Рішення № 69505656, 10.10.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2017 р.Справа № 916/1899/17

За позовом: Комунального підприємства „Чорноморськтеплоенерго Чорноморської міської ради Одеської області

До відповідача: Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „ЗАТИШОК СЕРВІС

про стягнення 166068,43 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю

У судовому засіданні, яке відбулось 15.09.2017р., було оголошено перерву по справі відповідно до ст. 77 ГПК України до 02.10.2017р. о 12 год. 20 хв. та в судовому засіданні, яке відбулось 10.10.2017р., було оголошено перерву з 12 год. 15 хв. до 12 год. 25 хв.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Комунальне підприємство „Чорноморськтеплоенерго Чорноморської міської ради Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „ЗАТИШОК СЕРВІС про стягнення 187182, 40 грн. основного боргу, 32941,20 грн. пені, 22405,83 грн. інфляційних та 3539 грн. 3% річних.

Під час розгляду справи відповідачем було сплачено частину основного боргу у розмірі 80000 грн.

18.09.2017р. до господарського суду Одеської області Комунальним підприємством „Чорноморськтеплоенерго Чорноморської міської ради Одеської області подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 107182,40 грн. основного боргу, 32941,20 грн. пені, 22405,83 грн. інфляційних та 3539 грн. 3% річних.

10.10.2017р. до господарського суду Одеської області Комунальним підприємством „Чорноморськтеплоенерго Чорноморської міської ради Одеської області подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 47182,40 грн. основного боргу, 32941,20 грн. пені, 22405,83 грн. інфляційних та 3539 грн. 3% річних, враховуючи часткове погашення боргу.

Відповідач - Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „ЗАТИШОК СЕРВІС визнає позовні вимоги щодо існування основної заборгованості, проти нарахованих штрафних санкцій позивачем заперечується в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

03 грудня 2015 року між Комунального підприємства „Чорноморськтеплоенерго Чорноморської міської ради Одеської області (Енергопостачальна організація) та Обєднанням співвласників багатоквартирного будинку „ЗАТИШОК СЕРВІС (Споживач) було укладено Договір про постачання теплової енергії №370-Ж 721 (надалі договір), за умовами якого Енергопостачальна організація зобовязується постачати Споживачеві вчасно та відповідної якості теплову енергію на опалення в обсягах відповідно до договору, а Споживач зобовязується своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Додатком №1 до договору передбачена вартість послуг з теплопостачання.

Відповідно до п. 2.1. Договору теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору на такі потреби: опалення в період опалювального сезону (який встановлюється місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування).

Згідно до п. 3.2.1. Договору Споживач теплової енергії зобовязується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.

Умовами п. 4.1.1. Договору визначено, що Енергопостачальна організація має право пропонувати Споживачеві послуги, повязані з постачанням теплової енергії, обслуговуванням теплового господарства.

Енергопостачальна організація зобовязана забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з цим договором. (п. 4.2.1. Договору).

Відповідно до п. 6.2. Договору, розмір плати за послуги може бути змінено в односторонньому порядку на підставі рішення уповноваженого органу.

Згідно до п. 6.3. Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (цін).

Умовами п. 6.5. Договору сторонами погоджено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Споживачем після предявлення Енергопостачальною організацією рахунка на послугу (далі рахунок) протягом 3-х банківських днів від часу отримання рахунку.

Позивачем - Комунальним підприємством „Чорноморськтеплоенерго Чорноморської міської ради Одеської області на виконання вимог укладеного договору на користь відповідача - Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „ЗАТИШОК СЕРВІС надавалися послуги щодо постачання теплової енергії.

Однак, з боку відповідача, в порушення п. 6.5. умов укладеного договору, не сплачувались грошові кошти в повному обсязі, у звязку з чим, станом на 27.07.2017р. виникла заборгованість у розмірі 187182,40 грн., що підтверджується відомістю нарахувань та оплат.

Під час розгляду справи, Споживачем - Обєднанням співвласників багатоквартирного будинку „ЗАТИШОК СЕРВІС було сплачено частину основного боргу у розмірі 80000 грн., у звязку з чим до суду позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, у якій він просив стягнути, зокрема, суму основного боргу у розмірі 107182,40 грн.

Та 10.10.2017р. у звязку зі сплатою ще частини основного боргу з боку відповідача, позивачем було подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій він просить суд стягнути, зокрема, суму основного боргу у розмірі 47182,40 грн.

Відповідно до п. 7.2.3. Договору, Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

У звязку з неналежним виконанням з боку відповідача договірних зобовязань, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 32941,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 22405,83 грн. та 3% річних у розмірі 3539 грн.

