Постанова № 69504561, 11.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року Справа № 904/3620/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі),суддів:Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г.,розглянувши касаційну скаргу Арбітражного керуючого Литвина Руслана Олександровичана постанову та ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 року Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 рокуу справі Господарського суду№ 904/3620/17 Дніпропетровської області за заявоюПублічного акціонерного товариства "БГ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БГ Банк"доДержавного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод"провизнання банкрутом

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року (суддя Полєв Д.М.) матеріали за заявою публічного акціонерного товариства "БГ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БГ Банк" про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод" направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 червня 2017 року у справі № 904/3620/17 (судді: Науменко І.М. - головуючий, Чус О.В., Кузнецов В.О.) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, скаржник арбітражний керуючий Литвин Руслан Олександрович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 червня 2017 у справі № 904/3620/17, справу скерувати до Господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 15, 30 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України), ст.ст. 10, 21 Закону України "Про державну таємницю".

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, боржником було подано суду копію діючого спеціального дозволу № ДП1-2017-14 від 15.03.2017р., наданого йому Управлінням СБУ України у Дніпропетровській області на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею.

Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство боржників, які здійснюють діяльність, пов'язану з державною таємницею, регулюється з урахуванням особливостей, передбачених законодавством про державну таємницю.

Згідно до ст. 16 ГПК України справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

Статтею 1 Закону України "Про державну таємницю" визначено, що державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Згідно з ч. 1 ст. 17 ГПК України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Разом з тим, на підставі встановленого судами факту здійснення боржником діяльності пов'язаної з державною таємницею, матеріали за заявою ПАТ "БГ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БГ Банк" про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод" № 904/3620/17, місцевий господарський суд, висновки якого підтримав і суд апеляційної інстанції, направив за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Отже, колегія суду касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності обставин для направлення справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва в порядку ст.ст. 16 , 17 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини 2 статті 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведені вище обставини, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 червня 2017 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року у справі № 904/3620/17 слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 16, 17, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Литвина Руслана Олександровича залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 червня 2017 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року у справі № 904/3620/17 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді В.Я. Погребняк

Н.Г. Ткаченко