Рішення № 69505340, 11.10.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 жовтня 2017 року Справа № 913/705/17

Провадження № 9/913/705/17

За позовом Приватного будівельного підприємства фірма «Рубін», м. Алчевськ Луганської області

до Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 29 698 грн. 30 коп.

суддя Ворожцов А.Г.

секретар судового засідання Рвачов О.О.,

у засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01 від 20.07.2017,

від відповідача - представник не прибув,

в с т а н о в и в:

суть спору (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 46-47): позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 27104,57 коп., з яких: основний борг у сумі 21763,20 грн., інфляційні втрати в сумі 4417,93 грн. та 3% річних в сумі 923,44 грн., за договором на виконання робіт з технічного обслуговування системи автоматичної охоронної сигналізації № 2/16-АМК-1237-2015-усл від 14.12.2015.

У судове засідання прибув повноважний представник позивача, відповідач явку свого представника у засідання суду не забезпечив.

Відповідач, ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», у відзиві на позовну заяву № 026-62/2 від 29.09.2017 не заперечує проти факту невиконання грошового зобовязання за виконані протягом лютого-березня 2016 року роботи на суму 27104,57 грн.

Разом з тим, відповідач вважає, що під час розрахунку інфляційних втрат та 3% річних позивачем допущені помилки.

За розрахунком відповідача сумарний розмір 3% річних за обома підписаними актами за період з 16.03.2016 по 29.08.2017 становить 923,44 грн., а сумарний розмір інфляційних втрат за період з квітня 2016 року по серпень 2017 року становить 3829,14 грн.

Крім того, від відповідача на адресу суду надійшло письмове клопотання № 026-62/3 від 29.09.2017 про відстрочку виконання рішення суду у даній справі до 30.11.2017.

Заява обґрунтована наявними доказами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, приймаючи позицію відповідача щодо спірних відносин, суд встановив такі фактичні обставини.

14 грудня 2014 року між сторонами у справі було укладено договір № 2/16-АМК-1237-2015-усл на виконання робіт з технічного обслуговування системи автоматичної охоронної сигналізації (далі - договір) (а.с. 8-13), відповідно до якого позивач (виконавець) зобов'язався виконувати обумовлені договором послуги, а відповідач (замовник) зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 2.1 договору розрахунки повинні здійснюватися відповідачем шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі за надані послуги після їх виконання та підписання акту виконаних робіт протягом 10 банківських днів з дня отримання рахунку на оплату.

Позивач свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу обумовлені договором послуги на загальну суму 21763,20 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг № 14 від 29.02.2016 на суму 10881,60 грн., № 22 від 31.03.2016 на суму 10881,60 грн. (а.с. 14, 16).

У порушення умов договору відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг не виконані.

Сума боргу, на час звернення позивача з даним позовом до суду, становить 21763,20 грн. та відповідачем не спростовується.

Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобовязання за договором, позивачем на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі 923,44 грн. за період з 16.03.2016 по 29.08.2017, та інфляційні втрати в сумі 4417,93 грн. за період з квітня 2016 року по серпень 2017 року, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 60-61).

Письмовим відзивом відповідачем позовні вимоги фактично визнані.

Під час судового розгляду справи доказів повної або часткової сплати суми боргу відповідачем надано не було.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послуга, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами у справі договору про надання послуг. Обовязок з оплати наданих послуг відповідачем своєчасно та у повному обсязі виконаний не був.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річні в сумі 923,44 грн.

В той час, як розрахунок інфляційних втрат, не відповідає фактичним обставинам, оскільки позивач помилково визначив період нарахування інфляції за актом від 29.02.2016 за період з березня 2016 року по серпень 2017 року.

Оскільки відповідач мав сплатити за цим актом протягом 10 банківських днів, тобто до 16 березня 2016 року, то нарахування інфляції за березень 2016 року є зайвим з урахуванням п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, згідно з яким розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Таким чином, період нарахування за актом від 29.02.2016 має бути визначений з квітня 2016 року по серпень 2017 року, при цьому інфляція за цей період становить 2134,65 грн.

За актом від 31.03.2016 період нарахування інфляції має бути визначений з травня 2016 року по серпень 2017 року, при цьому сума інфляції складає 1694,49 грн.

Загальний розмір інфляційних втрат складає 3829,14 грн., який й підлягає до стягнення.

Щодо клопотання про відстрочку виконання рішення суду.

В силу ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Умови надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду викладені у ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд має право за заявою сторони залежно від обставин справи розстрочити або відстрочити виконання рішення суду. Підставою для розстрочки або відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим у передбачений законом строк. За заявою сторони суду надане право надавати розстрочку або відстрочку виконання рішення лише у виняткових випадках.

Відповідач обґрунтував свою заяву обставинами, що носять виключний характер, що підтверджено відповідними доказами, доданими до клопотання.

Розглядаючи клопотання відповідача, суд виходить з того, що господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, тому розглядаючи цю заяву відповідача, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд враховує докази, які додані відповідачем до заяви в обґрунтування виняткових обставин, які мають вплинути на надання йому відстрочки:

- лист Служби безпеки України від 15.08.2015 за № 16/3977,

- фінансова звітність за перший квартал 2017 року,

- відомості про тимчасове обмеження щодо перевезень,

- акти розслідування аварії № І 35/15 за період з 21.01.2015 по 17.07.2016, тощо.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд вважає, що клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення слід задовольнити з огляду на співвідношення майнових інтересів сторін та те, що у виникненні заборгованості за спірним договором існує вина відповідача.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами частково, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги в сумі 21763,20 грн., інфляційних втрат в сумі 3829,14 грн. та 3% річних в сумі 923,44 грн., з віднесенням на відповідача витрат зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 20-А, код 05441447, на користь позивача, Приватного будівельного підприємства фірма «Рубін», Луганська область, м. Алчевськ, вул. Горького, буд. 40, код 13370773, (адреса для листування: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, буд. 20), заборгованість в сумі 26515,78 коп., з яких: основний борг у сумі 21763,20 грн., інфляційні втрати в сумі 3829,14 грн. та 3% річних в сумі 923,44 грн., крім того, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1565,25 грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Відстрочити виконання рішення до 30 листопада 2017 року.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 12.10.2017.

СуддяА.Г. Ворожцов