Постанова № 69504074, 12.10.2017, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.10.2017

Справа № 497/1256/17

Провадження № 2-а/497/70/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кравцової А.В.,

при секретарі судового засідання Бекметовій Х.В.,

за участю: представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача головного спеціаліста відділу Головного

управління Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Болград Одеської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3доГоловного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області ОСОБА_4 та до Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить поновити йому строк звернення до суду з даним позовом, стверджуючи, що пропустив його з поважної причини, а також просить скасувати як незаконну Постанову заступника Головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель в Одеській області Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_4, - від 12.07.2017року за №142ДК/0046По/08/01/-17, - про притягнення його, позивача, до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП у виді штрафу та стягнення матеріальних збитків на користь держави. Також просить провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу та події правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він не виконував жодних дій щодо самовільного зайняття земельної ділянки, оскільки мав дозвіл Болградської райдержадміністрації на оброблення ділянки землі та вирощування сільськогосподарських культур; не спричиняв державі збитків, оскільки сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою, - яка, до речі, перевищує розмір збитків, зазначених у вищевказаній постанові про притягнення його до відповідальності. Крім того, позивач, стверджуючи, що постанова про притягнення його до відповідальності, - є незаконною, посилається на те, що у постанові не зазначено якими саме діями та яким чином він порушив вимоги п.бч.1ст.211,212 ЗК України та у який період.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для оскарження у судовому порядку вищезазначеної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач посилається на те, що копію постанови отримав не він, а його дружина, оскільки він перебував у цей час за межами Одеської області, та, у звязку з тим, що дружина через погіршення її стану здоровя (вона є інвалідом 3-ї групи з захворювання хребта) не змогла повідомити його про отримання нею постанови, а він, ознайомившись з постановою, оскаржив її до керівництва особи, яка її ухвалювала, направивши скаргу поштою, але, не дочекавшись відповіді на свою скаргу, вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

До суду у судове засідання не зявилися позивач та відповідач ОСОБА_4, надавши суду заяви про розгляд справи за їхньою відсутністю.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити, надавши відповідні пояснення, та посилаючись на доводи, вказані у позові.

Також представник позивача звернула увагу суду після дослідження письмових доказів на те, що перевірка відповідача, результатом якої є оскаржувана постанова, не була правомочною, а тому її результати не можуть мати юридичних наслідків, тим більш таких, як притягнення позивача до відповідальності.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував доводи позивача, та просив в задоволенні позову відмовити. Підтримав надані суду письмові заперечення на позов, обґрунтовані тим, що державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання законодавства України про охорону земель ОСОБА_5, відповідно до Наказу Головного Управління від 02.06.2017року №142-ДК та ст.ст.6,10 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», здійснено контроль використання земель с/г призначення державної власності, які не надані у власність, користування (оренду) на території Городненської сільської ради Болградського району Одеської області площею 18га, що використовується ОСОБА_3 як керівником та засновником ФГ «Байкал» без передбачених чинним законодавством правовстановлюючих документів, що є порушенням п.бч.1ст.211 та ст.212 ЗК України, а також ст.53-1 КУпАП. І, оскільки перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 використовував земельну ділянку незаконно - без передбачених чинним законодавством правовстановлюючих документів у порушення ст.ст.125,126 ЗК України, на підставі ст.144 ЗК України та відповідно до Інструкції з оформлення такими інспекторами матеріалів про адміністративні правопорушення, і було складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 та, на підставі цього протоколу, він був законно притягнутий до відповідальності, оскільки його дії правильно кваліфіковані як незаконне самовільне заняття земельної ділянки, адже його твердження щодо користування земельною ділянкою за дозволом Болградської РДА не підкріплені відповідним розпорядженням РДА чи будь-яким іншими документами. Крім того, виходячи з презумпції знання законодавства, норму про яку містить ст.68 Конституції України, ОСОБА_3 мав знати, що землями державної власності розпоряджається не РДА, а ГУ Держгеокадастру в Одеській області, тому відсутність в нього відповідних дозволів від Держгеокадастру, підкріплених відповідними документами на використання земельної ділянки, яка є державною власністю, що виставлена на аукціон, і є складом правопорушення.

Вислухавши у судовому засіданні сторони, вивчивши матеріали справи, оцінивши усі докази, зібрані в матеріалах справи в їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, та враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, заяви та заперечення сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення складається з чотирьох стадій. Другою стадією є розгляд справи про адміністративне правопорушення, який полягає в тому, що компетентний орган (посадова особа) проводить остаточне розслідування у справі і дає правову оцінку діям особи, яку позначено в протоколі як правопорушника.

Завершальним етапом адміністративного розслідування при провадженні у справах про адміністративні правопорушення є направлення протоколу і всіх матеріалів розслідування на розгляд органу (посадовій особі), уповноваженого розглядати відповідну категорію справ про адміністративні правопорушення, яка встановлює обєкт, субєкта, обєктивну та субєктивну сторони правопорушення, та, обовязково наявність вини особи в здійсненні адміністративного правопорушення.

За змістом ст.ст.279,280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має розглядатись в межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке правопорушення.

Так, відповідно вимог ст.278 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, вирішується питання, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи. Відповідно до вимог ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

На вимогу частини третьої статті 2 КАС України, суд, при розвязанні спорів за позовами на рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, має перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За висновками узагальнення судової палати ВАСУ, що здійснене у 2009році спільно з управлінням узагальнення судової практики та судової статистики, було здійснено вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами справ за позовами фізичних осіб із приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, суди, розглядаючи справи цієї категорії, крім зазначеного вище, мають досліджувати такі обставини: чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи правильні висновки органу (посадової особи), який прийняв постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані помякшувальні обставини, майновий стан винного.

Відповідно до п.1 частини першої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До правових актів індивідуальної дії належать також рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті субєктами владних повноважень (крім суду).

Відповідно до припису п.2 частини першої статті 18 КАС, який кореспондується з положеннями пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП, оскарження рішень (постанов) субєктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення здійснюється шляхом подання адміністративного позову до місцевого загального суду як адміністративного суду.

Розглядаючи та вирішуючи справи зазначеної категорії, судам слід досліджувати питання щодо компетентності органу (посадової особи) розглядати конкретну справу та застосовувати той чи інший захід стягнення. Під час розгляду справ необхідно встановлювати наявність в діях особи, яку притягнено до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, тобто обєкта, субєкта, обєктивної та субєктивної сторони. Необхідно враховувати, що обовязковим є наявність вини особи в здійсненні адміністративного правопорушення.

З цією метою суди повинні перевіряти законність та обґрунтованість складення протоколу, постанови та досліджувати, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обовязкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи.

В ході судового засідання судом встановлено, що позивач ОСОБА_3, 10.05.1963р. народження, є засновником СФГ «Байкал», що підтверджується представленим відповідачем ОСОБА_6 з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 22.09.2017року.

СФГ «Байкал», ід.код юр.особи 24768740 з організаційно-правовою формою «фермерське господарство», було зареєстроване Болградською райдержадміністрацією 31.01.1997року, останній раз перереєстроване у 2015році, місце знаходження його село Городнє Болградського району Одеської області, вул.Леніна,65, вид діяльності вирощування зернових культур (крім рису) та інш., засновниками значаться ОСОБА_7 та ОСОБА_3, керівником і підписантом СФГ «Байкал» значиться ОСОБА_3 (без обмежень).

Згідно Наказу Головного Управління від 02.06.2017року №142-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», підписаного начальником Головного управління ОСОБА_8, наказано здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства в Іванівському, Любашівському, Роздільнянському, Ширяївському районах Одеської області, а також у ФГ «Байкал» в особі ОСОБА_3, що розташоване на території Городненької сільської ради Болградського району Одеської області. Перевірку доручено провести інспектору у сфері держконтролю за використанням земель ОСОБА_5. Тому твердження представника позивача щодо незаконності перевірки, - не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання.

За результатами перевірки державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання законодавства України про охорону земель ОСОБА_5, 30.06.2017року у приміщенні Городненської сільської ради Болградського району Одеської області було складено протокол про адміністративне правопорушення за №142ДК/0034П/07/01/-17. З тексту цього протоколу вбачається, що вищезазначеним інспектором, «при перевірці додержання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності, право на які виставлено на аукціон на території Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області, згідно Наказу №142-ДК від 02.06.2017 року» графа «питання, згідно якого проводиться перевірка» не заповнена, встановлено, що 30.06.2017 року Земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності, право на яку виставлено на аукціон площею 30га, з них 30га самовільно використовується та засіяна головою ФГ «Байкал» ОСОБА_3, для вирощування сільськогосподарських культур на території Городненської сільської ради Болградського району Одеської області, що є порушенням п.бч.1ст.211 та 212 ЗКУ, та ст.53-1 КУпАП. Далі у протоколі зазначено, що правопорушенням спричинено збитки, але не зазначено кому і в якому розмірі лиш посилання на розрахунок розміру шкоди відповідно до методики №963 від 25.07.2007р. графа «свідки правопорушення» - не заповнена. Протокол підписаний ОСОБА_3 без пояснень, доповнень та зауважень.

Згідно Постанови №142-ДК/0047По/08/01/-17 від 12.07.2017року, на підставі вищевказаного протоколу ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП за порушення вимог ст.ст.211, 212 ЗКУ. Постанова, копія якої додана відповідачем до письмових заперечень, не містить відомостей про її отримання позивачем лише доданий до протоколу «розрахунок розміру шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки» містить фразу: «Розрахунок у кількості 1 примірників отримав Голова ФГ «Байкал» ОСОБА_3 30.06.2017року, з якої не вбачається, чи отримував позивач в цей же день копію самой постанови.

Відповідно до ст.53-1 КУпАП, відповідальність настає за «Самовільне зайняття земельної ділянки».

Згідно положень ст.212 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення:

а) укладення угод з порушенням земельного законодавства;

б) самовільне зайняття земельних ділянок;

в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;

г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель;

ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням;

д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

е) знищення межових знаків;

є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;

ж) непроведення рекультивації порушених земель;

з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень;

и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту;

і) відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою; використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

{Пункт "і" частини першої статті 211 в редакції Закону № 1443-VI від 04.06.2009}

ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;

й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок;

к) порушення строку видачі державного акта на право власності на земельну ділянку.

{Частину першу статті 211 доповнено пунктом "к" згідно із Законом № 3521-VI від 16.06.2011}

2. Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.

А статтею 212 ЗК України передбачено, що «Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду».

Статтями 1,2,4,5 ЗК України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Статтею 17 цього ж Кодексу визначені повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, до яких належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель;

Згідно ст.19 ЗКУ визначаються категорії земель України за основним цільовим призначенням, які поділяються на категорії, серед яких визначена категорія землі сільськогосподарського призначення; а ст.20 ЗКУ визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Землі сільськогосподарського призначення та порядок їх використання визначаються ст.22 ЗК України, а ст.23 цього ж Кодексу визначається пріоритетність земель сільськогосподарського призначення, а саме, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Відповідно до положень ст.ст.79,79-1,102-1,123 ЗКУ, земельна ділянка, як об'єкт права власності - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для сільськогосподарських потреб або для забудови не може перевищувати 50 років. Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

У 2012 році були прийняті законодавчі акти, якими внесені зміни до регулювання земельних відносин в Україні.

Так, Законом України від 16.10.2012р. за №5462-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства соціальної політики України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів», декларувалося приведення законодавчих актів України у сферах, зокрема, державної аграрної політики, земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, - у відповідність із Конституцією України, в частині перерозподілу повноважень між Президентом України та Кабінетом Міністрів України у звязку з проведенням адміністративної реформи, законами України "Про Кабінет Міністрів України", "Про центральні органи виконавчої влади", а також у звязку з прийняттям Указу Президента України від 9 грудня 2010р. №1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади". Були внесені зміни до 79-ти законодавчих актів України, які регулюють питання діяльності 10 центральних органів виконавчої влади, у тому числі Державного агентства земельних ресурсів, Державної інспекції сільського господарства. Закон, що приймався практично без обговорення у редакції першого читання, значно ускладнив земельне законодавство і вніс до нього значну кількість колізійних норм. Внаслідок прийняття Закону було значно ускладнено процедури погодження документації із землеустрою, внесено невизначеність у повноваження територіальних органів земельних ресурсів.

Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», який був прийнятий Верховною Радою України ще на початку 2004 року, передбачав проведення розмежування земель державної та комунальної власності за проектним принципом, фактично шляхом проведення інвентаризації всіх земельних ділянок як державної та комунальної, так і приватної власності. Головною вадою цього способу розмежування була висока вартість виготовлення проектів, а також надмірно складний порядок їх погодження.

Законом України від 06.09.2012р. №5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», землями комунальної власності з 1 січня 2013 року визначено всі землі в межах сіл, селищ, міст, крім земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, а також земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є у державній власності. Забезпечено дотримання правила, за яким право власності на нерухоме майно, підприємства, установи, організації, що перебувають в державній та комунальній власності, та земельну ділянку, на якій вони розміщені, мають поєднуватись в одній особі. Визначено, що розмежування земель державної та комунальної власності є одноразовим актом; законом пропонується встановити, що надання органами державної влади, органами місцевого самоврядування земельної ділянки для потреб держави чи територіальної громади здійснюється шляхом передачі її до державної чи комунальної власності, та змінено повноваження органів виконавчої влади щодо здійснення права власності на земельні ділянки. Розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності було визначено Держземагентство України.

Законом України від 05.07.2012 № 5077-VI «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону» здійснене правове врегулювання порядку продажу земельних ділянок та набуття прав на них на конкурентних засадах, шляхом визначення форми проведення земельних торгів та кола їх субєктів, особливостей укладання договору про проведення земельних торгів, порядку підготовки лотів для продажу на земельних торгах, особливостей фінансування підготовки до укладання договорів на земельних торгах, вимог до розміру комісії виконавця, реєстраційних та гарантійних внесків учасників, умови щодо забезпечення публічності інформації про проведення земельних торгів, строків проведення земельних торгів, порядку проведення земельних торгів у формі аукціону. Внесено зміни та викладено у новій редакції статті 135-139 Земельного кодексу України. Завдяки прийняттю Закону на законодавчому рівні: визначено загальні питання щодо здійснення земельних торгів; урегульовано питання, повязані із добором земельних ділянок державної або комунальної власності та підготовкою лотів для продажу на земельних торгах; визначено порядок підготовки до проведення та порядок проведення аукціону; визначено способи встановленням та оприлюднення результатів земельних торгів.

Одним із негативним чинників, що стримує завершення робіт із встановлення меж населених пунктів та земельних ділянок є відсутність або застарілість генеральних планів, схем планування територій, планів зонування територій і детальних планів території. Відсутність зазначеної документації породжує проблему невизначеності територіальної основи місцевого самоврядування, призводить до зростання суперечностей, як у відносинах між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, так і в стосунках між місцевим самоврядуванням, що веде до неможливості здійснення ефективної діяльності на рівні громади. Врегулювання цієї проблеми дозволяє прискорити завершення встановлення меж населених пунктів в найближчому майбутньому, що сприятиме чіткому обліку земель, формування Державного земельного кадастру, а також надасть поштовх розвитку територіальних громад.

Законом України від 21.06.2012 № 5003-VI «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законів України щодо проведення робіт із землеустрою, пов'язаних із встановленням і зміною меж сіл, селищ, міст, районів», внесено зміни до Земельного кодексу України та Законів України «Про землеустрій», «Про державну експертизу землевпорядної документації, якими: визначено склад та основні вимоги щодо розроблення, погодження та затвердження проектів землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; передано районним радам повноваження щодо затвердження меж сіл та селищ, які входять до складу території району; визначено процедуру врегулювання спірних питань при погодженні проектів; встановлено можливість встановлення існуючих меж населених пунктів (без їх зміни) за відсутності генеральних планів населених пунктів.

Протягом 2012 року було прийнято низку постанов Кабінету Міністрів України щодо регулювання земельних відносин, основними з яких є:

Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, повязаної з проведенням робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та земельних торгів, і визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) (від 17.12.2012 № 1207) встановлено критерії, на підставі яких можуть здійснюватися перевірки виконавців робіт із землеустрою, оцінки земель та земельних торгів.

Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2011р. №835 (від 05.12.2012 № 1217) уточнено перелік та вартість адміністративних послуг, що надаються Держземагентством України та його територіальними органами.

Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України (від 21.11.2012 №1156) внесено зміни до деяких законодавчих актів щодо ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру (від 17.10.2012 №1051) визначено процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру, відповідно до правових засад земельно-кадастрової діяльності, що встановлені у Земельному кодексі України, Законах України "Про Державний земельний кадастр", "Про землеустрій", "Про оцінку земель", "Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", інших законах та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актах.

Про внесення зміни до пункту 7 ОСОБА_8 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (від 10.10.2012 № 931) уточнено склад органів, що здійснюють визначення шкоди.

Про затвердження Статуту публічного акціонерного товариства Державний земельний банк (від 25.07.2012 № 934) затверджено статут ПАТ Державний земельний банк, що є державним банком, універсальним за напрямами функціонування та має здійснювати банківські операції на підставі банківської ліцензії, а також інші операції відповідно до законодавства та входить до складу банківської системи України.

Про створення Державного земельного банку (від 02.07.2012 №609) відповідно до вимог Земельного кодексу України утворено ПАТ «Державний земельний банк», у власність якого мають бути передані землі сільськогосподарського призначення, що перебували у державній власності.

Про внесення змін до Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (від 06.06.2012 №540) уточнено вимоги щодо погодження та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Про затвердження Порядку подання органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та органами, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (від 31.05.2012 № 476) визначено організаційні засади обміну інформацією між органами реєстрації прав на нерухоме майно та органами реєстрації громадянського стану.

Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель (від 23.05.2012 № 513) визначено загальні організаційні засади інвентаризації земель відповідно до законодавства про Державний земельний кадастр.

Про внесення змін до методик, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 213 та від 23 листопада 2011 р. № 1278 (від 23.05.2012 №492) встановлено граничний строк надання витягів про нормативну грошову оцінку земельних ділянок територіальними органами Держземагентства України.

Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 9 березня 2011 р. №219 і від 1 серпня 2011 р. №835 (від 23.05.2012 №414) скасовано платність частини адміністративних послуг, що надавалися державними органами земельних ресурсів.

Про інформаційну взаємодію органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації прав (від 22.02.2012 № 118) визначено організаційні засади міжвідомчого обміну інформацією про зареєстровані земельні ділянки та речові права на них.

Опублікування нормативно-правового акту є юридичною підставою презумпції знання законодавства. Правова основа презумпції знання законодавства обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов'язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. Обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України. Суть даної презумпції полягає в тому, що ніхто не може посилатись на незнання закону, якщо він був опублікований у встановленому законом порядку. Якщо нормативно-правовий акт не опубліковано, то відпадає юридична підстава презумпції знання законодавства. Таким чином існує прямий зв'язок між презумпцією знання законодавства та його офіційним опублікуванням.

