Рішення № 69505149, 03.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2017Справа № 910/12285/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс"

про стягнення 49 118,18 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Радзіховський А.Л. (представник за довіреністю №17 від 03.01.2017р.).

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" (надалі - відповідач) суми в розмірі 49 118,18 грн., з яких 46 007,96 грн. страхового відшкодування, 2 629,97 грн. інфляційних втрат та 480,25 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування. За наявності прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та заяви до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити позивачеві в задоволенні його вимог, посилаючись на те, що останнім не надано до матеріалів справи належних доказів на підтвердження вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Протягом перебування справи у провадженні суду, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму в розмірі 38 661,72 грн., з яких 36 142,04 грн. страхового відшкодування, 2 142,42 грн. інфляційних втрат та 377,26 грн. 3 % річних.

Судом, з урахуванням положень ст. ст. 22, 54-57 ГПК України, прийнято до розгляду зменшені позовні вимоги, отже має місце нова ціна позову з якої і вирішується спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 12.09.2017р. Крім того, в порядку ст. 65 ГПК України зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати інформацію щодо полісу № АЕ/6280858.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2017р. розгляд справи відкладено до 26.09.2017р.

В судовому засіданні 26.09.2017р. судом оголошено перерву до 03.10.2017р.

В судове засідання 03.10.2017р. представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений під розписку, проте подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання та від якого надійшла заява про розгляд справи за його відсутності не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 03 жовтня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2015р. між позивачем (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування на транспорті №015127/4014/0000096 (надалі - Договір страхування) відповідно до якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля "ЗАЗ Форза", реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль), зі строком дії з 00.00 год. 08.05.2015р. до 24.00 год. 07.05.2019р. Вигодонабувачем за договором є ПАТ «Ідея Банк».

14.10.2016р. о 08.45 год. по вул. Мала Морська в м. Миколаєві, ОСОБА_3 керуючи автомобілем «DAEWOO», реєстраційний номер НОМЕР_2, при виїзді на нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг, не врахував дорожню обстановку, не надав переваги в русі та допустив зіткнення з транспортним засобом "ЗАЗ Форза", реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2016р. у справі №487/5246/16-п ОСОБА_3, за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно рахунку-фактури СТО (ФОП ОСОБА_4.) № 7-00000041 від 04.11.2016р. та акту виконаних робіт № 7-00000033 від 28.11.2016р. вартість ремонту транспортного засобу "ЗАЗ Форза", реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 47 939,95 грн.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту №205593 від 23.11.2016р. розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 46 517,96 грн.

Листом №06.2/223216 від 22.11.2016р. вигодонабувач за договором страхування (ПАТ «Ідея Банк») погодив позивачеві зарахування страхового відшкодування на розрахунковий рахунок СТО, що здійснюватиме ремонт застрахованого автомобіля.

З урахуванням рахунку-фактури та акту виконаних робіт СТО, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив страхове відшкодування в сумі 46 517,96 грн., з яких 44 579,21 грн. на підставі платіжного доручення №042381 від 28.11.2016р. перерахував на рахунок СТО, а 1 938,75 грн. згідно бухгалтерської довідки № 014643 від 28.11.2016р. зарахував в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу.

Позивачем було направлено на адресу відповідача заяву вих. № 8148 від 07.12.2016р. на виплату страхового відшкодування (докази направлення та отримання 12.12.2016р. заяви відповідачем у матеріалах справи) на суму 46 517,96 грн., яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив виплату позивачу суми страхового відшкодування, останній звернувся до суду з даним позовом.

В процесі розгляду справи, позивачем надано суду належним чином засвідчену копію звіту № 58/10-16 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 08.11.2016р., відповідно до якого вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових (Ез = 0,4725) становить 36 652,04 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Позивачем з урахуванням рахунку-фактури та акту виконаних робіт СТО, на підставі складеного ним Страхового акту №205593 від 23.11.2016р. виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 46 517,96 грн. з яких 44 579,21 грн. на підставі платіжного доручення №042381 від 28.11.2016р. перерахував на рахунок СТО, а 1 938,75 грн. згідно бухгалтерської довідки № 014643 від 28.11.2016р. зарахував в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах суми виплаченого страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Відповідно до наявного в матеріалах справи звіту № 58/10-16 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 08.11.2016р. вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових (Ез = 0,4725) становить 36 652,04 грн.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом «DAEWOO», реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП, була застрахована відповідачем на підставі Полісу №АЕ/6280858.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу №АЕ/6280858 розмір франшизи становить 510,00 грн., а ліміт відповідальності по майну - 50 000,00 грн., отже, з відповідача має бути стягнуто 36 142,04 грн. = 36 652,04 грн. (виплачена позивачем своєму страхувальнику сума страхового відшкодування в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) - 510,00 грн. (розмір франшизи).

Розмір шкоди, завданої власнику застрахованого позивачем автомобілю доведений суду належними засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП, і також відповідач не спростував розраховану позивачем суму страхового відшкодування.

З урахуванням наданого суду звіту № 58/10-16 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 08.11.2016р., посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, судом відхиляються як необґрунтовані.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього обов'язку здійснити виплату позивачу суми страхового відшкодування в розмірі 36 142,04 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 36 142,04 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 142,42 грн. інфляційних втрат та 377,26 грн. 3 % річних.

Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

При цьому, судом встановлено, що заяву позивача вих. № 8148 від 07.12.2016р. на виплату страхового відшкодування на суму 46 517,96 грн. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримано відповідачем 12.12.2016р., відтак граничний строк на виплату суми страхового відшкодування за приписами п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" спливає 12.03.2017р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, як і правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.

Пунктом 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 визначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за заявлений ним період (13.03.2017р. - 17.07.2017р.), судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірними, відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 142,42 грн. інфляційних втрат та 377,26 грн. 3 % річних також підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належними засобами доказування не спростовано обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/12285/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 36 142,04 грн. суми страхового відшкодування, 2 142,42 грн. інфляційних втрат та 377,26 грн. 3 % річних.

Судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" (ідентифікаційний код 19350062, адреса 01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (ідентифікаційний код 20033533, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А) 36 142,04 грн. (тридцять шість тисяч сто сорок дві гривні 04 коп.) суми страхового відшкодування, 2 142,42 грн. (дві тисячі сто сорок дві гривні 42 коп.) інфляційних втрат, 377,26 грн. (триста сімдесят сім гривень 26 коп.) 3 % річних та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.10.2017р.

Суддя С.М. Морозов