Рішення № 69505366, 29.09.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2017р. Справа № 5015/4738/12

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

За позовом: Першого заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі: ОСОБА_1 екологічна інспекція у Львівській області, м. Львів до відповідача: Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал, м. Львів про: Відшкодування збитків заподіяних державі, внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства. Ціна позову: 1 451 488,14 грн. Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

суддя Горецька З.В.

суддя Бортник О.Ю.

Представники:

Прокурор: Труш О.Б.;

Від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники (довіреності в матеріалах справи);

Від відповідача: ОСОБА_4 представник (довіреність в матеріалах справи).

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив прокурору та представникам сторін. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Першого заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів до Львівського міського комунального підприємства „Львівводоканал, м. Львів про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства. Ціна позову 1 451 488,14грн.

Ухвалою суду від 13.11.2012 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 12.12.2012 року.

07.12.2012 р. через канцелярію на розгляд суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення та набрання законної сили рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду за апеляційною скаргою ЛМКП Львівводоканал на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 р. у справі № 2а-510/12/1370. До даного клопотання відповідач додав ряд документів.

Ухвалою від 12.12.2012 р. суд провадження у справі № 5015/4738/12 зупинив до набранням законної сили постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 р. у справі № 2а-510/12/1370.

Ухвалою суду від 16.10.2014р. провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 24.10.2014р

Ухвалою суду від 24.10.2014р. провадження у справі було зупинено до розгляду Вищим адміністративним судом України скарги Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2013р. у справі №2-а-510/12/1370.

Ухвалою суду від 15.02.2017р. провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду на 01.03.2017р.

Ухвалою суду від 01.03.2017р. відкладено розгляд справи на 22.03.2017р.

Ухвалою суду від 22.03.2017р. продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 03.04.2017р.

Ухвалою суду від 03.04.2017р. призначено колегіальний розгляд справи №5015/4738/12 у складі трьох суддів.

Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, згідно Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 03.04.2017р., у склад колегії увійшли головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Фартушок Т.Б. та Горецька З.В.

Ухвалою суду від 03.04.2017р. прийнято справу №5015/4738/12 до розгляду колегіально у складі суддів: головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Фартушок Т.Б. та Горецька З.В. та призначено справу до розгляду на 03.05.2017р.

У звязку з перебуванням судді Горецької З.В. з 26.04.2017 р. по 05.05.2017 р. у відпустці, судове засідання, призначене на 03.05.2017 р., не відбулося. Ухвалою суду від 10.05.2017р. розгляд справи відкладено на 29.05.2017р.

В судовому засіданні 29.05.2017р. оголошено перерву до 20.06.2017р., а 20.06.2017р. на 19.07.2017р..

У звязку із перебуванням судді Фартушка Т.Б. у відпустці, 19.07.2017р. відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, суддю Фартушка Т.Б. замінено на суддю Горецьку З.В.

Ухвалою суду від 19.07.2017р. прийнято справу №5015/4738/12 до розгляду в новому колегіальному складі суддів: головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Горецька З.В. та Бортник О.Ю. та відкладено розгляд справи на 13.09.2017р.

Ухвалою суду від 13.09.2017р. продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 28.09.2017р.

В судовому засіданні 28.09.2017р. оголошено перерву до 29.09.2017р.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити.

Представник позивача також позовні вимоги підтримує, просить їх задоволити. Подав в судовому засіданні заяву (вх.№ 33164/17 від 29.09.2017р.) про долучення до матеріалів справи розрахунку збитків.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання забезпечив. Подав в судовому засіданні клопотання (вх.№ 33165/17 від 29.09.2017р.) про долучення до матеріалів справи конррозрахунку збитків

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив наступне.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень» від 02.07.2015 розділ XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. доповнено п. 11, яким передбачено, що до утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.

Наказом Генерального прокурора України № 85ш від 23.09.2015р., у зв'язку з утворенням з 15.12.2015 місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур, внесено зміни до структури та штатного розпису Прокуратури Львівської області,зокрема, зі штатного розпису Прокуратури Львівської області виключено штатний розпис прокуратури міста Львова, натомість включено штатний розпис Львівської місцевої прокуратури №1.