У судовому засіданні представник позивача не заперечувала, що позивач є одним з засновників СФГ «Байкал», є керівником цього підприємства, а тому має нести відповідальність за протиправні, незаконні наслідки від діяння вказаного фермерського господарства,проте наполягала на тому, що Позивач та ФГ «Байкал» не здійснювали будь-якої незаконної діяльності щодо користування земельною ділянкою площею 30га на території Городненської сільської ради, оскільки він своєчасно за вирішенням цього питання звернувся до Болградської РДА, де йому, як він вважав, розпорядником земель державної форми власності сільськогосподарського призначення, було дозволено вирощувати на цій ділянці земель Державної власності, встановивши йому, ОСОБА_3, розмір оплати за оренду цієї землі, що підтверджується «Розрахунком розміру оплати за земельну ділянку, яка фактично використовується, з земель державної власності по Городненській сільській раді за межами населеного пункту за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р., встановленого комісією Болградської РДА у складі 8-ми осіб, та квитанцією про сплату ОСОБА_3 76845,34грн. за цим розрахунком, в якій зазначено призначення платежу як «оренда землі за 30 га ОСОБА_3С.». Таким чином не можна дії Позивача щодо оброблення ним земельної ділянки, за відсутності інших бажаючих, та за наявності дозволу державного органу райдержадміністрації, кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки. Крім того, він не завдавав жодним чином збитків таким чином жодній фізичній чи юридичній особі, оскільки щодо наявності таких відомостей, а також у чому полягають ці збитки, з матеріалів справи не вбачається.

Оскільки судом перевіряється законність підстав притягнення позивача до відповідальності та дотримання законодавства при розгляді правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення і ухвалення постанови про притягнення особи (позивача) до відповідальності, суд встановив наступне.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, не можна не погодитись з доводами відповідача і його представника, що користування земельною ділянкою державної форми власності, яка підпадає у підпорядкування ГУ Держгеокадастру, без дотримання вимог чинного законодавства - без відповідного дозволу Держкеокадастру, є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Проте, з наданих суду матеріалів не вбачається, що земельна ділянка, яку обробляв ОСОБА_3, має певні родові ознаки земельної ділянки державної форми власності кадастровий номер, межі, визначення розташування, правову підставу виникнення та визначення її державною формою власності, тощо. Також нічим не підкріплені доводи відповідача про те, що ця земельна ділянка виставлена на аукціонні торги.

З наданих суду матеріалів не вбачається, що такі обставини були й в розпорядженні особи, що складала протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3, та органу, що розглядав цей протокол, оскільки постанова не містить посилання на докази цих фактів.

Не містять надані суду матеріали й посилань на докази, що свідчили б про відсутність в Болградської РДА права надання дозволу ОСОБА_3 дозволу на обробку цієї землі або ж існування інших осіб претендентів на користування цією земельною ділянкою, права яких щодо використання цієї земельної ділянки були порушені діями ОСОБА_3 та Болградської райдержадміністрації.

Адже, з положень статті 19 Конституції вбачається, що діяльність органів державної влади і посадових осіб має бути спрямована на створення умов для реалізації та захисту свободи людини. Отже, держава встановлює певні вимоги, яким повинна відповідати діяльність кожної людини. Межею свободи будь-якої людини є свобода інших людей. Як правило, принцип свободи деталізується у проголошених в конституціях особистих правах і свободах людини і громадянина. В Україні цей принцип закріплений Конституцією України, про це свідчить ч.1ст.19, відповідно до якої "правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством". Застосувавши логічну еквівалентність до зазначеного твердження отримуємо, що Кожен може бути примушений робити те, що передбачено законодавством. Отже, дозволено роботи все, що не заборонено законодавством.

