Рішення № 69504809, 05.10.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.2017 Справа №905/1976/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод, м.Авдіївка Донецької області, ЄДРПОУ 00191075,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ, ЄДРПОУ 40075815, в особі регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Лиман Донецької області, ЄДРПОУ 40150216,

про стягнення 14059,18 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: не зявився;

від відповідач: ОСОБА_1 за довіреністю,-

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.09.2017р. по 05.10.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Авдіївський коксохімічний завод, м.Авдіївка Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №11/04/56 від 15.08.2017р. до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ, в особі регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Лиман Донецької області, про стягнення збитків у вигляді нестачі у розмірі 14059,18 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1976/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 23.08.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1976/17.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на виконання зобов'язань за договором №УПр14/36 від 27.02.2014р., який укладений між Публічним акціонерним товариством Авдіївський коксохімічний завод та Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Трейдінг, 09.03.2017р. на адресу Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод, м.Авдіївка Донецької області, за накладною №48896286 відправлено у напіввагонах №60724432, №56104524 вантаж вугілля камяне, марки г - газовий, Г (Г2) 0-100, однак на станції призначення залізницею виявлено недостачу вантажу, про що були складені комерційні акти №482803/78 від 10.03.2017р., №482803/79 від 10.03.2017р.

Обставини викладені в означених актах, на думку позивача, свідчать про незбереження вантажу внаслідок винних дій відповідача, що спричинило збитки у вигляді вартості втраченого майна, а саме відсутнього вугілля кам'яного.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав залізничну накладну №48896286 від 09.03.2017р., комерційні акти №482803/78 від 10.03.2017р., №482803/79 від 10.03.2017р., розрахунок вартості вагової недостачі вугілля, а також у копіях: договір №УПр14/36 від 27.02.2014р. разом із протоколом розбіжностей №б/н від 03.03.2014р., додатковими угодами №1 від 17.11.2014р., №2 від 02.12.2014р., №3 від 01.10.2015р., №4 від 01.12.2015р., №5 від 03.06.2016р., №6 від 25.11.2016р., специфікацією №б/н від 27.02.2017р. (додаток №21) до нього; рахунок №0903-3 від 09.03.2017р., акт прийому-передачі вугільної продукції від 09.03.2017р. згідно договору №УПр14/36 від 27.02.2014р., довідка Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» №04/837 від 24.03.2017р., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №21937085 від 17.05.2016р. стосовно позивача, довіреність на представника позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.308 Господарського кодексу України, ст.ст.12, 25 Закону України Про залізничний транспорт, ст.ст.110, 114, 127, 129 Статуту залізниць України.

18.09.2017р. відповідачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано заперечення №2022/250 від 15.09.2017р., за змістом яких із позовними вимогами не погоджується та просить відмовити у їх задоволенні; вказано, що позивачем не надано належних і допустимих доказів збитків відсутні документи на підтвердження оплати вантажу, таким чином, наявність збитків є недоведеною.

До заперечень додано документи, наведені у переліку.

21.09.2017р. позивачем представлено суду клопотання б/н від 21.09.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку.

Представник позивача у судове засідання 05.10.2017р. не зявився, причин неявки не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.10.2017р. заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом звязку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.

За приписами статей 4 2, 4 3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між Публічним акціонерним товариством Авдіївський коксохімічний завод - нині Приватне акціонерне товариство Авдіївський коксохімічний завод згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №21937085 від 17.05.2016р. (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Трейдінг (Постачальник) укладено договір №УПр14/36 від 27.02.2014р., на підставі якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі-ресурси) за марочним складом, цінами та кількості, вказаних у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору та на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).

Обсяги та строки (періоди) поставок ресурсів узгоджуються сторонами шляхом підписання відповідних специфікаціях до цього договору (п.1.2. договору).

Кількість, марочний склад та асортимент ресурсів вказуються у специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п.2.1 договору).

Ресурси, вказані у Специфікаціях до цього договору, поставляються на умовах, обумовлених у відповідних Специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс у редакції 2010 року, з урахуванням умов, положень та застережень, які містяться у цьому договорі (базисні умови поставки) (п.3.1 договору).

Датою поставки (передачі) вважається дата, вказана у залізничній накладній, яка свідчить про приймання/здачу вантажу перевізником та обумовлена в специфікації. Ресурси поставляються партіями, залізничним транспортом в справних напіввагонах навалом. Мінімальна партія відвантаження - 1 вагон (п.3.2, п.3.3 договору).

Право власності на ресурси та ризик їх випадкового знищення або пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки ресурсів (п.3.5 договору).

Поставка Ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказані у Специфікаціях та включають у себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість маркування та інші витрати Постачальника, пов'язані з поставкою Ресурсів (п.4.1 договору).

Згідно з п.6.1 договору приймання кожної партії Ресурсів, зокрема, за кількістю здійснюється Вантажоодержувачем на підставі даних, що вказані в залізничних накладних.

За умов п.6.2 договору приймання Ресурсів (їх частини) за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_2 СРСР №П-6 від 15.06.1965р. з наступними змінами.

