Постанова № 69505983, 03.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р. Справа№ 911/4483/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Корсакової Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Седов В.С. - представник;

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Технофарм-Україна"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 26.11.2015 (повний текст складено 01.12.2015)

у справі № 911/4483/15 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп"

до Приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Технофарм-Україна", Сквирської районної державної адміністрації

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Технофарм-Україна", Сквирської районної державної адміністрації про визнання договору недійсним.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.11.2015 року визнано недійсним договір оренди землі від 28 серпня 2015 року укладений між Сквирською районною державною адміністрацією Київської області та Приватним підприємством з іноземними інвестиціями "Технофарм-Україна", зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок в Великополовецькій сільській раді від 22.09.2015 року за №2644, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (не витребувані земельні частки (паї) у кількості 27 шт. загальною площею 91,10 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Великополовецької сільської ради.

На підставі прийнятого рішення стягнуто солідарно з Приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Технофарм-Україна" та Сквирської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт звертає увагу суду на те, що договір від 16 вересня 2014 року, що зареєстрований в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок в Великополовецькій сільській раді від Р.2014 року за № 2643, який укладений між Сквирською районною державною іністрацією Київської області і Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп" та строк дії якого позивач просив продовжити, є таким, що укладений незаконно, оскільки, на момент укладення даного договору, був чинний договір з іншим землекористувачем, а саме ПП «Технофам-Україна», строк якого закінчувався 27.11.2014 року, з чого випливає, що договори на одну й ту саму земельну ділянку були укладені з різними орендарями, що суперечить засадам цивільного, господарського та земельного права, з яких випливає, що: орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди; не може бути передано в користування різним суб'єктам господарської діяльності одне й теж майно. На думку апелянта, вказаний договір укладений з порушенням вимог законодавства України, у тому числі Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та містить ряд інших порушень, зокрема вказаних в листі Державної реєстраційної служби України від 06.08.2013 р. № 2951/05-15-13 „Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами", так як є подвійна реєстрація оренди землі різних орендарів від 20.11.2013 р. та від 16.11.2014 р. відповідно позивача і відповідача - 1 на одну й ту саму земельну ділянку.

Апелянт зазначає, що акт приймання передачі земельної ділянки за договором від 16.09.2014 року складений також 16.09.2014 року, тобто в той час, коли земельна ділянка перебувала у користуванні у відповідача-1, що свідчить про те, позивач не мав змоги отримати земельну ділянку в користування.

Крім того, апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що рішенням Господарського суду Київської області № 911/5129/14 від 18.12.2014 року у позові ПП "Технофарм-Україна» до Сквирської районної державної адміністрації Київської області, особа: ТОВ «Сквараплемрибгосп» про визнання договору недійсним відмовлено повністю. Зазначений позов ПП «Технофарм-Україна» обгрунтовував тим, що 12.09.2014 року він звернувся до голови Сквирської райдержадміністрації з листом № 106 від 09.09.2014 року, в якому було зазначено, що позивач має намір продовжити дію договору оренди землі від 20.11.2013 року на три роки.

Однак, Господарський суд Київської області не прийняв в якості належного і допустимого доказу виконання позивачем умов п. 6 договору, зазначений лист ПП «Технофарм-Україна», оскільки відмітка про отримання листа не містить штампу вхідної кореспонденції відділу діловодства Сквирської районної державної адміністрації Київської області та зазначення займаної посади особи, що отримала вказаний лист, а тому факту направлення відповідача даного листа позивачем не доведено, хоча на даному листі міститься відмітка посадової особи Сквирської районної державної адміністрації Київської області.

Отримання даного клопотання підтверджується листом від 08.10.2014 року № 06- 44/2086, в якому зазначено, що клопотання ПП «Технофарм-Україна» від 09.09.2014 року № 106 щодо надання в оренду земельних ділянок, розглянуто Сквирською районною державною адміністрацією Київської області. В задоволені даного клопотання було відмовлено у зв"язку із тим, що 16.09.2014 дані земельні ділянки були передавні в оренду ТОВ "Сквираплемрибгосп". Апелянт вважає, що зазначений лист підтверджує ту обставину, що клопотання було отримане.ю а тому є належним та допустимим доказом у даній справі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.08.2017 справу № 911/4483/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Корсакової Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2017р. справу №911/4483/15 прийнято до свого провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою від 17.08.2017 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

В судове засідання представники позивача та відповідача-2 не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Слід зазначити, що будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми в даному судовому засіданні від відповідача-1 та третьої особи 1, 2 до суду не надійшло.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський не бачить підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням того, що розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, а відкладення справи призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

За таких обставин справи судова колегія визнала можливим розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача-2, повідомлених належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача-1, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

16.09.2014 року між Сквирською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Сквираплемрибгосп" (орендар) було укладено договір оренди землі, що зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок в Великополовецькій сільській раді від 19.09.2014 року за №2634.

За умовами договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (не витребувані земельні частки (паї) у кількості 28 шт., загальною площею 94,10 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Великополовецької сільської ради.

Відповідно до п. 6 договір укладено терміном на 1 (один) рік, з дати закінчення дії попереднього договору, з 27.11.2014 року, незалежно від дати державної реєстрації договору.

