Постанова № 69506050, 05.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2017 р. Справа№ 910/8844/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від прокуратури : Винник О.О. - представник за дов. №036704 від 15.12.2015 року;

від відповідача 1: Панасюк Ю.О. - представник за дов. №225-КМГ-3126 від 13.09.2017 року;

відповідача 2: Українець М.П. - представник за дов. б/н від 21.06.2017 року, Бабичевський С.Ф. - представник за дов. б/н від 12.07.2017 року,

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 року

у справі № 910/8844/17 (суддя : Чинчин О.В.)

за позовом: Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави

до відповідача 1: Київської міської ради

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДІС"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутнім права.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДІС" (далі - відповідач 2) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутнім права.

Господарський суд міста Києва призначив у справі № 910/8844/17 судову експертизу, проведення якої доручив Київському науково - дослідному інституту судових експертиз та зупинив провадження у справі своєю ухвалою від 06.09.2017 року.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу у даній справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема безпідставно призначив судову експертизу та зупинив у зв'язку з цим провадження у справі, що перешкоджає подальшому розгляду справи.

Так, скаржник зазначив, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не обґрунтував її необхідність та неможливість самостійно встановити фактичні обставини, які є предметом доказування при розгляді даної справи, за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 25.09.2017 року апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави було прийнято до провадження.

У судовому засіданні 02.10.2017 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу місцевого господарського суду скасувати.

У судовому засіданні відповідачі залишили питання щодо задоволення апеляційної скарги на розсуд суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави - задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДІС" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутнім права.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київської міської ради №238/1242 від 06.10.2016 року передано Товариству з обмеженою відповідальністю "АРДІС" в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,8682 га для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно. 13.03.2017 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРДІС" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим №677. Як зазначає Прокурор, вказане рішення Київської міської ради є незаконним, оскільки площа земельної ділянки, яка передана Відповідачу - 2 в оренду, у 36 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване, а тому останній міг набути право користування тільки земельною ділянкою площею 240 кв.м., а право оренди земельної ділянки, що не знаходиться під об'єктом нерухомості, могло набути лише на конкурентних засадах в порядку, передбаченому ст.ст. 134, 135 Земельного кодексу України.

Крім того, прокурор зазначив, що вказана земельна ділянка була відведена відповідачу - 2 за рахунок земельної ділянки, яка на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №653 від 12.04.1949 року відводилась заводу "Червоний екскаватор" під будинок відпочинку, піонер табір та фруктовий сад, проте в порушення вимог Земельного кодексу України відповідачем - 1 не приймалось рішення про припинення права користування земельною ділянкою попереднім користувачем. Також прокурор зазначив, що за даними Генерального плану міста Києва спірна земельна ділянка відноситься до категорії садибної житлової забудови, проте земельну ділянку було передано в оренду для цілей, які не відповідають Генеральному плану міста Києва. За таких підстав, прокурор звернувся до суду з вказаним позовом та просить Суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради №238/1242 від 06.10.2016 року "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "АРДІС" для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі на АДРЕСА_1"; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,8682 по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРДІС", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим №677; визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДІС" права користування земельною ділянкою площею 0,8682 по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 року призначено у справі № 910/8844/17 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставлені такі питання:

- який розмір (площа) земельної ділянки по АДРЕСА_1, переданої на підставі Договору оренди земельної ділянки від 13.03.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим №677, необхідний для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі по АДРЕСА_1 загальною площею 240 кв.м., що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "АРДІС", з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо?

Згідно з ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Як роз'яснено у п. п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи; організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження; обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

Суд першої інстанції на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України оскаржуваною ухвалою зупинив провадження у даній справі на час проведення судової експертизи.

Як зазначив суд першої інстанції, підставами для призначення експертизи слугувало питання щодо розміру (площі) спірної земельної ділянки необхідної для експлуатації та обслуговування виробничо - складської будівлі відповідача.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про необхідність призначення у справі судової експертизи та зупинення провадження, відповідно, є передчасним з огляду на таке.

Суд першої інстанції не навів належних обґрунтувань необхідності призначення у справі судової експертизи, зазначивши лише про необхідність її проведення для встановлення правомірності заявлених позовних вимог.

Мотивів, якими керувався суд першої інстанції при визначенні питань експерту, в оскаржуваній ухвалі судом не наведено, як і не зазначено, яка саме повинна бути проведена експертиза.

Також, суд першої інстанції не обґрунтував в чому полягає неможливість вирішення спору без отримання відповідного експертного висновку.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не може визнати оскаржувану ухвалу обґрунтованою та такою, що винесена з дотриманням норм процесуального права, адже необґрунтоване призначення судової експертизи призвело до прийняття судом передчасної ухвали про зупинення провадження у справі.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

Частина 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи. Однак вказана процесуальна дія не є обов'язком суду, на відміну від випадків, передбачених ч. 1 вказаної статті.

Відтак, у суду першої інстанції не було достатніх підстав для зупинення провадження у справі, а тому таке зупинення на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч. ч. 5, 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. У випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Відповідно до п. 4.8 Постанови Пленуму вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 Господарського процесуального кодексу України або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 року у справі №910/8844/17, скасувати та передати справу на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

С.А. Гончаров