Постанова № 69506029, 09.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2017 р. Справа№ 910/9695/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Хрипуна О.О.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання: Молокопой І.А.

розглянувши апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу ,,ЄНІСЕЙСЬКА САДИБА-1"

на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2017

у справі № 910/9695/17 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АСТ- СВІТЛОТЕХНІКА"

до Обслуговуючого кооперативу ,,ЄНІСЕЙСЬКА САДИБА-1"

про стягнення 25 665,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА" звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу ,,ЄНІСЕЙСЬКА САДИБА-1" про стягнення 25 665,89 грн., з яких 24 469,73 грн. - основний борг, 205,14 грн. - 3 % річних та 991,02 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі № 910/9695/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 24 469,73 грн. основного боргу, 205,14 грн. - 3 % річних, 991,02 грн. інфляційних втрат та 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини, положення ГК України і ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі та наявність правових підстав для їх задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі № 910/9695/17 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки воно прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Так, скаржник наголошує на тому, що справу розглянуто за відсутності представника відповідача, не повідомленого належним чином про розгляд справи, через що останній не мав можливості скористатися належними йому процесуальними правами. Також відповідач вказує на ту обставину, що судом першої інстанції не встановлено, чи визначений строк виконання зобов'язання, чи було пред'явлено вимогу та чи настав строк виконання зобов'язання. На думку скаржника, суд обмежився лише встановленням наявності визначення товару та встановлення ціни на видатковій накладній, чого недостатньо для того, щоб вважати її первинним документом.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вказує на її необґрунтованість та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд.

Розгляд скарги у справі відкладався.

05.10.2017 на адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи у відсутності представника позивача.

09.10.2017 на адресу суду надійшли клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в яких він просить припинити провадження у справі та скасувати судове рішення від 11.07.2017.

Клопотання відповідача мотивовані тим, що 01.09.2017 відповідачем було здійснено оплату за поставлений товар в розмірі 24 469,72 грн., що, на його думку, є підставою для скасування оскаржуваного рішення та припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В судове засідання 09.10.2017 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, надіславши на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи у відсутності представника позивача, а тому колегія суддів вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження у справі вирішила відмовити в їх задоволенні з огляду на таке.

Як вбачається з наданих відповідачем матеріалів, ним сплачено 24 469,72 грн. згідно рахунку - фактури №09320 від 20.02.2017, що підтверджується платіжним дорученням №1345 від 01.09.2017.

Слід зазначити, що підставою позову у даній справі є несплата за поставлений товар за видатковою накладною №4412 від 01.03.2017 в розмірі 24 469,73 грн., оформленою на підставі рахунку - фактури №09320 від 20.02.2017.

Тобто, можна вважати, що заборгованість відповідачем частково погашена (за мінусом 1 коп.), та, як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, між сторонами існують усні домовленості щодо мирного врегулювання спору щодо нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Однак, сума основного боргу була частково погашена відповідачем 01.09.2017, тобто, після прийняття рішення у даній справі (11.07.2017).

Згідно з приписами п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Межі перегляду апеляційним судом рішення першої інстанції на предмет законності і обґрунтованості рішення визначені ст. 101 ГПК України, та з огляду на дату прийняття рішення - 11.07.2017, докази сплати основного боргу - платіжне доручення №1345 від 01.09.2017, надане відповідачем, не може вплинути на оцінку обставин справи на час прийняття оскаржуваного рішення, так само і не може бути підставою для припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України та скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме: EZ9D34620 Диференційний автоматичний вимикач EZ9 1P+N/20А/30мА/ТИП ,,АС" у кількості 74 шт. на суму 24 469,73 грн., що підтверджується видатковою накладною №4412 від 01.03.2017 року.

Вказана накладна підписана та скріплена печаткою позивача та від імені відповідача підписана представником відповідача Булигіним М.Ю., повноваження якого на одержання вказаного товару підтверджується довіреністю №30 від 01.03.2017 року.

У зв'язку з несплатою отриманого товару, позивач звернувся до відповідача з претензією від 07.06.2017, в якій просив здійснити оплату. Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач вказує на те, що відповідач зобов'язаний розрахуватись за поставлений товар на наступний день після його прийняття - 02.03.2017, однак, оплату не здійснив, внаслідок чого крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні норми містить і ст. 207 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

У даному випадку, видаткова накладна №4412 від 01.03.2017, яка є підставою позову, містить інформацію щодо предмету договору, а саме визначено товар, якій має бути поставлений відповідачем позивачу та ціну товару, факт підписання накладної сторонами підтверджує укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №3-78гс14.

Наведеним вище спростовуються доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо того, що судом не було встановлено настання строку виконання зобов'язання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару відповідачем в повному обсязі не виконано, доказів оплати суду не надано, наявність заборгованості не спростовано, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 24 469,73 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, посилання відповідача на ту обставину, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини щодо відповідності видаткової накладної у справі вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з видаткової накладної №4412 від 01.03.2017, наданої позивачем, вона містить всі необхідні відомості, визначені Законом як обов'язкові, а тому вищевказані твердження відповідача є безпідставними.

Крім того, відповідачем не зазначено, які саме відомості, зазначені в видатковій накладній, суперечать Закону.

Також, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 205,14 грн. - 3 % річних за період з 02.03.2017 по 12.06.2017 та 991,02 грн. - інфляційні втрати за період з березня 2017 року по травень 2017 року.

Згідно з приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу наведеної законодавчої норми слід дійти висновку, що позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 205,14 грн. за період з 02.03.2017 по 12.06.2017 та 991,02 грн. інфляційних втрат за період з березня 2017 року по травень 2017 року, розрахунки позивача є вірними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, про що вірно вказав суд першої інстанції.

В частині доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині належного повідомлення останнього про розгляд справи, колегія суддів зазначає таке.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2017 було порушено провадження у справі № 910/9695/17, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи на 11.07.2017. Зазначеною ухвалою, зокрема, зобов'язано відповідача надати суду відзив на позов з наданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини.

Положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України передбачено, що суддя прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою.

Як роз'яснено в п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у судове засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення на адресу відповідача - м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 1, а саме: ухвала суду від 19.06.2017 повернулось на адресу суду з відміткою: не знайдено.

Зазначена вище адреса повідомлена суду позивачем та підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до яких місцезнаходження відповідача - м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 1.

Як роз'яснено п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі № 910/9695/17 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу ,,ЄНІСЕЙСЬКА САДИБА-1" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі № 910/9695/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.О. Хрипун

М.Л. Яковлєв