Постанова № 69504499, 10.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року Справа № 920/880/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Вовка І.В., Могил С.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Грабовське"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.02.17у справі№920/880/16господарського судуСумської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Грабовське", 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "УК.АЗ.-Дружба"третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "СХ-Технік"провизнання недійсним договору та односторонньої угоди про залік зустрічних позовних вимог за участю представників від: позивачаОСОБА_6 (посв. адв. від 26.01.06 №3073/10),відповідача-1не з'явилися, були належно повідомлені,відповідача-2не з'явилися, були належно повідомлені,третьої особине з'явилися, були належно повідомленіВ С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Сумської області про: визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 24.11.14 №1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грабовське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УК.АЗ.-Дружба"; визнання недійсною односторонньої угоди про залік зустрічних позовних вимог ТОВ "Грабовське" відповідно до заяви від 25.11.14 №141.

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.11.16 у справі №920/880/16 (суддя Джепа Ю.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., судді: Терещенко О.І., Тихий П.В.) позов задоволений повністю. Судові акти мотивовані доведенням належним чином факту припинення зобов'язань позивача перед відповідачем-2, зважаючи на взаємозалік боргу, затверджений угодою від 28.12.12. А, отже, передана за договором від 24.11.14 №1 вимога, станом на дату його укладання вже була припинена за угодою від 28.12.12. Зважаючи на вказане, одностороння угода про залік зустрічних вимог від 25.11.14 №141 також підлягає визнанню недійсною, оскільки вказаний правочин ґрунтується на договорі від 24.11.14 №1, визнаному судами недійсним.

Не погоджуючись із судовими актами, відповідач просив касаційний суд їх скасувати, у позові відмовити повністю. Скарга мотивована невірним застосуванням господарськими судами вимог ст.204 ЦК України, якою правомірність правочину презюмується. Наразі, судами попередніх інстанцій, не з'ясовано належним чином доказів факту зарахування зустрічних однорідних вимог позивача та відповідача-2, саме за договором поставки від 04.12.12 №964. При цьому, на думку скаржника, лист ДФС України не доводить факту відсутності у грудні 2012 року двох або більше договорів, або наявність лише однієї господарської операції за даний період на суму 975 000,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 14.09.12 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грабовське" (відповідачем-1) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №2, за яким позивач надав транспортні послуги відповідачу-1 на загальну суму 667 367,24 грн.

На виконання умов вказаного договору, відповідач-1 частково оплатив надані позивачем транспортні послуги частково, через що у відповідача-1 утворилася заборгованість перед позивачем за вказані послуги на загальну суму 318 235,36 грн.

15.07.15 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СХ-Технік" (третьою особою) та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ФО-П ОСОБА_4 передав ТОВ "СХ-Технік" право вимагати від відповідача-1 сплати боргу за договором від 14.09.12 №2.

17.07.15 ТОВ "СХ-Технік" повідомило відповідача-1 про уступку права вимоги, але ТОВ "Грабовське" заборгованість не сплатило, у зв'язку з чим третьою особою подано позов до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача-1 318 235,36 грн. основного боргу, а також інфляційних на суму 187 758,86 грн. та 3 % річних у сумі 23 544,00 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.01.16 у справі №920/1456/15, яке набрало законної сили, позов третьої особи задоволений частково; стягнуто з відповідача-1 на користь третьої особи: 69 483,89 грн. інфляційних та 18 309,43 грн. 3% річних. В іншій частині позову - відмовлено.

У ході розгляду справи №920/1456/15 встановлено, що 24.11.14 між ТОВ "Грабовське" та ТОВ "УК.АЗ.-Дружба" укладено договір про відступлення права вимоги №1, за яким відповідач-1 набув права вимоги до ФО-П ОСОБА_4 сплати боргу за укладеним між ТОВ "УК.АЗ.-Дружба" та ФО-П ОСОБА_4 договором поставки від 04.12.12 №964 від 04.12.12 на суму 975 000,00 грн. При цьому, предметом розгляду суду вже були як договір про відступлення права вимоги від 24.11.14 №1, так і договір поставки від 04.12.12№964, а також, на виконання останнього, видаткова накладна від 04.12.12 №1663 на суму 975 000,00 грн., яка підписана особисто ФО-П ОСОБА_4

При розгляді справи №920/1456/15 судами також встановлено, що відповідач-1 повідомив позивача про відступлення права вимог ТОВ "УК.АЗ.-Дружба" до ФО-П ОСОБА_4 за боргом на суму 975 000, 00грн. листом від 24.11.14 №140.

25.11.14 відповідач-1 склав заяву про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог №141, яку разом із повідомленням про відступлення права вимоги від 24.11.14 №140 та договором про відступлення права вимоги від 24.11.14 №1 направив позивачу, що підтверджується описом вкладення від 28.11.14. Вказані документи направлені позивачу на адресу: АДРЕСА_1, а також повідомлено позивача особисто 11.10.14 засобами факсимільного зав'язку.