Згідно до п. 16 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Відповідно до умов договору відповідач-2 передав земельні ділянки ТОВ "Сквираплемрибгосп" загальною площею 94,10 га, що підтверджується актом приймання-передачі орендованої земельної ділянки від 16.09.2015 року.

Відповідно до п. 32 дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином строк дії договору закінчується 27.11.2015 року.

Встановлено, що 28.08.2015 року між Сквирською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) та Приватним підприємством з іноземними інвестиціями "Технофарм-Україна" (орендар) було укладено договір оренди землі (далі - договір), що зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок у Великополовецькій сільській раді від 22.09.2015 року за №2644, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (не витребувані земельні частки (паї)) у кількості 27 шт., загальною площею 91,10 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Великополовецької сільської ради ще до того часу як ТОВ "Сквираплемрибгосп" могло скористатися правом переважного права на продовження строку дії договору оренди від 16.09.2014 року, строк якого закінчується 27.11.2015 року.

Відповідно до п. 6. договору договір укладено терміном на 7 (сім) років. Договір набирає чинності з 27.11.2015 року, тобто з дня закінчення договору оренди з попереднім користувачем.

Згідно до п. 16 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

На виконання умов договору відповідач-2 передав відповідачеві-1 земельні ділянки, загальною площею 91,10 га, що підтверджується актом приймання-передачі орендованої земельної ділянки від 28.08.2015 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Позивач просить визнати договір оренди землі від 28.08.2015 року недійсним, та посилається на те, що вказаний договір укладений з порушенням норм ст. 777 ЦК України та ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Позивач стверджує, що 04.08.2015 року звернувся до голови Сквирської райдержадміністрації з листом №58 від 04.08.2015 року, в якому було зазначено, що позивач має намір продовжити дію договору оренди землі від 16.09.2014 року.

Згідно з ч. 1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 ГК України орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.

Згідно зі ст. 285 ГК України, ст. 777 ЦК України наявність у орендаря передбаченого переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов'язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов'язкового укладення відповідного договору оренди згідно із законом за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах. Така ж позиція викладена у п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна".

Отже, вирішуючи такі спори, господарські суди мають з'ясовувати наявність у орендаря переважного права на укладення договору оренди на новий строк з урахуванням наявності чи відсутності обставин, з якими закон пов'язує виникнення такого права, а також вчинення кожним з учасників спірних правовідносин певних дій на виконання вимог закону. При цьому судам слід також з'ясовувати, чи належним чином орендар виконував зобов'язання за договором.

Судом також мають досліджуватися обставини, пов'язані з наміром власника використовувати для власних потреб майно, стосовно якого виник спір, в тому числі наявність доказів, які однозначно свідчать про відповідний намір.

Враховуючи наведене, суд відзначає, що наймач має переважне право на укладення договору найму на новий строк після спливу строку договору, проте, наймач може скористатися цим правом не автоматично, а за наявності таких умов:

а) якщо він належно виконував свої обов'язки за договором найму. Тобто переважне перед іншими особами право на продовження відносин найму має тільки той наймач, який своєчасно сплачував плату за користування майном, утримував майно у належному стані, не допускаючи його погіршення, та сумлінно виконував інші обов'язки наймача, передбачені договором найму та законом;

б) якщо наймодавець має намір в подальшому здавати майно в найм;

в) якщо наймач погоджується укласти договір найму на новий строк на умовах, що пропонуються іншим претендентам (йдеться про плату за користування майном, розподіл обов'язків між сторонами тощо);

г) якщо наймач повідомить наймодавця про свій намір укласти договір найму на новий строк. Таке повідомлення повинно бути зроблено наймачем до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором. Якщо ж такий строк договором не визначений, повідомлення повинно бути зроблено у розумний строк. В даному випадку оціночна категорія "розумний строк" повинна розумітися як строк, необхідний для обговорення наймодавцем та наймачем всіх умов нового договору найму та підписання необхідних документів.

Частинами 1-3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що по закінченню строку, на який укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Пунктом 2.17. постанови Пленуму ВГС України від 17.05.2011 за №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" (в редакції ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011) та з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

В даному випадку позивач належно виконував свої обов'язки за договором найму, наймодавець має намір в подальшому здавати майно в найм, наймач повідомив наймодавця про свій намір укласти договір найму на новий строк, до того спірний договір не має розбіжностей в орендній платі, що становить 5% від загальної вартості ділянки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 16/191 від 12.04.2010 року.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем за заявленими вимогами та їх правовими підставами доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди землі від 28.08.2015 року, укладеного між Сквирською районною державною адміністрацією Київської області та Приватним підприємством з іноземними інвестиціями "Технофарм-Україна", є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" є правомірними та обґрунтованими, а тому правильно задоволені судом первої інстанції.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 18.12.2014 у справі № 911/5129/14 у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна» до Сквирської районної державної адміністрації, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» про визнання недійсним договору оренди землі від 16.09.2014, укладеного між відповідачем та третьою особою у справі, відмовлено повністю.

Зазначене рішення не було оскаржено до суду апеляційної інстанції, є чинним та преюдиціним у даній справі, а тому доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Технофарм-Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2015 у справі № 911/4483/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2015 у справі № 911/4483/15 залишити змін.

Матеріали справи № 911/4483/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Г.В. Корсакова