Рішення № 69505135, 09.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2017Справа №910/14794/17

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДКОНСТРУКЦІЯ";

до: державного підприємства "УКРХІМТРАНСАМІАК";

про: стягнення 298.617,27 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Пайос Ю.В. - за довіреністю від 01.09.2017 № 0109-1;

відповідача: Приліпко О.Д. - за довіреністю від 17.02.2017 № 24д.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДКОНСТРУКЦІЯ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до державного підприємства "УКРХІМТРАНСАМІАК" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 298.617,27 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач на підставі укладеного між сторонами даного спору договору від 21.08.2014 № 037/В/2014, виконав роботи, які відповідач прийняв, але оплатив частково, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 298.617,27 грн., з яких: 229.398,60 грн. - сума основної заборгованості, 12.557,22 грн. - 3 % річних та 56.661,45 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/14794/17. Розгляд справи призначено на 02.10.2017.

02.10.2017 до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява державного підприємства "УКРХІМТРАНСАМІАК" до товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДКОНСТРУКЦІЯ" про стягнення 110.054,43 грн.

Ухвалою господарського суду від 02.10.2017 вказану зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду на підставі ст. 60, п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 02.10.2017 оголошено перерву до 09.10.2017.

Відповідач скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав до суду відзив, яким позов відхилив повністю з урахуванням того, що притримання здійснення оплати за укладеним між сторонами спору договором від 21.08.2014 № 037/В/2014 здійснене відповідачем виключно з підстав неналежного виконання робіт позивачем.

В судовому засіданні 09.10.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДКОНСТРУКЦІЯ", як виконавцем, (далі - позивач) та державним підприємством "УКРХІМТРАНСАМІАК", як замовником, (далі - відповідач) укладено договір від 21.08.2014 № 037/В/2014 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується виконати роботи з обстеження, профілактики та інструментальної перевірки ефективності вентиляційних установок, які використовуються на об'єктах Придніпровського та Миколаївського управлінь відповідача, які зазначені у технічному завданні (додаток № 1 до Договору), що є його невід'ємною частиною, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що ціна Договору становить 2.294.006,40 грн. з ПДВ, відповідно до договірної ціни (додаток № 2), калькуляції (додаток № 3) та договірної ціни (додатки № 4 та 5), що є невід'ємними частинами Договору.

Порядок здійснення оплати визначений сторонами у розділі 3 Договору, а саме:

- відповідач сплачує позивачу аванс у розмірі 90 % від загальної вартості робіт протягом 20 банківських днів з моменту підписання Договору та отримання від позивача рахунку (п. 3.2 Договору);

- оплата залишкової вартості робіт здійснюється протягом 15 банківських днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору приймання-передача виконаних робіт оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт.

Положеннями п. 6.1 Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Положеннями ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, позивач, виконуючи взяті на себе зобов'язання за Договором та на його умовах, виконав роботи загальною вартістю 2.294.004,00 грн., а відповідач їх отримав, що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 29.09.2015, який підписаний сторонами спору, скріплений відбитками їх печаток та наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем строку оплати виконаних позивачем робіт. Так відповідач, виконав роботи на загальну суму 2.294.006,40 грн., які відповідач прийняв, але оплатив частково в сумі 2.064.605,40 грн., що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 229.398,60 грн., що водночас підтверджується актом звірки розрахунків станом на 01.11.2016, здійсненого між сторонами, який підписаний останніми та скріплений відбитками їх печаток (засвідчена копія названого акту наявна у справі).

Крім того, враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача відповідальності на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення 3 % річних в сумі 12.557,22 грн. та 56.661,45 грн. - інфляційних втрат.

Виходячи із поданого відповідачем платіжного доручення від 15.09.2017 № 92 до відзиву на позов, останнім здійснено оплату основної заборгованості за Договором в сумі 229.398,60 грн.

Таким чином, станом на момент вирішення судом даного спору по суті, основна заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Враховуючи те, що відповідачем погашено перед позивачем суму основної заборгованості в розмірі 229.398,60 грн., суд дійшов висновку, що провадження в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 229.398,60 грн. підлягає припиненню в порядку, передбаченому п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тобто з підстав відсутності предмету спору в цій частині.

Щодо решти заявлених позовних вимог, то вони підлягають задоволенню повністю, з урахуванням такого.

Відповідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 12.557,22 грн. та інфляційних втрат в сумі 56.661,45 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов судом відхилені, оскільки питання несвоєчасного виконання робіт позивачем за укладеним між сторонами спору Договором досліджувалось у спорі між сторонами у справі господарського суду Дніпропетровської області № 904/9629/15. Так господарським судом Дніпропетровської області винесено рішення від 18.01.2016 у справі № 904/9629/15 яким позовні вимоги відповідача до позивача про стягнення пені за несвоєчасне виконання робіт за Договором в сумі 458.285,83 грн. задоволені. Крім того, вказане рішення виконане в повному обсязі.

Посилання відповідача на частину 4 статті 612 Цивільного кодексу України не може бути прийнято до уваги судом, оскільки прострочення кредитора (позивача) закінчилося 29.09.2015 року з підписанням акту приймання-передачі виконаних робіт.

Також судом відхиляються доводи відповідача про застосування останнім правил параграфу 7 Цивільного кодексу України про притримання, оскільки відповідачем не дотримано вимог статті 595 Цивільного кодексу України щодо негайного повідомлення про таке притримання.

Враховуючи, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, тому суд, керуючись ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись статтями п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49 та ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі № 910/14794/17 в частині стягнення з державного підприємства "УКРХІМТРАНСАМІАК" суми основної заборгованості в розмірі 229.398,60 грн. - припинити.

3. Решту позовних вимог задовольнити повністю.

4. Стягнути з державного підприємства "УКРХІМТРАНСАМІАК" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 15; ідентифікаційний код 31517060) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДКОНСТРУКЦІЯ" (49051, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Винокурова, буд. 3; ідентифікаційний код 32571045) 3 % річних сумі 12.557 (дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 22 коп.; інфляційні втрати в сумі 56.661 (п'ятдесят шість тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 45 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12 жовтня 2017 року

Суддя С.В. Балац