Зважаючи на встановлення вказаних обставин підчас розгляду господарської справи №920/1456/15, вони не мають доводитися повторно підчас розгляду даної справи у силу приписів ч.3 ст.35 ГПК України.

Підчас розгляду господарської справи №920/880/16 судами встановлено, що 28.12.12 між позивачем та відповідачем-2 укладено дві угоди про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог, відповідно до змісту яких сторони припинили взаємні грошові зобов'язання один до одного заліком зустрічних однорідних вимог відповідно до положень ст.601 ЦК України на загальну суму 975 000,00 грн. (а.с.16 і о.а.с.16 т.1), з яких:

- зобов'язання позивача по сплаті 975 000,00 грн., що виникло з договору поставки від 04.12.12 №964 та відповідно до накладної від 04.12.12 №1663 за поставку цукру;

- зобов'язання відповідача-2 по сплаті 975 000,00 грн., право вимоги на яке набуте позивачем за договорами про відступлення права вимоги від 04.12.12 №1015 та від 13.12.12 №1018 на загальну суму 975 000,00 грн. за поставлений цукровий буряк.

Отже, на думку позивача, станом на 24.11.14 (момент укладення договору №1 уступки права вимоги між відповідачем-1 та відповідачем-2) ТОВ "УК.АЗ.-Дружба" не мав права вимоги до позивача на суму 975 000,00 грн., оскільки це зобов'язання припинено за взаємною угодою позивача та відповідача-2 ще 28.12.12. Зазначений факт був відомий відповідачеві-2 на момент укладення цесії від 24.11.14 №1, що дає підстави для оскарження вказаної угоди та підставності вимог про визнання її недійсною.

При цьому, оскільки договір від 24.11.14 №1 є таким, що укладений із порушенням положень ч.1 ст.215 ЦК України у контексті вимог ст.203 ЦК України, зважаючи на те, що угоди про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 28.12.12 є дійсними і у судовому порядку їх чинність не оскаржувалася, позивач вважає, що його вимоги про визнання односторонньої угоди щодо заліку зустрічних позовних вимог ТОВ "Грабовське" відповідно до заяви від 25.11.14 №141 є також обґрунтованими, що і стало предметом розгляду даної справи.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи повністю позовні вимоги, про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 24.11.14 №1 визнали їх обґрунтованими, зважаючи на те, що зобов'язання позивача за договором поставки від 04.12.12 №964 припинилося зарахуванням зустрічних однорідних вимог, шляхом укладення угоди від 28.12.12.

Отже, угода про заміну кредитора у зобов'язанні не породжувала жодних прав та обов'язків для позивача перед першим відповідачем-1.

З приводу вимог про визнання недійсною односторонньої угоди про залік зустрічних позовних вимог ТОВ "Грабовське" відповідно до заяви від 25.11.14 №141, суди дійшли висновку, що з огляду на встановлені та доведені позивачем обставини неправомірності укладання між відповідачами договору про відступлення права вимоги від 24.11.14 №1, односторонній правочин про залік зустрічних вимог відповідача-1 є недійсним, зважаючи на положення вимог ч.1 ст.215 ЦК України у контексті вимог ст.203 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки попередніх інстанцій вірними, зважаючи на наступне.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені ст.203 ЦК України (ст.215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або у частині.

Вимога про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесія), тобто передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином, є однією з передбачених ст.512 ЦК України підстав заміни кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до ст.514 ЦК України при заміні кредитора у зобов'язанні до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, що узгоджується із правовою позицією ВСУ викладеною у постановах: від 02.10.12 у справі №3-42гс12 та від 16.09.15 у справі №3-555гс15.

Оскільки на момент укладення договору цесії від 24.11.14 №1 станом на дату його підписання, вимога по ній не є дійсною, бо вже припинена за угодами від 28.12.12, шляхом заліку зустрічних однорідних вимог між позивачем та відповідачем-2, а отже договір про відступлення права вимоги від 24.11.14 суперечить вимогам положень ст.ст.203, 215 ЦК України та є недійсним.

У той же час, одностороння угода про залік зустрічних вимог від 25.11.14 №141 також підлягає визнанню недійсною, оскільки вказаний правочин ґрунтується на договорі від 24.11.14 №1

Отже, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, зважаючи на підтвердження і доведення ФО-П ОСОБА_4, відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, наявності підстав для визнання недійсними у судовому порядку договору відступлення права вимоги від 24.11.14 №1, укладеного між ТОВ "Грабовське" та ТОВ "УК.АЗ.-Дружба" та односторонньої угоди про залік зустрічних позовних вимог ТОВ "Грабовське", відповідно до заяви від 25.11.14 №141, вчиненої на підставі договору від 24.11.14 №1.

А тому, колегія суддів вважає, що судові акти підлягають залишенню без змін, оскільки вони прийняті при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грабовське" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.17 та рішення господарського суду Сумської області від 29.11.16 у справі №920/880/16залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. В. Вовк

С. К. Могил