За змістом п.6.4 договору у випадку виявлення Покупцем невідповідності даних по кількості (масі) Ресурсів, вказаних у залізничних накладних, фактичній кількості Ресурсів понад норму недостачі згідно "Правил видачі вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., Покупець (Вантажоодержувач) зобов'язаний протягом 24 годин з моменту виявлення невідповідності направити повідомлення на адресу Постачальника та Вінтажовідправника із зазначенням інформації, передбаченої Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_2 СРСР №П-6 від 15.06.1965р. За результатами приймання ресурсів за кількістю складається відповідний акт, який є підставою для взаєморозрахунків сторін за партію ресурсів.

Як свідчить специфікація №б/н від 27.02.2017р. (додаток №21) до договору №УПр14/36 від 27.02.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Трейдінг (Постачальник) та Приватне акціонерне товариство Авдіївський коксохімічний завод (Покупець) дійшли згоди поставити у І кварталі 2017р. на умовах поставки FCA станція відправлення (згідно Інкотермс в редакції 2010р.) вугілля камяне, Г (Г2) 0 -100, ГЖО 0-100 (ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ), у кількості 38750 т., ціною 1936,00 грн. без ПДВ за 1 т., у загальній сумі 90024000,00 грн. з ПДВ.

Строк поставки: з 01.03.2017р. по 31.03.2017р. (п.3 специфікації до договору).

Окрім того, у п.6 означеної специфікації вантажовідправниками визначено Публічне акціонерне товариство ДТЕК Добропільська ЦЗФ, м.Добропілля Донецької області, та Публічне акціонерне товариство ДТЕК Октябрська ЦЗФ, м.Білицьке Донецької області.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

09.03.2017р. за накладною №48896286 Публічне акціонерне товариство ДТЕК Добропільська ЦЗФ, м.Добропілля Донецької області, (вантажовідправник) зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію Авдіївка Донецької залізниці відвантажило на адресу Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод, м.Авдіївка Донецької області, (вантажоодержувач), зокрема, у напіввагонах №60724432, №56104524 вантаж вугілля камяне, марки г газовий, Г (Г2) 0-100.

При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу: у напіввагоні №60724432 нетто 65900 кг., у напіввагоні №56104524 64900 кг.

На станції призначення Авдіївка Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на вказаній станції здійснено комісійне переважування спірних вагонів на справних 100-т електронних вагах вантажоодержувача, приписаних до залізниці та повірених 17.01.2017р., за результатами якого складені комерційні акти №482803/78 від 10.03.2017р., №482803/79 від 10.03.2017р., відповідно до яких, на підставі актів загальної форми №243 від 10.03.2017р., №21016 від 10.03.2017р., за наслідками комісійного переважування вагонів, виявилось:

- у вагоні №60724432 - брутто 84750 кг., тара 23300 кг., нетто 61450 кг., що менше ваги, вказаної у документі на 4450 кг.;

- у вагоні №56104524 - брутто 84200 кг., тара 22200 кг., нетто 62000 кг., що менше ваги, вказаної у документі на 2900 кг.

У комерційному акті №482803/78 від 10.03.2017р. у розділі Д також відображено, що вантаж прибув в справному вагоні, люка, двері щільно зачинені на фіксуючі пристрої, течі вантажу немає. Навантаження нерівномірне, на рівні бортів, за документом значиться вантаж марковано однією повздовжньою борозною катком-ущільнювачем, фактично маркування відсутнє. У вагоні над 7 люком поглиблення 0,7м. х 0,7м. х 0,7м. Переважування вантажу здійснювали: ДСМ ОСОБА_3, агент комерційний ОСОБА_4, прийомоздавальник ПрАТ АКХЗ ОСОБА_5, о/у Авдіївського ОП Сігаєв. При повторному переважуванні у присутності вищезазначених осіб недостача вантажу підтвердилась.

У комерційному акті №482803/79 від 10.03.2017р. у розділі Д також відображено, що вантаж прибув в справному вагоні, люка, двері щільно зачинені на фіксуючі пристрої, течі вантажу немає. Поверхня вантажу на рівні бортів, вантаж марковано однією повздовжньою борозною катком-ущільнювачем. У вагоні над 6-7 люками поглиблення 300см. х 280 см. х 40 см. Переважування вантажу здійснювали: ДСМ ОСОБА_3, агент комерційний ОСОБА_4, прийомоздавальник ПрАТ АКХЗ ОСОБА_5, о/у Авдіївського ОП Сігаєв. При повторному переважуванні у присутності вищезазначених осіб недостача вантажу підтвердилась.

Належність складання актів та їх дійсність сторонами не заперечується.

Згідно ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 12 Закону України Про залізничний транспорт та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Статтею 23 Закону Про залізничний транспорт передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження, втрату, нестачу, псування, пошкодження прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.

Суд приймає до уваги встановлену актами справність спірних вагонів, сліди доступу до вантажу у вагонах №60724432, №56104524.

Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

Проте, суду не надано доказів не збереження вантажу не з вини залізниці, з матеріалів справи не вбачається.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобовязань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.26 Закону України Про залізничний транспорт обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній, засвідчено належними доказами комерційними актами №482803/78 від 10.03.2017р., №482803/79 від 10.03.2017р.

Вказані акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнаються судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі вугільної продукції від 09.03.2017р. згідно договору №УПр14/36 від 27.02.2014р., що засвідчує передання Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Трейдінг Приватному акціонерному товариству Авдіївський коксохімічний завод 1544,35 т., у тому числі вантаж за залізничною накладною №48896286 від 09.03.2017р., зокрема, у вагонах №60724432, №56104524 та рахунок №0903-3 від 09.03.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Трейдінг на загальну суму до сплати 3670354,09 грн. із визначенням постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Трейдінг, вантажовідправника - Публічного акціонерного товариства ДТЕК Добропільська ЦЗФ, вантажоотримувача Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод.

Беручи до уваги умови договору №УПр14/36 від 27.02.2014р. разом із специфікацією №б/н від 27.02.2017р. (додаток №21) до нього, вбачається делегування Публічному акціонерному товариству ДТЕК Добропільська ЦЗФ, як виробнику, обовязку відправлення вантажу за договором №УПр14/36 від 27.02.2014р., на виконання якого відбулось спірне перевезення.

Згідно довідки Публічного акціонерного товариства ДТЕК Добропільська ЦЗФ №04/837 від 24.03.2017р. визначено вартість 1 тони вугільної продукції, відвантаженої ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ (станція Добропілля Донецької області) на адресу ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод (станція Авдіївка Донецької залізниці) за накладною №48896286 від 09.03.2017р. у розмірі 2326,91 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Однак, виходячи з предмета спору, яким є стягнення збитків, сплату вантажу на підставі рахунку №0903-3 від 09.03.2017р., згідно даних банківської виписки за 29.03.2017р. саме у розмірі та за ціною визначеній у ньому, а також викладене вище, суд приймає означений рахунок як документ, який підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. №862/5083, у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до мінерального палива; коксу тощо.

Недостача згідно вищезазначених комерційних актів складає у вагоні №56104524 2900 кг., у вагоні №60724432 4450 кг.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 1% маси, зазначеної в перевізних документах, та заявлена у розмірі 14059,18 грн.

Здійснивши перерахунок, з урахуванням норм природної втрати 1% для перевезення мінерального палива, судом встановлено, що нестача вантажу у вагоні №56104524 становить 2251 кг. (2900кг.-649кг.) та у вагоні №60724432 3791 кг. (4450кг.-659кг.).

Як було зазначено вище, специфікацією №б/н від 27.02.2017р. (додаток №21) до договору №УПр14/36 від 27.02.2014р. визначено вартість вугілля за 1т. без ПДВ, у розмірі 1936,00грн.

Беручи до уваги акт прийому-передачі вугільної продукції від 09.03.2017р. згідно договору №УПр14/36 від 27.02.2014р. та рахунок №0903-3 від 09.03.2017р., щодо загальної кількості 1544,350 т. вбачається спірне перевезення, зокрема, у напіввагонах №56104524, №60724432 за ціною з урахуванням проплат та знижок 1980,53 грн. без ПДВ за 1т., що становить вартість з ПДВ 2376,63 грн. за 1т.

Відтак, вартість втраченого вантажу складає 14359,59 грн. (2376,63 грн. х 2,251т. + 2376,63 грн. х 3,791 т.).

За приписами ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками, зокрема, розуміються втрата або пошкодження майна у разі неналежного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Дані норми кореспондуються з положеннями Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційних актах, своїх зобовязань за договором перевезення підприємство залізничного транспорту загального користування не виконало належним чином, оскільки не забезпечило збереження довіреного йому вантажу.

Факт втрати вантажу у приведеній вище кількості підтверджений матеріалами справи.

Відтак, беручи до уваги відсутність доведення протилежного, позивач внаслідок незбереження підприємством залізничного транспорту загального користування вантажу, як його власник, у розумінні п.3.5 договору №УПр14/36 від 27.02.2014р., зазнав збитків у загальному розмірі 14359,59 грн.

Відтак, вимоги позивача є обґрунтованими.

Разом з цим, дотримуючись меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення останніх у розмірі визначеному позивачем.

Заперечення відповідача відхилено, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод, м.Авдіївка Донецької області, до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ, в особі регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Лиман Донецької області, про стягнення збитків у вигляді нестачі у розмірі 14059,18 грн., задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, Печерський район, вул.Тверська, б.5, код ЄДРПОУ 40075815, банківські реквізити не зазначено), в особі регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, б.22, ЄДРПОУ 40150216, банківські реквізити не вказано) на користь Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод (86065, Донецька область, м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд.1, код ЄДРПОУ 00191075, п/р №26009962485372 в ПАТ ПУМБ м.Київ, МФО 334851) 14059,18 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1600,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В судовому засіданні 05.10.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

6. Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2017р.

Суддя О.В. Кротінова