При цьому, на виконання вимог наказу прокурора Львівської області №271 від 03.12.2015 «Про організацію проведення приймання-передачі справ, документів та майна прокуратур міста Львова, Галицького, Сихівського та Личаківського районів міста Львова до Львівської місцевої прокуратури №1», усі справи та документи прокуратури м.Львова передано прокурором м.Львова керівнику Львівської місцевої прокуратури №1.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 29 ГПК України передбачено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Оскільки учасником судового процесу в господарському суді є саме прокурор, а не конкретна прокуратура як юридична особа та суб'єкт господарювання або державний орган, беручи до уваги, що повноваження місцевої прокуратури здійснювала прокуратура м.Львова, яка ліквідована, що на даний час саме керівник Львівської місцевої прокуратури №1, штатний розпис котрої включено до штатного розпису Прокуратури Львівської області, здійснює в межах цієї справи функції прокурора, що ініціював позовне провадження у розумінні ст.29 ГПК України, замість прокурора м.Львова, відтак процесуальні повноваження прокуратури м.Львова, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, перейшли до Львівської місцевої прокуратури №1.

Прокуратурою міста Львова було встановлено, що 06.06.2011 - 24.06.2011 року ОСОБА_1 екологічною інспекцією у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ЛМКП «Львівводоканал».

В ході перевірки (акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства № 185/134/119/152 від 06.-24.06.2011 року) встановлено, що ЛМКП «Львівводоканал» здійснює самовільний скид зворотніх вод з очисних споруд КОС-1 та КОС-2 у р.Полтва.

У період самовільного скиду ЛМКП «Львівводоканал» відділом інструментально-лабораторного контролю Держекоінспекції було проведено відбір проб зворотніх вод, що скидаються з очисних споруд КОС-1 та КОС -2 у р. Полтва. Відбір здійснено 06.06.2011 року, 22.06.2011 року, 23.06.2011 року. За результатами перевірки відповідачу нараховано збитки в сумі 1451488,14 грн. за самовільний скид зворотніх вод з очисних споруд КОС-1 та КОС-2 у р.Полтва за відсутності лозволу на спецводокорстування.

Розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування, розраховано згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Міністерством охорони навколишнього середовища за № 389 від 20.07.09р

На адресу відповідача ОСОБА_1 екологічною інспекцією в Львівській області скеровувалась претензія про добровільне відшкодування завданих державі збитків (№ 03-4934 від 29.09.11 р.) на суму 1 451 488,14 грн., яка залишена без задоволення.

Прокуратура звернулась до господарського суду з позовом про відшкодування збитків заподіяних державі, внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

ОСОБА_1 екологічна інспекція у Львівській області (надалі позивач, Держекоінспекція) відповідно до Положення про ОСОБА_1 екологічну інспекцію у Львівській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 року № 136, є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України та їй підпорядковується.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань:

-здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог:

- законодавства про екологічну та радіаційну безпеку;

- законодавства про використання та охорону земель;

- законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо:

- реалізації державних, цільових, міждержавних та регіональних програм з оздоровлення, використання і охорони вод, відтворення водних ресурсів;

- наявності та дотримання умов виданих дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин;

- права державної власності на води;

- виконує інші функції.

Держекоінспекція має право:

- проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження;

- перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (дозволи, ліцензії, сертифікати, висновки, рішення, ліміти, квоти, погодження, свідоцтва).

- виконувати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу і властивостей викидів стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря, ґрунтів, вод (лляльних, баластних, зворотних, поверхневих), вимірювання показників складу та властивостей підземних вод у пробах із спостережувальних свердловин на об'єктах, що обстежуються, та вимірювання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного та дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб'єктами господарювання.

- розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії.

- вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, з 06.06.2011 - 24.06.2011 року ОСОБА_1 екологічною інспекцією в Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ЛМКП «Львівводоканал».

В ході перевірки (акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства № 185/134/119/152 від 06.-24.06.2011 року) встановлено, що ЛМКП «Львівводоканал» здійснює самовільний скид зворотніх вод з очисних споруд КОС-1 та КОС-2 у р.Полтва.

У період самовільного скиду ЛМКП «Львівводоканал» відділом інструментально-лабораторного контролю Держекоінспекції було проведено відбір проб зворотніх вод, що скидаються з очисних споруд КОС-1 та КОС -2 у р. Полтва. Відбір здійснено 06.06.2011 року, 22.06.2011 року, 23.06.2011 року. За результатами перевірки відповідачу нараховано збитки в сумі 1451488,14 грн. за самовільний скид зворотніх вод з очисних споруд КОС-1 та КОС-2 у р.Полтва за відсутності дозволу на спецводокорстування.

Розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування, розраховано згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Міністерством охорони навколишнього середовища за № 389 від 20.07.09р

На адресу відповідача ОСОБА_1 екологічною інспекцією в Львівській області скеровувалась претензія про добровільне відшкодування завданих державі збитків (№ 03-4934 від 29.09.11 р.) на суму 1 451 488,14 грн., яка залишена без задоволення.

Водні відносини в Україні відповідно до ч. 2 ст.2 Водного кодексу України регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Водного кодексу України, завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів відповідно до ст. 18 Водного кодексу України полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства.

Водокористування відповідно до ст. 46 Водного кодексу України може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування відповідно до ч.4 цієї ж статті затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 50 Водного кодексу України, строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років).

У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування.

Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Згідно з п.9 ч.1 ст.44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно з ч.1 ст.66 Водного кодексу України, під час користування водними об'єктами для промислових потреб водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених умов спеціального водокористування, екологічних вимог, а також вживати заходів щодо зменшення витрат води (особливо питної) та припинення скидання забруднених зворотних вод шляхом удосконалення виробничих технологій, схем водопостачання та очищення стічних вод.

Відповідно до п. 2 та п. 6 ст. 55 Водного кодексу України, право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі закінчення строку спеціального водокористування, порушення умов спеціального водокористування та охорони вод.

Порядок видачі, переоформлення та анулювання дозволу на спеціальне водокористування (дозвіл) регламентовано Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", а також Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування (постанова Кабінету Міністрів України № 321 від 31 березня 2002 року) та Положенням про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів (постанова Кабінету Міністрів України № 459 від 10 серпня 1992 року) в частині, що не суперечить вказаному Закону.

Відповідно до ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними (регіональними, місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Процедуру погодження та видачі юридичним і фізичним особам (далі - водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів) визначає Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. N 321 (далі -Порядок).

Відповідно до п. 5 вказаного Порядку, у дозволі зазначаються: 1) найменування органу, що його видав; 2) найменування та реквізити водокористувача - юридичної особи (прізвище, ім'я, по батькові, адреса водокористувача - фізичної особи); 3) термін, на який видано дозвіл; 4) ліміти забору води, використання води та скидання забруднюючих речовин; 5) умови спеціального водокористування; 6) інші відомості (у разі потреби).

Згідно з п. 4 Порядку, дозволи видаються органами, що зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання, а органами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, - в установлені ними терміни.

Клопотання водокористувачів розглядаються у місячний термін.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі коли умови спеціального водокористування залишаються незмінними, за клопотанням водокористувача термін спеціального водокористування може бути продовжено, але не більше ніж на період відповідно коротко- або довготермінового водокористування органом, що видав дозвіл, про що у дозволі робиться відповідна відмітка.

У п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ( із наступними змінами та доповненнями) роз»яснено, що не потребують доказуванню преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили,- при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів , третіх осіб тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року №2а-510/12/1370 ( за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про визнання протиправними дій Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області, третя особа - ОСОБА_1 екологічна інспекція у Львівській області, щодо не продовження дозволу на спеціальне водокористування ЛМКП «Львівводоканал» в період з 01.06.2011р. по 23.12.2011 року та визнання таким, що був чинним (продовжив свою дію) в період з 01.06.2011 року по 23.12.2011р. дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС від 21.10.2010 року виданий Держуправлінням), - в задоволенні позову відмовлено повністю.

Судом у зазначеній справі було встановлено, що:

Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал» 21.10.2010 року видано дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС з терміном дії до 01.06.2011 року, розділом ІІІ якого передбачено здійснення позивачем ряду заходів та виконання зобов'язань, пов'язаних із спеціальним водокористуванням на час дії дозволу.

У період з 06.06.2011р. по 24.06.2011р. ОСОБА_1 екологічною інспекцією у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, про що складено акт №185/134/119/152, у якому серед інших порушень вимог законодавства зафіксовано втрату чинності дозволу №Укр-525-10/Льв. ГДС .За результатами проведеної перевірки та на підставі складеного акта, ОСОБА_1 екологічною інспекцією у Львівській області позивачу 29.06.2011 року було внесено припис №185/134/119/152 , у пункті 41 якого позивачу приписано у 10-денний термін після отримання припису пролонгувати дозвіл на спеціальне водокористування.З висновками викладеними у вказаному акті перевірки та приписі позивач не погодився, про що повідомив відповідача листом №15-2451 від 07.07.2011р. Викладені у вказаному листі зауваження позивач просив відповідача врахувати при розрахунку збитків чи штрафних санкцій.

