Постанова № 69506091, 09.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2017 р. Справа№ 910/6201/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Величко Д.В. (довіреність №2 від 10.01.2017 р.)

від відповідача - Косовська А.П. (довіреність б/н від 08.05.2017 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вавін Україна»

на рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2017 р.

у справі №910/6201/17 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вавін Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр водних систем «Істок»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вавін Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр водних систем «Істок» про стягнення основоної заборгованості за договором постачання від 02.09.2013 р. №161/13 в розмірі 66424,34 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2017 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 29969,00 грн. основного боргу та 721,88 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

02.09.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вавін Україна» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр водних систем «Істок» (покупець) укладено договір постачання № 161/13, предметом якого є передача права власності на товар (пластмасові сантехнічні вироби) в кількості і асортименті, що визначаються видатковими накладними, які видаються на кожну продану частину товару (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору, перехід права власності на товар відбувається в момент фактичного передання товару покупцеві (або особі, що уповноважена покупцем) і підписання видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.1 договору, ціни на товар вказуються у видаткових накладних, які видаються на кожну передану партію товару.

Оплата за товар здійснюється на протязі 60 календарних днів з моменту отримання товару від продавця згідно п. 1.2 цього договору (п. 4.1 договору).

Позивач стверджує, що товар, поставлений за видатковими накладними за період з 04.08.2015 р. по 30.10.2015 р., оплачено позивачем частково, заборгованість відповідача перед позивачем складає 66424,34 грн.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних на поставку, видаткові накладні на повернення, довіреність на отримання матеріальних цінностей, банківську виписку, акт звірки взаєморозрахунків.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач стверджує, що заборгованість у вказаному розмірі відсутня з огляду на здійснення ним оплати товару у розмірі більшому від вказаного, що позивачем враховано не було, а зараховано в рахунок погашення заборгованості за іншими договорами.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач дійсно оплачував поставлений товар за вказаний період, а також здійснив повернення товару на суму 189,13 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегією суддів встановлено, що сплачені відповідачем кошти у розмірі 32210,00 грн. та 4244,34 грн. зараховані позивачем в погашення заборгованості за договором №316/2010 від 01.09.2010 р., тоді як в призначенні платежу по цим оплатам було вказано, що оплата здійснюється згідно договору №161/13 від 02.09.2013 р. (а.с. 200-201).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість відповідача перед позивачем є меншою ніж заявлено позивачем до стягнення та становить 29969,00 грн. (66424,34-32210,00-4244,34=29969,00), оскільки матеріалами справи підтверджується помилкове зарахування частини коштів, сплачених на виконання умов договору 161/13 від 02.09.2013 р., в якості оплати за іншим договром. А відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 29969,00 грн.

Докази щодо сплати відповідачем решти заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Доводи позивача щодо обґрунтованості розміру заявлених позовних вимог, а відтак неправомірного їх часткового задоволення судом, колегією суддів оцінюються критично, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2017 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вавін Україна» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2017 р. у справі №910/6201/17 залишити без змін.

Справу №910/6201/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк