ГК України законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в т.ч. і Статут залізниць України, оскільки він суперечить ГК України) у відповідність до норм ГК України, а тоді вже застосовувати ці норми поряд з нормами ГК України, що Кабінетом Міністрів України зроблено не було. Таким чином, відповідач стверджує, що позовні вимоги ПрАТ „ДТЕК Павлоградвугілля засновані лише на факті втрати та нестачі вантажу при його перевезенні, але не мають під собою матеріального обґрунтування, так як позивачу цим не були заподіяні будь-які збитки або втрати. Поряд з цим відповідач зауважив, що позивачем суду не представлено жодного доказу або підтвердження нанесення йому якого-небудь збитку або знищення належного йому вантажу. Адже відповідно до матеріалів справи вантаж (вугілля), відправлений ПрАТ „ДТЕК Павлоградвугілля, є власністю ПАТ „ДТЕК Західенерго» згідно договору № 1-1-2016/006 від 27.01.2016 р., а позивач є лише вантажовідправником, у якого внаслідок нестачі не виникло яких-небудь збитків. Враховуючи наведене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

Згідно залізничної накладної № 46103297 від 01.04.2017 р. ПрАТ „ДТЕК Павлоградвугілля відправило на адресу ПАТ „ДТЕК Західенерго вугільну продукцію зі станції Богуславський РФ „Придніпровська залізниця до станції Ладижин РФ „Одеська залізниця. Як вбачається з вказаної залізничної накладної, вугілля камяне марки г-газовий Г(Г1)Р(0-200) поставлялось у власність ПАТ ДТЕК Західенерго згідно договору № 1-1-2016/006 від 27.01.2016 р., завантаження полувагону № 56248115 проводилося вантажовідправником, визначення маси вантажу здійснено на 150 тонних статичних вагонних вагах, поверхня вантажу маркована 5 поздовжніми смугами. При цьому вказаний вантаж прийнято до перевезення залізницею без зауважень.

Між тим, як стверджує позивач, на станцію призначення зазначений вагон надійшов з ознаками недостачі у кількості 3360 кг вугілля, що зафіксовано в комерційному № 414115/11/114 від 04.04.2017 р.

Як свідчать матеріали справи, під час перевезення залізницею були складені акти загальної форми № 1526, 26 від 03.04.2017 на станції Тимкове Одеської залізниці, згідно яких внаслідок виявлення комерційної несправності (наявності ознак незбереженості вантажу) була проведена перевірка маси вантажу у вагоні № 56248115, та за наслідками контрольного переважування вантажу на тензометричних вагах встановлено: фактична маса брутто вагону склала 88540 кг, тара вагону з ПД 23300 кг, маса вантажу нетто за ПД 68600 кг, фактична маса вантажу нетто 65240 кг, що менше документу на 3360 кг. У звязку із зазначеним на станції Тимкове філії „Одеська залізниця складено згідно ст. 129 Статуту залізниць України був складений комерційний акт № 414115/11/114 від 04.04.2017 р. (а.с. 9).

Згідно вказаного комерційного акту: на підставі актів загальної форми № 1526, 26 від 03.04.2017 р. на станції Тимкове Одеської залізниці було проведено комісійне зважування вагону № 56248115 на справних 150 т зал. тензометричних статичних вагах ВТВ-1СТ (повірка 26.10.2016 р.), де маса вантажу склала: брутто 88540 кг, тара з ПД 23300 кг, нетто 65240 кг; згідно документа тара 23300 кг, нетто 68600 кг, що менше документу на 3360 кг. Наразі в комерційному акті зазначено, що у перевізному документі значиться завантаження навалом, поверхня вантажу маркована 5 поздовжніми смугами, проте фактично навантаження у вагоні навалом, нижче бортів 300 мм. Поверхня вантажу розрівняна і маркована згідно перевізного документа, окрім виїмки з лівої сторони за рухом поїзда над 1-6 вивантажувальими люками довжиною 10000 мм, шириною 900 мм, глибиною 700 мм. Вагон глуходверий, вивантажувальні люки зачинені щільно, просипання вантажу немає. Вантаж, якого не вистачає, у вагоні поміститися міг. По станції Тимкове місце виїмки вантажу помарковано вапном. Зважування вагону проводилося двічі, недостача 3360 кг підтвердилась. Також в комерційному акті зазначено, що в технічному відношенні вагон технічно справний.

За таких обставин, позивач вказує, що при перевезенні вугільної продукції у вагоні № 56248115 перевізником не забезпечено збереження ввіреного йому вантажу, тому відповідач як перевізник має відшкодувати вартість втраченого вантажу, що за наведеним у позові розрахунком позивача складає 5113,59 грн. (а.с. 4).

Разом з тим, згідно залізничної накладної № 46103297 ПАТ „ДТЕК Західенерго (вантажоотримувач) передав переуступним підписом право на предявлення позову вантажовідправнику ПрАТ „ДТЕК Павлоградвугілля.

Так, у відповідності з ч. 1, 2 ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Відтак, з посиланням на факт виявлення нестачі вантажу, який було прийнято залізницею до перевезення, що встановлено в комерційному акті, позивач просить суд стягнути з відповідача як перевізника вищевказану вартість втраченого вантажу саме на користь позивача.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Наявна в матеріалах справи копія залізничної накладної № 46103297 свідчить про укладення між вантажовідправником і залізницею як перевізником договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача ПАТ „ДТЕК Західенерго до станції Ладижин РФ „Одеська залізниця.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч. 2, 3 ст. 308 ГК України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного Кодексу України визначено, що разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Стаття 110 Статуту залізниць передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст. 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Виходячи з наведених положень, підставою для покладення на залізницю відповідальність у вигляді відшкодування вартості прийнятого до перевезення вантажу є саме втрата вантажу з вини залізниці.

Згідно із ст. 8 Статуту залізниць перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.

В силу вимог ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У залізничній накладній № 46103297 в графі 28 вказано, що завантаження вантажу у вагон здійснювалося вантажовідправником, а відповідно до вимог ч. 3 ст. 308 ГК України, яка кореспондуються з вимогами ч. 2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобовязаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обовязку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 861/5082, а також у ст. 32 Статуту залізниць України, згідно з якою навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням Технічних умов.

При цьому згідно ст. 37 Статуту залізниць України, п. 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Згідно п.1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф.

Також згідно п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 р., у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Як вказано в п. 3.21 Розяснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. N 04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею, з метою забезпечення збереженості вантажу відповідно до пункту 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу. Конструкція відповідних пристроїв і установок, порядок ущільнення вантажів, застосування захисної плівки (емульсії), кріплення та маркування, що забезпечують збереження і свідчать про відсутність втрати вантажу при перевезенні, визначається інструкцією, розробленою відправником і узгодженою з залізницею (пункт 7 названих Правил).

Згідно залізничної накладної № 46103297 поверхня вантажу маркована 5 поздовжніми смугами, навантаження навалом, маса вантажу визначена вантажовідправником на вагонних статичних вагах (150 т).

Викладене свідчить про визначення вантажовідправником маси вантажу у відповідності з Правилами приймання вантажів до перевезення, а також засвідчено обставину вжиття вантажовідправником всіх необхідних заходів для збереження вантажу під час здійснення його перевезення, як це передбачено вимогами чинного законодавства. Також матеріали справи свідчать, що залізниця прийняла вантаж без будь-яких застережень.

Статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Згідно п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

В ст. 3 ч. 8 Правил складання актів Міністерства Транспорту України № 334 від 28.05.2002 р. зазначено, що акт загальної форми складається у випадку пошкодження або втрати залізницею перевізних пристосувань. З цього випливає те, що такі пошкодження фіксуються у випадку, коли вони сталися в процесі перевезення, саме про це йдеться в ч. 1 ст. 33: „Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Відповідно до акту загальної форми № 1526 від 03.04.2017 р., який був складений на ст. Тимкове Одеської залізниці, була виявлена комерційна несправність, тобто наявні ознаки незбереженості навалочного при перевезенні у вагонах відкритого типу. При контрольному зважуванні поїзда на тензометричних динамічних вагах встановлено: вага брутто по документу 91900 кг, по протоколу зважування - 87050 кг. При огляді з оглядового моста навантаження навалом, поверховість вантажу розрівняна. З лівої сторони за рухом поїзда над 1-6 люками вибірка. Вантаж маркований. В місці вибірки маркування присутнє. Вагон глухо дверний, люки зачинені щільно, просипання вантажу немає. Також зі змісту комерційного акту № 414115/11/114 від 04.04.2017 р. вбачається, що у спірному вагоні з вантажем № 56248115 за накладною № 46103297 встановлено наявність виїмок вантажу із зазначенням того, що вказаний вагон у технічному стані є справним.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що недостача вантажу при його перевезенні виникла з причин, що залежать саме від залізниці з огляду на таке. Так, прийняття відповідачем до перевезення вказаного вантажу свідчить про погодження з вказаною у залізничній накладній масою вантажу. Натомість зі змісту комерційного акту випливає, що фактично наявні виїмки, а не протікання (просипання) вантажу, також перевізному документі міститься відмітка про нанесення маркування.

Виходячи з викладеного, суд доходить до висновку про недоведеність залізницею обставини відсутності її вини у нестачі вантажу, а тому доводи позивача щодо наявності підстав для покладення на залізницю матеріальної відповідальності за нестачу вантажу є правомірними.

Таким чином, господарський суд вважає правомірним покласти відповідальність за недостачу вантажу у вагоні № 56248115 саме на відповідача як перевізника.

Наразі суд вважає необґрунтованими та безпідставними посилання відповідача на те, що позовні вимоги до залізниці були заявлені ПрАТ «ДТЄК Павлоградвугілля», яке не є власником вантажу, і таким чином ніяких збитків або шкоди не отримувало. Так, як зазначалось вище, у залізничній накладній міститься переуступний підпис ПАТ „ДТЕК Західенерго (вантажоотримувача) щодо передачі права на предявлення позову вантажовідправнику - ПрАТ „ДТЕК Павлоградвугілля, що передбачено ст. 133 Статуту залізниць України. Тому суд вважає, що позивач є належним позивачем у спірних правовідносинах внаслідок засвідчення переуступним підписом на накладній передачі права на пред'явлення позову вантажоодержувачем вантажовідправнику.

Водночас вимогами ст. 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Ст. 114 Статуту залізниць України визначає, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

В підтвердження вартості відправленого вантажу у полувагоні № 56248115 позивачем надано до суду довідку, в якій зазначена вартість вугілля у розмірі 1593,62 грн. (без ПДВ) та 1912,34 грн. (з ПДВ) за 1 тонну продукції.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

- 2% маси, зазначеної в перевізних документах:

вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;

- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах:

вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

- 1% маси, зазначеної в перевізних документах:

мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;

- 0,5% маси всіх інших вантажів.

Так, з урахуванням викладеного, суд вважає цілком обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок вартості нестачі вантажу 3360 кг вугілля у полувагоні № 56248115, що складає 5113,59 грн. з урахуванням ПДВ, за вирахуванням норми природної втрати ((3360 кг (68600 кг х 1%)) х 1912,34 грн.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, господарський суд доходить до висновку про доведеність документальними доказами та наявність законних підстав для покладання матеріальної відповідальності в порядку ст. 129 Статуту залізниць України саме на перевізника у вигляді відшкодування вартості нестачі вантажу, що за правильним розрахунком позивача, зробленим у відповідності до вимог п. 27 Правил видачі вантажів, становить 5113,59 грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „ДТЕК Павлоградвугілля обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у звязку з чим підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного акціонерного товариства „ДТЕК Павлоградвугілля до Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця в особі регіональної філії „Одеська залізниця ПАТ „Українська залізниця про стягнення 5113,59 грн. задовольнити.

2.СТЯГНУТИ з Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії „Одеська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 40081200) на користь Приватного акціонерного товариства „ДТЕК Павлоградвугілля (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76; код ЄДРПОУ 00178353; р/р 26006039733200 в АКІБ „УкрСиббанк м. Харків, МФО 351005) вартість нестачі вантажу в сумі 5113/пять тисяч сто тринадцять/грн. 59 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600/одна тисяча шістсот/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 09 жовтня 2017 р.

Суддя В.С. Петров