Всупереч вимогам ч. 1 ст. 66 Водного кодексу України, позивачем не дотримано встановлені розділом ІІІ дозволу на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС з терміном дії до 01.06.2011 року, вимоги по здійсненню заходів та виконання зобов'язань, пов'язаних із спеціальним водокористуванням на час дії дозволу, відтак такі умови не є незмінними, а тому у відповідача не було законних підстав для продовження дії вказаного дозволу.

Через порушення умов спеціального водокористування та охорони вод та закінчення строку спеціального водокористування, дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС з терміном дії до 01.06.2011р. припинився з 01.06.2011 року.

Судом також встановлено, що причинами відмови позивачу у клопотанні про продовження дії дозволу на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС відповідач зазначив, що дозвіл на спеціальне водокористування № Укр-525-Ю/Льв.ГДС від 21.10.2010р. терміном дії до 01.06.2011р. надавався із встановленими умовами водокористування (пункт III «Інші умови водокористування»), які потрібно було виконати за період чинного дозволу, що не було здійснено (від 11.05.2011р. №16-2823), та що лист №15-1878 від 24.05.2011р. щодо обґрунтування невиконання зазначених листом держуправління ОНПС в Львівській області №16-2823 від 11.05.2011р. зауважень, не є підставою для продовження дозволу на спец водокористування (від 08.06.2011р. №16-3663)

При цьому стосовно листа позивача №15-1117 від 25.03.2011 року з клопотанням продовжити дію дозволу на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС суд констатував той факт, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази його направлення відповідачу.

Заяву позивача від 01.08.2011р. суд розцінив як подану позивачем для отримання нового дозволу на спеціальне водокористування, оскільки, дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС з терміном дії до 01.06.2011р. припинився з 01.06.2011 року.

Стосовно вимоги позивача про визнання таким, що був чинним (продовжив свою дію) в період з 01.06.2011 року по 23.12.2011р. Дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС від 21.10.2010 року виданий Держуправлінням, суд дійшов висновку, що така задоволенню не підлягає з тих підстав, що оскільки позивач всупереч вимогам ч.1 ст.66 Водного кодексу України не дотримався встановлених дозволом умов спеціального водокористування (пункт III «Інші умови водокористування»), а відповідач через порушення умов спеціального водокористування та охорони вод не продовжив дію дозволу, право позивача на спеціальне водокористування згідно Дозволу на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС від 21.10.2010 року відповідно до п. 2 та п. 6 ст. 55 Водного кодексу України припинилося в силу закону з 01.06.2011р.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2013 року №89850/12/9104 апеляційну скаргу управління Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал", м.Львів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2012р. у справі № 2а-510/12/1370 було задоволено. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2012р. у справі № 2а-510/12/1370 скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги позивача задоволено.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2015 року №К/800/5654/14 (справа № 2а-510/12/1370) касаційну скаргу Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області задоволено. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2013р. скасовано, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2012р. залишено в силі.

Касаційна інстанція дійшла висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 66 Водного кодексу України позивачем не дотримано встановлені розділом ІІІ дозволу на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС з терміном дії до 01.06.2011 року, вимоги по здійсненню заходів та виконання зобов'язань, пов'язаних із спеціальним водокористуванням на час дії дозволу, відтак такі умови не є незмінними, а тому у відповідача не було законних підстав для продовження дії вказаного дозволу.

Через порушення умов спеціального водокористування та охорони вод та закінчення строку спеціального водокористування, дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС з терміном дії до 01.06.2011р. припинився з 01.06.2011 року.

Стосовно вимоги позивача про визнання таким, що був чинним (продовжив свою дію) в період з 01.06.2011 року по 23.12.2011р. Дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС від 21.10.2010 року виданий Держуправлінням , то касаційна інстанція погодилась із висновками суду першої інстанції про те, що така вимога задоволенню не підлягає , оскільки позивач всупереч вимогам ч.1 ст.66 Водного кодексу України не дотримався встановлених дозволом умов спеціального водокористування (пункт III «Інші умови водокористування»), а відповідач через порушення умов спеціального водокористування та охорони вод не продовжив дію дозволу, право позивача на спеціальне водокористування згідно Дозволу на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС від 21.10.2010 року відповідно до п. 2 та п. 6 ст. 55 Водного кодексу України припинилося в силу закону з 01.06.2011р.

Виходячи із вищенаведеного суд у даній справі приходить до висновку, що Держінспекція правомірно зафіксувала факт без дозвільного скиду відповідачем зворотніх вод з очисних споруд у р.Полтва.

Стаття 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України,- на підбгових умовах.

Відповідно до ч.1 ст.149 та ст.151 Господарського кодексу України суб»єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цьогоо Кодексу та інших законів. Суб»єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси ( в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до положень статей 46,48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування це забір води з водних об»єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об»єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальним є використання вод (водних об»єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об»єктів); спеціальне водокористування це забір води з водних об»єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об»єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Згідно з п.9 ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов»язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових , лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних , рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (ст..49 Водного Кодексу України).

За таких обставин, відповідно до вимог чинного законодавства обов»язковою умовою скиду зворотніх вод є наявність у особи дозволу на спеціальне водокористування, а його відсутність свідчить про самовільний скид.

Факти самовільного скиду (без чинного дозволу на спеціальне водокористування) відповідачем зворотніх вод з очисних споруд встановлений матеріалами перевірки, проведеної ОСОБА_1 екологічною інспекцією у Львівській області у період 06-24.06.2016 року.

Згідно з статтями 68,69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України.

Так, частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. У деліктних зобов'язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявністю вини заподіювача шкоди.

Зобов'язанням із заподіяння шкоди є цивільно-правове зобов'язання, за якого потерпілий має право вимагати від особи, що заподіяла шкоду, цілковитого відшкодування протиправно заподіяної шкоди.

Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення з відповідача збитків, які завдані державі внаслідок самовільного скиду (без чинного дозволу на спеціальне водокористування) зворотніх вод з очисних споруд, розмір відшкодування яких розраховано ОСОБА_1 екологічною інспекцією у Львівській області відповідно до затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Матеріалами справи, у т.ч. судовими рішеннями у вищенаведеній адміністративній справі, підтверджено невжиття відповідачем передбачених законодавством заходів для отримання дозволу на спеціальне водокористування, факт самовільного скиду зворотніх вод з очисних споруд (без чинного дозволу на спеціальне водокористування), наявність усіх елементів цивільного правопорушення , у т.ч. і вини, у спричинених державі збитках.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи , організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов»язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розміраї і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20-.07.2009 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. В даному випадку підлягає застосуванню Методика в редакції, яка діяла на момент виявлення порушення.

В судовому засіданні , суд з участю представників позивача і відповідача, перевірив правильність проведеного позивачем розрахунку збитків. При цьому було враховано при перевірці всі зауваження , наведені відповідачем стосовно розрахунку збитків, у поданих до справи клопотаннях (вх.№9382/17), додаткових запереченнях (вх.№31014/17).

Із врахуванням встановлених в судових засіданнях при перевірці розрахунку збитків обставин, сторони здійснили контррозрахунки розміру збитків. Такі контррозрахунки долучені ними до матеріалів справи (позивачем 29.09.17 р. вх.№33164/17; відповідачем 29.09.17 р. вх.№33165/17). В судовому засіданні 29.09.2017 р. представники сторін, у т.ч. й відповідача, підтвердили розмір збитків, який підлягає до стягнення в заявленому у позовній заяві розмірі.

Суд розглядає спір в межах заявлених вимог. Заяви в порядку ст.22 ГПК України від прокурора, позивача не надходили.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених вище обставин суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до ч.3 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції на дату поступлення позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки Прокуратура м.Львова була звільнена від сплати судових витрат та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати в розмірі 29029,76 грн. (1451488,14*0,02=29029,76) стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 1, 33, 38, 49, 69, 75, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79000, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 64, ідентифікаційний код 03348471) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області (79026 м.Львів, вул.Стрийська,198; код ЄДРПОУ 38057086) збитки в розмірі 1451488,14 грн. на спеціальний рахунок для платників Львівської області (№33116331700006, УДКСУ, ЄДРПОУ 38007620, МФО 825014, код платежу 24062100), в рахунок відшкодування збитків державі, внаслідок порушено вимог природоохоронного господарства.

3. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79000, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 64, ідентифікаційний код 03348471) в дохід Державного бюджету України 29029,76 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 29.09.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. У зв»язку із перебуванням головуючого судді і члена колегії з 02.10.2017р. по 06.10.2017 р.у відрядженні на навчанні, повний текст рішення підписано 10.10.2017р.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Горецька З.В.

Суддя Бортник О.Ю.