Рішення № 69506157, 09.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2017Справа №910/13854/17

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації)

3. Державна архітектурно-будівельна інспекція України

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від прокуратури Константинова І.В. - посвідчення № 040864 від 29.01.2016

від позивача не з'явився

від відповідача Туніка А.В., довіреність № 01-02/17 від 01.02.2017

від третьої особи-1 не з'явився

від третьої особи-2 Шадура А.М., довіреність № 05703-9300 від 29.05.2017

від третьої особи-3 не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» про зобов'язання останнього знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна - автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2017 порушено провадження у справі № 910/13854/17 та призначено справу до розгляду на 21.09.2017.

Позивачем в судовому засіданні 21.09.2017 подані клопотання про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

Відповідачем 21.09.2017 до відділу діловодства суду подані клопотання про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

Відповідачем 22.08.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/13854/17 для ознайомлення. Представник відповідача 28.08.2017 ознайомився з матеріалами справи № 910/13854/17 що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника відповідача.

Прокуратурою 20.09.2017 до відділу діловодства суду подано додаткові документи по справі.

Прокуратурою 20.09.2017 до відділу діловодства суду подано власне письмове підтвердження відсутності аналогічного спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13854/17 від 21.09.2017 залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Державну архітектурно-будівельну інспекцію України; розгляд справи відкладено на 03.10.2017.

Третьою особою-2 01.10.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/13854/17 для ознайомлення. Представник третьої особи-2 02.10.2017 ознайомився з матеріалами справи № 910/13854/17 що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника третьої особи-2.

Відповідачем 02.10.2017 до відділу діловодства суду подано власне письмове підтвердження відсутності аналогічного спору.

Відповідач у поданому 02.10.2017 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 коду 12.08 (код земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1) відповідає цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, що відноситься до категорії землі - землі транспорту. Відповідно до вищевказаної Класифікації видів цільового призначення земель землі транспорту - землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. Земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, яка передана ТОВ «Гуель Парк» в оренду на підставі договору оренди № 394 укладеного з Київською міською радою 30.03.2016, має цільове призначення « 12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд для додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій». Дана земельна ділянка відноситься до категорії землі - землі транспорту (землі автомобільного транспорту), на яких дозволяється розміщувати автозаправні станції. Висновки прокуратури, що земельна ділянка відведена не для цієї мети не відповідає фактичним обставинам справи. ТОВ «Гуель Парк» використовує надану йому в оренду земельну ділянку в межах визначеної для неї категорії землі. На земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1, що орендується відповідачем на підставі договору оренди № 394 від 30.03.2016 розташоване належним чином зареєстроване нерухоме майно товариства - будівля сервісного обслуговування водіїв, що підтверджується свідоцтвом про право власності № 47498961 від 12.11.2015 і витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 47499681 від 12.11.2015. У відповідності з отриманими проектними та дозвільними документами ТОВ «Гуель Парк» проводить реконструкцію даного об'єкта нерухомості під автозаправочний комплекс. Як вірно вказано прокурором у своїй позовній заяві, ТОВ «Гуель Парк» 04.08.2016 отримано дозвіл № IУ 115162171758 на виконання будівельних робіт з реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва, виданий Інспекцією держархбудконтролю України. Отримання даного дозволу свідчить про законність намірів Відповідача провести відповідні роботи. Так ТОВ «Гуель Парк» отримало і погодило усі необхідні для цього виду діяльності проектні та дозвільні документи. Зокрема було отримано в Департаменті містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки № 314/16/12/009-16 від 14.04.2016, що згідно зі ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є основними складовими вихідних даних для проектування реконструкції об'єкта нерухомості. На підставі даного документа відповідачем було розроблено проект реконструкції будівлі сервісного обслуговування водіїв. даний проект пройшов державну експертизу про що було отримано позитивний експертний звіт № 7-063-16-ЕП/ЛО від 01.07.2016. Згідно п. 5 Положення про Департамент містобудування та архітектури основними завданнями Департаменту є забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування га архітектури на території м. Києва. Відповідно до п. 6.43. Положення Департамент надає містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. Київська міська рада через свій уповноважений орган - Департамент містобудування та архітектури надала ТОВ «Гуель Парк» право (згоду) здійснити реконструкцію будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва.

Позивач у поданих 03.10.2017 до відділу діловодства суду поясненнях просить розглядати справу без участі представника позивача та повідомляє наступне. Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 коду 12.08 (код земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1) відповідає цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, що відноситься до категорії землі - землі транспорту. Відповідно до вищевказаної Класифікації видів цільового призначення земель землі транспорту - землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. Земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, яка передана ТОВ «Гуель Парк» в оренду на підставі договору оренди № 394 укладеного з Київською міською радою 30.03.2016, має цільове призначення « 12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд для додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій». Дана земельна ділянка відноситься до категорії землі - землі транспорту (землі автомобільного транспорту). На земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1, що орендується відповідачем на підставі договору оренди № 394 від 30.03.2016 розташоване належним чином зареєстроване нерухоме майно товариства - будівля сервісного обслуговування водіїв, що підтверджується свідоцтвом про право власності № 47498961 від 12.11.2015 і витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 47499681 від 12.11.2015. Як вбачається із матеріалів справи у відповідності з отриманими проектними та дозвільними документами ТОВ «Гуель Парк» проводить реконструкцію даного об'єкта нерухомості під автозаправочний комплекс. Як вірно вказано прокурором у своїй позовній заяві, ТОВ «Гуель Парк» 04.08.2016 отримано дозвіл № ІУ 115162171758 на виконання будівельних робіт з реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва, виданий Інспекцією держархбудконтролю України. Згідно п. 5 Положення про Департамент містобудування та архітектури основними завданнями Департаменту є забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування га архітектури на території м. Києва. Відповідно до п. 6.43. Положення Департамент надає містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. ТОВ «Гуель Парк» отримано в Департаменті містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки № 314/16/12/009-16 від 14.04.2016, що згідно із ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є основними складовими вихідних даних для проектування реконструкції об'єкта нерухомості. На підставі даного документа відповідачем було розроблено проект реконструкції будівлі сервісного обслуговування водіїв. Даний проект пройшов державну експертизу про що було отримано позитивний експертний звіт № 7-063-16-ЕП/ЛО від 01.07.2016.

Третя особа-1 у поданих 03.10.2017 до відділу діловодства суду поясненнях просить розглядати справу без участі представника третьої особи-1 та зазначає наступне. За результатами розгляду заяви ТОВ «Гуель Парк» від 31.03.2016 Департаментом надані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва для проектування об'єкта «Реконструкція будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС)» № 314/16/12/009-16 від 14.04.2016 у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» і наказом Мінрегіону № 109 від 07.07.2011. За результатами перевірки головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві складено відповідний акт від 20.03.2017 та припис від 20.03.2017. Згідно зазначеного акту, під час проведення перевірки виявлено, що вищезазначені містобудівні умови та обмеження надані із порушенням термінів надання містобудівних умов та обмежень. Інших порушень під час надання Департаментом містобудівних умов та обмежень № 314/16/12/009-16 від 14.04.2016 не виявлено. Зважаючи на те, що ситуація навколо об'єкта «Реконструкція будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС)» набула високого суспільного резонансу було замовлено та отримано висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 15581/17-42 від 17.08.2017, виготовлений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України. Відповідно до висновків вказаного експертного дослідження, проектна документація по реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького і вулиці А.Ахматової у Дарницькому районі м. Києва відповідає діючим вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (з урахуванням розроблених і погоджених компенсаційних заходів при відхиленнях від них), чинним на момент видачі дозволу на виконання будівельних робіт, а саме 04.08.2016; відхилення від нормативно-правових актів затверджені належним чином у відповідності із законами України. ТОВ «Гуель Парк» є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, на підставі договору оренди № 394 укладеного з Київською міською радою 30.03.2016. Об'єктом оренди, відповідно до даного договору, є земельна ділянка розташована на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва з цільовим призначенням - 12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд для додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, з видом використання - для експлуатації та обслуговування будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою. Вказане цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000340362016 від 16.05.2016. Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 коду 12.08 (код земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1) відповідає цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, що відноситься до категорії землі - землі транспорту. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Земельного кодексу України до земель автомобільного транспорту належать землі під автозаправними станціями. Отже земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, яка передана ТОВ «Гуель Парк» в оренду на підставі договору оренди № 394 укладеного з Київською міською радою 30.03.2016, має цільове призначення « 12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд для додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій». Дана земельна ділянка відноситься до категорії землі - землі транспорту (землі автомобільного транспорту), на яких, в свою чергу, дозволяється розміщувати автозаправні станції.