Позовні вимоги Комунального підприємства „Чорноморськтеплоенерго Чорноморської міської ради Одеської області обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобовязань за умовами Договору про постачання теплової енергії №370-Ж 721 від 03.12.2015р. та направлено на стягнення 47182,40 грн. основного боргу, 32941,20 грн. пені, 22405,83 грн. інфляційних та 3539 грн. 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Комунальним підприємством „Чорноморськтеплоенерго Чорноморської міської ради Одеської області та Обєднанням співвласників багатоквартирного будинку „ЗАТИШОК СЕРВІС виникли на підставі укладеного між ними 03 грудня 2015року Договору про постачання теплової енергії №370-Ж 721.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Обєднанням співвласників багатоквартирного будинку „ЗАТИШОК СЕРВІС прийнятих на себе зобовязань за умовами Договору про постачання теплової енергії №370-Ж 721 від 03 грудня 2015 року щодо повної сплати відповідачем боргу за послуги з постачання теплової енергії відповідно до виставлених позивачем рахунків, у звязку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 47182,40 грн. основного боргу - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені: розрахунок пені за січень 2017 року здійснено на суму боргу 193043,90 грн. за період з 14.02.2017р. по 06.03.2017р. 2961,77грн., на суму боргу 158043,90 грн. за період з 06.03.2017р. по 16.03.2017р. 1212,39 грн., на суму боргу 138043,90 грн. за період з 16.03.2017р. по 05.04.2017р. 2117,93 грн., на суму боргу 98043,90 грн. за період з 05.04.2017р. по 05.05.2017р. 2143,54грн., на суму боргу 61043,90 грн. за період з 05.05.2017р. по 12.06.2017р. 1623,94грн., на суму боргу 21043,90 грн. за період з 12.06.2017.р по 26.07.2017р. 1321,67грн.; розрахунок за лютий 2017р. здійснено на суму боргу 141894,24 грн. за період з 10.03.2017р. по 07.07.2017р. 12136,81 грн., а суму боргу 99027,30 грн. за період з 07.07.2017р. по 19.07.2017р. 1696,21 грн., на суму боргу 69027 грн. за період з 19.07.2017р. по 26.07.2017р. 689,70 грн.; розрахунок за березень 2017р. здійснено на суму боргу 97111,20 грн. за період з 13.04.2017р. по 26.07.2017р. 7037,24 грн.

Загальний розмір заявленої до стягнення пені становить грошову суму у розмірі 32941,20 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованої пені, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення нарахованої пені правомірними.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Розрахунок 3 % річних за січень 2017р. проведено на суму боргу 193043,90 грн. за період з 14.02.2017р. по 06.03.2017р. 371 грн., на суму боргу 158043,90 грн. за період з 06.03.2017р. по 16.03.2017р. 130 грн., на суму боргу 138043,90 грн. за період з 16.03.2017р. по 05.04.2017р. 227 грн., на суму боргу 98043,90 грн. за період з 05.04.2017р. по 05.05.2017р. 242 грн., на суму боргу 61043,90 грн. за період з 05.05.2017р. по 12.06.2017р. 191 грн., на суму боргу 21043,90 грн. за період з 12.06.2017р. по 26.07.2017р. 76 грн.; за лютий 2017р. проведено на суму боргу 141894,24гр. За період з 10.03.2017р. по 07.07.2017р. 1388 грн., на суму боргу 99027 грн. за період з 07.07.2017р. по 19.07.2017р. 98 грн., на суму боргу 69027 грн. за період з 19.07.2017р. по 26.07.2017р. 40 грн.; за березень 2017р. проведено на суму боргу 97111,20 грн. за період з 13.04.2017р. по 26.07.2017р. 830 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованих 3% річних, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення нарахованих 3% річних правомірними.

Розрахунок інфляційних втрат проведено за січень 2017р. на суму боргу 193043,90 грн. за період з 14.02.2017р. по 06.03.2017р. 1930,44 грн., на суму боргу 158043,90 грн. за період з 06.03.2017р. по 16.03.2017р. 2844,79 грн., на суму боргу 61043,90 грн. за період з 05.05.2017р. по 12.06.2017р. 793,57 грн., на суму боргу 21043,90грн. за період з 12.06.2017р. по 26.07.2017р. 336,70 грн., за лютий 2017 року на суму боргу 141894,24 грн. за період з 10.03.2017р. по 07.07.2017р. 8111,15 грн. та за березень 2017 року на суму боргу 97111,20 грн. за період з 13.04.2017р. по 26.07.2017р. 3735,95 грн.

Суд, перевіривши розрахунки інфляційних втрат за даними періодами вважає їх вірними.

Також, позивачем було здійснено нарахування інфляційних: на суму боргу 138043,90 грн. за період з 16.03.2017р. по 05.04.2017р. 2484,79 грн.

Суд вважає такий розрахунок не вірним, оскільки за визначений період не відбулося інфляційне збільшення боргу.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?16.03.2017 - 05.04.2017138043.901.0000.00138043.90

Крім того, позивачем було здійснено нарахування інфляційних: на суму боргу 98043,90 грн. за період з 05.04.2017р. по 05.05.2017р. 2168,44 грн.

Суд вважає такий розрахунок не вірним, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем було допущено помилку.

Судом самостійно було зроблено перерахування за визначений період.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?05.04.2017 - 05.05.201798043.901.009882.4098926.30

Отже, до стягнення підлягають грошові кошти у розмірі 882,40 грн.

Загальна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить грошову суму у розмірі 18635 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Комунального підприємства „Чорноморськтеплоенерго Чорноморської міської ради Одеської області зі стягненням з Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „ЗАТИШОК СЕРВІС 47182,40грн. основного боргу, 32941,20 грн. пені, 18635 грн. інфляційних та 3539 грн. 3% річних.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1543,12 грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „ЗАТИШОК СЕРВІС (реквізити) на користь Комунального підприємства „Чорноморськтеплоенерго Чорноморської міської ради Одеської області (реквізити) суму основного боргу у розмірі 42182 (сорок дві тисячі сто вісімдесят дві) грн. 40 грн., пеню у розмірі 32941 (тридцять дві тисячі девятсот сорок одну ) грн. 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 18635 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять пять) грн., 3% річних у розмірі 3539 (три тисячі пятсот тридцять девять) грн. та витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1543 (одна тисяча пятсот сорок три) грн. 12 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко