Постанова № 69504527, 11.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року Справа № 912/3808/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого, Дроботової Т.Б., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Олексіївської сільської радина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2017у справі№ 912/3808/16 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Згода" доОлексіївської сільської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1.Добровеличківської районної державної адміністрації 2. ОСОБА_4 провизнання переважного права на поновлення договору оренди землі, визнання недійсними рішень, визнання укладеною додаткової угоди

У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Клименко Є.Г. (адвокат, ордер від 03.10.2017 та договір від 27.09.2017);

від відповідача: не з'явилися;

від третьої особи-1: не з'явилися;

від третьої особи-2: не з'явилися;

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Згода" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Олексіївської сільської ради, в якій (з урахуванням заяв про зміну предмету позову від 17.01.2017 та 02.03.2017) просить :

- визнати переважне право Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" на поновлення договору оренди землі від 07.10.2008, зареєстрованого у Добровеличківському відділі ДП КРФ "ЦДЗК" 07.10.2008 за № 040836900152;

- визнати недійсним рішення Олексіївської сільської ради №141 від 27.07.2016 "Про розгляд листа-повідомлення про поновлення договору оренди від 07.10.2008 року на земельну ділянку площею 50,00 га";

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 07.10.2008, зареєстрованого у Добровеличківському відділі ДП КРФ "ЦДЗК" 07.10.2008 за №040836900152, укладеного між Добровеличківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Згода" в редакції викладеній у заяві;

- визнати недійсним рішення Олексіївської сільської ради №69 від 29.01.2016 "Про надання земельних ділянок на умовах оренди гр. ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства" в частині передачі в оренду строком на 49 років ОСОБА_4 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2017, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Олексіївська сільська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2017 року і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Скарга мотивована порушенням судами положень статті 33 Закону України «Про оренду землі», ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України та ст. 181 Господарського кодексу України. Скаржник звертає увагу на те, що поновлення договору оренди землі здійснюється за відсутності заперечень власника земельної ділянки (орендодавця) і є правом, а не обов'язком останнього.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Судами встановлено, що 07.10.2008 р. між Добровеличківською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ТОВ «Згода» (Орендар) був укладений договір оренди землі. Згідно пунктів 1 та 2 вказаного договору Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Олексіїівської сільської ради. В оренду передана земельна ділянка загальною площею 50,00 га , у тому числі рілля - 50,00 га.

Пунктом 8 договору сторони визначили, що строк його дії склав три роки. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 36 договору зміна умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Згідно пункту 43 договір набрав чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, яка була проведена Добровеличківським відділом ДП КРФ «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинений запис від 07.10.2008р. за №040836900152.

На виконання пункту 20 договору передача земельної ділянки Орендарю була здійснена після державної реєстрації договору за актом приймання-передачі.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

В подальшому, сторонами була укладена угода про внесення змін до договору оренди землі, зокрема, до пункту 8 «Строк дії договору», яким встановили, що договір укладається строком до 07 жовтня 2016 року. Вказана угода була зареєстрована у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.03.2012р. за №352178064000030.

Згідно вимог Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" з 1 січня 2013 року розмежовано землі державної та комунальної власності.

Судами встановлено, що власником спірної орендованої земельної ділянки згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.07.2014р. є Олексіївська сільська рада, яка 18.07.2014р. листом №40-01-21/1 повідомила ТОВ «Згода» про зміну власника вищезазначеної земельної ділянки та попередила про свої наміри передати земельну ділянку іншому орендатору, у зв'язку з чим, просила не обробляти земельну ділянку.

У відповідь листом №1041 від 27.10.2014р., посилаючись на ч.4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та умови укладеного договору, якими не визначені такі підстави зміни або розірвання договору як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, Орендар вказав про відсутність у нього підстав для припинення обробітку земельної ділянки та просив повідомити реквізити для зарахування орендної плати якщо вони змінилися.