Третя особа-2 у поданих 03.10.2017 до відділу діловодства суду поясненнях проти задоволення позовних вимог прокуратури заперечує посилаючись на наступне. Рішенням Київської міської ради № 110/110 від 11.02.2016 розірвано договір оренди земельної ділянки № 1108 від 13.03.2014 площею 0,5506 г на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у м. Києві, укладений з ККП «Київтранспарксервіс» та передано зазначену земельну ділянку ТОВ «Гуель Парк» в оренду на 15 років для експлуатації та обслуговування будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою у зв'язку з набуттям права власності на майно. На момент укладення договору на земельній ділянці було розміщено нерухоме майно, а саме будівля сервісного обслуговування (літ. А), яке відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності з 11.11.2015 належить ТОВ «Гуель Парк». Відповідно до п. 8.4. договору оренди земельної ділянки від 30.03.2016 орендар зобов'язаний у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному законодавством України. Відповідне положення також передбачено пп. 5.5. рішення Київської міської ради № 110/110 від 11.02.2016. Відповідно до витягу з державного земельного кадастру земельна ділянка на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової (кадастровий номер НОМЕР_1) відноситься до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010, земельна ділянка, на якій знаходиться спірне нерухоме майно за цільовим призначення відповідає землям транспорту. Відповідно до вищевказаної Класифікації землі транспорту - (землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту). Відповідно до ч. 1 ст. 71 Земельного кодексу України до земель автомобільного транспорту належать землі під автозаправними станціями. Отже, з вищевикладеного вбачається, що розміщення на земельній ділянці багатопаливної автозаправної станції не порушує вимог щодо цільового використання земельної ділянки. Відповідно до умов договору, ТОВ «Гуель Парк» 04.08.2016 отримано дозвіл № ІУ 115162171758 на виконання будівельних робіт з реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва, що вказує на те, що ТОВ «Гуель Парк» не були порушені зобов'язання встановлені договором оренди земельної ділянки. Також зазначає, що реконструкція ТОВ «Гуель Парк» власного нерухомого майна (будівлі сервісного обслуговування (літ. А) під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва з отриманням відповідних дозвільних документів не є самочинним будівництвом, а тому вимоги позивача щодо знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомого майна вважає безпідставними та необґрунтованими.

Третя особа-3 у поданих 03.10.2017 до відділу діловодства суду поясненнях зазначив, що механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011. За результатами розгляду поданих замовником будівництва - ТОВ «Гуель Парк» документів, Держархбудінспекція 04.08.2016 видала дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 115162171758 «Реконструкція будівлі сервісного обслуговування (літ. «А») водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва». Станом на час надання письмових пояснень інформація про дозвіл на виконання будівельних робіт міститься в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів. При цьому зазначає, що згідно частини 3 статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Прокуратурою в судовому засіданні 03.10.2017 заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.

В судовому засіданні 03.10.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.10.2017.

Прокуратурою 04.10.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/13854/17 для ознайомлення. Представник прокуратури 04.10.2017 ознайомився з матеріалами справи № 910/13854/17 що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника прокуратури.

Відповідачем 04.10.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/13854/17 для ознайомлення. Представник відповідача 04.10.2017 ознайомився з матеріалами справи № 910/13854/17 що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника відповідача.

Прокуратурою 09.10.2017 до відділу діловодства суду подано пояснення, в яких просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Позивач в судове засідання 09.10.2017 не з'явився.

Треті особи -1 та -2 в судове засідання 09.10.2017 не з'явились.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника позивача.

