Ухвала суду № 69505580, 12.10.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

12 жовтня 2017 року Справа № 915/1053/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства Херсонський суднобудівний завод (73000, м. Херсон, Карантинний острів, 1; ідентифікаційний код 14308500)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгового дому Аннона (54017, м. Миколаїв, вул. Соборна, 14, оф. 315; ідентифікаційний код 36384049)

про: стягнення 13215891,76 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 09 жовтня 2017 року звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 759-138 від 03.10.2017, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгового дому Аннона на користь Публічного акціонерного товариства Херсонський суднобудівний завод 13215891,76 грн. заборгованості.

Суд, ознайомившись з матеріалами позовної заяви № 759-138 від 03.10.2017, дійшов висновку про повернення її без розгляду, з наступних причин:

Відповідно до п. п. 3, 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів); виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.

Згідно зі ст. 55 ГПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошей стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За змістом ст. 1 Закону України Про судовий збір судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У відповідності до ст. 2 вказаного закону платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

Статтею 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В пункті 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу (з останніми змінами та доповненнями), зокрема, зазначено, що одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку зазначає позивач і з якої обчислюється судовий збір. Якщо позивачем зазначено в заяві ціну позову, але в ній не наведено обґрунтованого розрахунку такої ціни, або його не додано до позовної заяви, або позивачем не зазначена вартість спірного майна та/або не подано доказів в обґрунтування цієї вартості, то позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК.

В пункті 2.22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу (з останніми змінами та доповненнями), зокрема, зазначено, що якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК України, а саме пунктом 4 частини першої статті 63.

Судом встановлено, що, по-перше, позивачем в позовній заяві № 759-138 від 03.10.2017 не наведено обґрунтованого розрахунку позовних вимог, а отже, і ціни позову, та по-друге, до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Водночас, позивач звернувся до господарського суду в позовній заяві з проханням про відстрочення сплати судового збору, яке аргументоване тим, що товариство має незадовільний майновий стан, оскільки перебуває у процедурі банкрутства на стадії ліквідації.

Відповідно ч. 1 до ст. 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу (з останніми змінами та доповненнями), єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, повязані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати. Господарський суд вправі вчинити дії, про які йдеться у статті 8 Закону, і зі своєї ініціативи з наведенням в ухвалі відповідних мотивів.

Згідно з п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII) за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом. При цьому сплата судового збору може бути відстрочена чи розстрочена на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, за приписами наведених норм, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення може мати місце за наявності виключних обставин.

Суд зазначає, що позивач не навів обґрунтованих та виключних підстав, які б унеможливили сплату ним судового збору у визначеному законом порядку та розмірі.

Крім того, відповідно до змісту частин 4-7 статті 115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (у редакції чинній з 19.01.2013), арбітражний керуючий (у даному випадку ліквідатор ПАТ Херсонський суднобудівний завод ОСОБА_1) не позбавлений можливості оплатити судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви з подальшим відшкодуванням понесених витрат у порядку, передбаченому цим Законом.

За практикою Європейського суду з прав людини, принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, № 262, с. 25, § 63). До того ж, принцип рівності сторін у процесі (у розумінні справедливого балансу між сторонами) вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище щодо другої сторони (див. Dombo BeheerB. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, № 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).

Згідно зі статтями 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статей 34, 36 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Розглянувши заяву позивача, враховуючи те, що ним не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами факту його незадовільного майнового стану та з огляду на те, що звільнення або відстрочення сплати судового збору є правом господарського суду, яким суд користується враховуючи майновий стан сторони в кожному конкретному випадку, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.

Дослідивши позовну заяву № 759-138 від 03.10.2017 і додані до неї матеріали, суд встановив, що позивачем в позовній заяві не вказано виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та не зазначено доказів, що підтверджують позов.

Позивач обмежився лише цитуванням умов договору та фразою, що «Станом на день подачі позову до суду заборгованість у сумі 13215891 грн. 76 коп. відповідачем, тобто Новим кредитором, не погашена», однак виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують позов, відсутній (наприклад, обставин та доказів щодо факту виконання позивачем умов договору поступки права вимоги від 18.03.2016 тощо).

Все зазначене вище в сукупності позбавляє суд обєктивної можливості вчинити передбачені законом процесуальні дії для підготовки справи до розгляду з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, оскільки унеможливлює здійснення судом перевірки правильності зазначення позивачем ціни позову та, відповідно, сплати позивачем судового збору у встановленому порядку та розмірі.

За змістом п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми; не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

За таких обставин, недодержання позивачем вимог ст. ст. 54, 55, 57 ГПК України є підставою для застосування судом ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви без розгляду.

Додатково суд звертає увагу позивача на наступне:

1) До позовної заяви № 759-138 від 03.10.2017 позивачем додано не всі допустимі докази, на які посилається підприємство в обґрунтування позову (наприклад, не додано ухвали Господарського суду Херсонської області від 04.08.2014 у справі № 923/1062/14 та постанови цього ж суду в цій же справі від 19.07.2016).

2) За приписами ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Доданий позивачем до позовної заяви № 759-138 від 03.10.2017 документ (копія фіскального чеку від 04.10.2017), всупереч ч. 2 ст. 36 ГПК України, не засвідчений належним чином, про що свідчить акт Відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2017.

Отже, даний документ не може бути прийнятий судом у якості належного та допустимого доказу.

Крім того, усі інші додані позивачем до позовної заяви № 759-138 від 03.10.2017 документи засвідчені не належним чином.

Так, копії письмових доказів, які подаються до суду, оформлюються відповідно до вимог п. 5.27 Національного стандарту України. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003. Відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Позивач, усунувши обставини, які були підставами повернення позовної заяви без розгляду, має право повторно звернутися з нею до господарського суду в загальному порядку.

Керуючись п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Повернути позовну заяву № 759-138 від 03.10.2017 та додані до неї документи без розгляду.

Додатки:

- позовна заява № 759-138 від 03.10.2017 з доданими до неї документами;

- акт Відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2017.

СуддяО.Г. Смородінова