В подальшому ТОВ "Згода" листом №780 від 30.06.2016р. повідомило Олексіївську сільську раду про намір згідно ст. 33 Закону України «Про оренду землі» укласти договір оренди землі на новий строк. До листа Орендар додав проект відповідної додаткової угоди.

За результатами розгляду цього листа-повідомлення Олексіївська сільська рада рішенням від 27.07.2016 № 141 відмовила ТОВ "Згода" в поновленні договору оренди від 07.10.2008 на земельну ділянку площею 50,00 га з підстав недосягнення домовленостей щодо відсотків орендної плати у додатковій угоді на вищезгадану земельну ділянку.

Судом також встановлено, що 29.01.2016р. Олексіївською сільською радою було прийнято рішення №69 «Про надання земельних ділянок на умовах оренди гр. ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства». Пунктом 1 цього рішення вирішено надати в оренду строком на 49 років гр. ОСОБА_4 земельні ділянки загальною площею 137,2275 га, у тому числі і площею 50,001 га - рілля (кадастровий номер НОМЕР_1). Доручено сільському голові Олексіївської сільської ради укласти договір оренди з гр. ОСОБА_4 на використання даних земельних ділянок (п.3 рішення).

Обставини укладання чи неукладання такого договору з гр. ОСОБА_4 судами попередніх інстанцій не досліджувались та докази цьому сторонами не надавались.

Посилаючись на порушення Олексіївською сільською радою переважного права ТОВ «Згода» на поновлення договору оренди землі на новий строк, останній звернувся за захистом свої порушених прав і охоронюваних законом інтересів до господарського суду з даним позовом.

Враховуючи, що на момент прийняття рішенням № 69 від 29.01.2016 земельна ділянка перебувала в оренді у позивача і строк цієї оренди закінчувався лише 07.10.2016, а також, що відповідач передав ОСОБА_4 земельні ділянки в оренду для ведення фермерського господарства (код 01.02.) без розробки документації із землеустрою, чим порушив вимоги статті 123 Земельного кодексу України, суд 1-ї інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі в тому числі і вимоги позивача про визнання за ним переважного права на поновлення договору оренди землі від 07.10.2008, з чим колегія не погоджується та вважає висновки судів в частині визнання переважного права позивача передчасними з огляду на таке.

01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-17, відповідно до якого райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано порядок поновлення договору оренди, який фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній з 17.02.2011) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, згідно із частинами 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Переважне право орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки слід визнати порушеним, якщо, зокрема, укладено договір оренди із новим орендарем при отриманні повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладено договір з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб (постанови ВСУ від 25.02.2015 у справі № 6-10цс15, від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15, від 18.03.2015 у справі № 6-4цс15).

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Наслідком вирішення господарського спору повинно бути відновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права чи охоронюваного законом інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Натомість господарські суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували, не перевірили, чи є рішення Олексіївської сільської ради № 69 від 29.01.2016 вичерпаним його виконанням, а саме укладенням договору оренди з третьою особою, враховуючи, що порушення прав позивача в такому випадку пов'язане саме з укладенням договору оренди з третьою особою для здійснення нею відповідного виду діяльності.

Крім цього, суди попередніх інстанцій, всупереч змісту переважного прав на поновлення договору оренди, визнаючи поновленим договір оренди з позивачем на попередніх умовах, не перевірили, чи є умови, запропоновані позивачем для поновлення договору оренди, рівними чи більш сприятливими порівняно з укладеним попереднім договором оренди, тобто, не перевірили дотримання прав відповідача як орендодавця при поновленні договору оренди земельної ділянки.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди попередніх інстанцій всупереч статтям 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не надали правову оцінку позовним вимогам в частині визнання переважного права позивача та неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини в цій частині.

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої або апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин судові рішення слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 і рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2017 у справі №912/3808/16 скасувати.

Справу скерувати на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Т.Б. Дроботова

Л.І. Рогач