В судовому засіданні 09.10.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників прокуратури, відповідача та третьої особи-2, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.ст. 142, 143 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 9 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного правочину) визначено, що до повноважень Київської міської ради, належить, в тому числі, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного правочину) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В силу ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно із ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За приписами ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статтях 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного правочину) зазначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент укладання договору оренди) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Київської міської ради № 110/110 від 11.02.2016 розірвано договір № 1108 від 13.03.2014 оренди земельної ділянки площею 0,5506 га, розташованої на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у місті Києві, укладений з Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», та передано вказану земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» в оренду строком на 15 років для експлуатації та обслуговування будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою у зв'язку з набуттям права власності на майно.

На підставі вказаного рішення 30.03.2016 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір № 394 від 30.03.2016).

Даний правочин посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 394.

Також вказаний договір було зареєстровано 08.04.2016 Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації в міському земельному кадастрі за № МЗК-1-00884.

Відповідно до п. 2.1 договору № 394 від 30.03.2016 об'єктом оренди є земельна ділянка за наступними характеристиками:

місце розташування - не перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва;

розмір - 0,5506 га;

цільове призначення - 12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд для додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій;

вид використання - для експлуатації та обслуговування будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою;

кадастровий номер № НОМЕР_1.

Згідно з п. 8.4 договору № 394 від 30.03.2016 орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до п. 8.3 договору № 394 від 30.03.2016 орендар має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди.

На земельній ділянці з кадастровим НОМЕР_1 розміщено нерухоме майно, а саме будівля сервісного обслуговування водіїв, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк», що підтверджуються свідоцтвом про право власності № 47499681 від 12.11.2015.

З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» було отримано дозвіл № IУ 115162171758 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт з реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва.

Згідно акту Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації № 17-1212-02 від 02.08.2017 земельна ділянка кадастровий номер № НОМЕР_1 площею 0,5506 га, що розташована на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у місті Києві, огороджена сітчастим та металевим парканом. На огородженій металевим парканом частині ділянки розташована недобудована споруда. На огородженій сітчастим парканом частині ділянки функціонує автостоянка.

З пояснень представників сторін вбачається, що на вказаній вище земельній ділянці на даний час здійснюються будівельні роботи з реконструкції будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію.

За твердженнями прокурора, здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» будівництва автозаправної станції на земельній ділянці кадастровий номер № НОМЕР_1 площею 0,5506 га, розташованій на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у місті Києві, свідчить про нецільове використання останньої та фактично здійснення самочинного будівництва. Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з позовом про зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна - автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва.

Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з абзацом четвертим частини першої та частиною другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. Статтею 24 Закону України «Про прокуратуру» визначено права прокурора стосовно подання позовної заяви (заяви) в порядку господарського судочинства, внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення господарських судів, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України. Аналогічну позицію наведено у п.1 Постанови №17 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам».

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Системний аналіз приписів статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» і норм Господарського процесуального кодексу України(зокрема, статті 29 та пункту 6 частини першої статті 81) свідчить про наявність у прокурора права на звернення до господарського суду з позовом в інтересах громадянина (в тому числі фізичної особи-підприємця) за наявності підтверджених належними доказами підстав, передбачених частиною другою статті 23 названого Закону, та з урахуванням правил статті 12 Господарського процесуального кодексу України стосовно підвідомчості справ господарському суду.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Для розуміння поняття «охоронюваний законом інтерес» важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Статтею 1, ч. 2 ст. 5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст. 142, 143 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить нерухоме майно, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За приписами ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ» місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Таким чином, приймаючи до уваги, що на момент звернення до суду з даним позовом земельна ділянка, на якій відповідачем здійснюється будівельні роботи, належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, управління якою у відповідності до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» здійснює Київська міська рада, суд дійшов висновку, що звернення прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до господарського суду з розглядуваним позовом відповідало функціям позивача та направлено на захист охоронюваних законом інтересів держави та територіальної громади міста Києва.

З приводу посилань прокурора на здійснення відповідачем самочинного будівництва на земельній ділянці кадастровий номер № НОМЕР_1 площею 0,5506 га, розташованій на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у місті Києві, суд зазначає наступне.

Положення ст. 376 Цивільного кодексу України передбачають, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому, самочинним будівництвом може вважатись не лише будівництво нових об'єктів, але і реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, впорядкування існуючого нерухомого майна, розширення та технічне переоснащення підприємств.

Таким чином, можна виділити наступні ознаки самочинного будівництва:

- об'єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку;

- відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва;

- створення об'єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об'єкт нерухомого майна самочинним будівництвом.

Отже, суть самочинного будівництва обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований об'єкт. Це означає, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, оскільки будівництво було здійснене без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення і не може бути законною підставою для виникнення права власності на такий об'єкт. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 17.08.2017 Вищого господарського суду України у справі № 909/700/14.

Щодо першої ознаки, а саме здійснення реконструкції на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети у встановленому порядку, суд зауважує наступне.

У п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» вказано, що під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (стаття 19 Земельного кодексу України, Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

За приписами ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України).

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, що затверджена наказом № 548 від 23.07.2010 Державного комітету України із земельних ресурсів, коду 12.08 (код земельної ділянки з кадастровим номером № НОМЕР_1) відповідає цільове призначення земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, що відноситься до категорії земель землі транспорту (землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту).

У п.п. 10 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, який затверджено постановою № 1051 від 17.10.2012 Кабінету Міністрів України зазначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема, про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), що включає такі складові: категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно із частиною п'ятою статті 20 Земельного кодексу України.

Згідно ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

За приписами ч. 1 ст. 67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

До земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту (ч.1 ст. 71 Земельного кодексу України).

Як вказувалось вище, за умовами договору № 394 від 30.03.2016 відповідач приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва, для експлуатації та обслуговування будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою стоянкою.

Згідно витягу № НВ-8000340362016 від 16.05.2016 з Державного земельного кадастру визначено код використання земельної ділянки кадастровий номер № НОМЕР_1 в межах певної категорії земель 12.08 - для експлуатації та обслуговування будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою стоянкою.

Отже, виходячи з системного аналізу наведених вище положень чинного законодавства України та наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що земельна ділянка яка знаходиться на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва, з кадастровим номером № НОМЕР_1, належить у відповідності до ст. 19 Земельного кодексу України до категорій земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, має цільове призначення за Класифікацією видів цільового призначення земель, що затверджена Наказом № 548 від 23.07.2010. Державного комітету України із земельних ресурсів, коду 12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, а, отже, здійснення будівельних робіт зі реконструкції будівлі в автозаправну станцію на вказаній земельній ділянці відповідає приписам ст. 71 Земельного кодексу України та ніяким чином не свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

При цьому, слід зазначити, що Класифікацією видів цільового призначення земель, що затверджена наказом № 548 від 23.07.2010 Державного комітету України із земельних ресурсів, не визначеного окремого цільового призначення земельних ділянок для розміщення автозаправних станцій. У даному випадку, за висновками суду, код 12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій включає таке використання земельної ділянки, як розміщення багатопаливної автозаправної станції.

Отже, враховуючи приписи частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України та правову позицію викладену в абзаці 3 пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», суд дійшов висновку щодо необґрунтованості тверджень прокурора стосовно здійснення відповідачем будівництва багатопаливної автозаправної станції на земельній ділянці, що не була віднесена для цієї мети у встановленому законом порядку.

З приводу наступного критерію визначення у відповідності до ст. 376 Цивільного кодексу України будівництва як самочинного, а саме відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва, судом прийнято до уваги наступне.

Під належним дозволом слід розуміти передбачений законодавством дозвільний документ, що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту нерухомості і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Під проектом слід розуміти залежно від категорії об'єкта нерухомості відповідний склад документації, отриманої у порядку, передбаченому чинним законодавством, а також будівельний паспорт та отримані технічні умови.

Судом було встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим № НОМЕР_1 станом на момент укладання договору № 394 від 30.03.2016 було розміщено нерухоме майно, а саме будівля сервісного обслуговування водіїв, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк Гуель». Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом № 47499681 від12.11.2015 про право власності.

Матеріалами справи також підтверджується, що 04.08.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» було отримано дозвіл № IУ 115162171758 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт з реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва.

Тобто, у даному випадку твердження прокурора про здійснення відповідачем будівництва багатопаливної автозаправної станції на земельній ділянці, що розміщена на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва, є такими, що спростовуються матеріалами справи, з огляду на те, що фактично Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк Гуель» здійснюється реконструкція існуючої будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію.

Наведеним також спростовуються посилання прокурора на порушення орендарем умов п. 8.3 договору № 394 від 30.03.2016, згідно якого орендар має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди, оскільки фактично відповідно до наявних в матеріалах справи документів Товариством з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» здійснюється лише реконструкція вже розміщеної на орендованій земельній ділянці будівлі.

Відповідачем до матеріалів справи подано містобудівні умови № 314/16/12/009-16 від 14.04.2016, видані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

З цього приводу суд зазначає, що у відповідності до наказу № 109 від 07.07.2011 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування. Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі отриманих від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) містобудівних умов та обмежень, які у відповідності до наведених вище приписів чинного законодавства є основними складовими вихідних даних, Товариством з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» було розроблено проект реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. «А») водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва.

Поданими відповідачем до матеріалів справи документами підтверджується, що означений вище проект пройшов державну експертизу, за наслідками якої Товариством з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» було отримано позитивний експертний звіт № 7-063-16-ЕП/ЛО від 01.07.2016.

Отже, виходячи з наданих учасниками судового процесу до матеріалів справи документів, у суду відсутні підстави вважати, що будівельні роботи з реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ.А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва здійснюються Товариством з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» за відсутності належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва.

Щодо останнього критерію визначення будівництва як самочинного, а саме створення об'єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил, суд зазначає таке.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

За приписами ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи (п. 2.5 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Проте, наразі, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» будівельних робіт з реконструкції будівлі сервісного обслуговування з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, на підставі заяви заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було проведено будівельно-технічне дослідження, на вирішення якого було поставлено питання щодо відповідності наданої проектної документації по реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ.А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва діючим вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (з урахуванням розроблених і погоджених компенсаційних заходів при відхиленнях від них) чинним на момент видачі дозволу на виконання будівельних робіт, а саме на 04.08.2016р.

За наслідками проведення вказаного експертного дослідження експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було складено висновок №15581/17-42 від 17.08.2017.

У вказаному висновку зазначено, що на дослідження було представлено проектну документацію по реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва.

Дослідивши надані документи, експерти Київського інституту судових експертиз дійшли висновку про те, що проектна документація по реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва відповідає діючим вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (з урахуванням розроблених і погоджених компенсаційних заходів при відхиленнях від них) чинним на момент видачі дозволу на виконання будівельних робіт, а саме на 04.08.2016.

Суд приймає означений висновок №15581/17-42 від 17.08.2017 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в якості належного та допустимого у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказу відповідності проектної документації відповідача на проведення реконструкції чинним вимогам будівельних норм, стандартів та правил.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності у даному випадку передбачених статтею 376 Цивільного кодексу України ознак, за яких будівельні роботи по реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва, що здійснюються Товариством з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» могло б бути визнано самочинним будівництвом, що вказує на відсутність підстав для зобов'язання відповідача знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна - автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва.

Слід зазначити, що знесення об'єкта, як самочинно збудованого, є крайньою мірою вирішення спорів даної категорії. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 17.08.2017 Вищого господарського суду України по справі № 909/700/14.

Судом у даному випадку враховано, що згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідним законом України було ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно з положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як встановлено ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Тобто, у даному випадку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» отримавши у користування земельну ділянку, яка знаходиться на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва, та оформивши згідно вимог чинного законодавства України відповідні дозвільні документи на проведення будівельних робіт, набуло право «законного очікування» отримання відповідних майнових прав, як то право власності на результат реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС), що підлягає захисту згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» про зобов'язання останнього знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна - автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується прокуратури, яка мала довести наявність тих обставин, на підставі яких вона звернулася до господарського суду з позовними вимогами.

Таким чином, позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 12.10.2017.

Суддя В.В.Сівакова