Суду не надано відомостей того, що в ОСОБА_3, як в громадянина України, було відсутнє чи обмежене будь-чим право оформлення в оренду цієї земельної ділянки з будь-яких причин, а в Болградській РДА наділити його таким правом. І, хоча матеріали справи не містять доказу існування відповідного дозвільного документу Болградської РДА прямої дії, суд не вбачає, що органом, яким розглядався протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3, розглядалося й це питання, чим був порушений принцип всебічності, повноти й обєктивності розгляду справи про адміністративне правопорушення, закріплений у ст.245 КУпАП.

Всебічне, повне й обєктивне зясування обставин справи вимагає від уповноваженого органу (посадової особи) насамперед повного дослідження доказів, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні (ст. 251), здійснити всебічну й неупереджену оцінку цих доказів (ст. 252), встановити наявність обставин, що помякшують (ст. 34) чи обтяжують (ст. 354) відповідальність, зясувати чи заподіяно майнову шкоду вчиненим правопорушенням, чи є можливість передати матеріали справи на розгляд громадських організацій чи звільнити від відповідальності через малозначність правопорушення (статті 21, 22 КУпАП).

Перевіряючи законність та обґрунтованість складення протоколу, постанови та досліджуючи дотримання порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності, строків, що встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, а також виконання вимог закону щодо обовязкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи, суд встановив наступне.

Статтею 256 КУпАП визначено вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, проте при розгляді справи суд звернув увагу на неналежне оформлення протоколу про адміністративне правопорушення постанови стосовно ОСОБА_3, а саме, обидва документи не містять визначений час скоєння правопорушення, обставини скоєння правопорушення (у тому числі наявність дозволу райдержадміністрації), свідків правопорушення, з чого не вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, органом, що розглядав цю справу, були враховані ці обставини, оскільки не врахування цих обставин є порушенням принципу обєктивності, що тягне за собою безумовне скасування рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, як незаконного.

Також з матеріалів, наданих суду, не вбачається про існування усних чи письмових пояснень ОСОБА_3 на момент розгляду протоколу уповноваженою особою, з чого не можна зробити висновок, що вони були враховані під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Що ж до строку звернення позивача до суду за захистом свого права у виді оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, то суд дійшов наступного.

Відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого зазначеним Кодексом або іншими законами. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.

У звязку з цим судам під час розгляду такої категорії справ слід застосовувати строки звернення до суду, встановлені статтею 289 КУпАП, тобто десять днів з дня винесення постанови.

Вищий адміністративний суд України (ухвала від 15.07.2009) - у справі за позовом гр.К. до Хмельницького районного центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття про скасування рішення про накладення адміністративного стягнення та відшкодування моральної шкоди, переглядаючи рішення судів у касаційному порядку, зазначив таке.

Зі змісту частини першої статті 99 КАС випливає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Ця норма є бланкетною, її зміст говорить про те, що строк звернення до суду може бути встановлений іншим законом. Зі змісту частини другої цієї статті випливає, що цей строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи є річним, якщо не встановлено інше. Тобто в цьому випадку законодавець надав перевагу строку звернення до суду, встановленому іншим законом, а не КАСУ.

Лише пропущення встановленого десятиденного строку оскарження постанови не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Зокрема, Вищий адміністративний суд України у справі за позовом гр.К. про визнання дій начальника Криворізького міського управління у справах захисту прав споживачів такими, що не відповідають закону, та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (ухвала від 29.07.2009) зазначив, що, відмовляючи в задоволенні позову, виходячи із порядку застосування процесуальних строків, встановленого статтею 99 КАС та 10-денного строку оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 289 КУпАП, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач пропустив строк звернення з позовом до адміністративного суду і не довів поважності причин, які можуть бути підставою для його поновлення. Такий висновок є передчасним, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли його без зясування всіх обставин справи й перевірки обґрунтованості чи безпідставності позовних вимог, розглядаючи лише причини пропуску позивачем строку звернення з позовом до адміністративного суду, відмовив у задоволенні позовних вимог лише у звязку з пропуском такого строку.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що матеріалами справи не доведено неповажності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з вищезазначеним позовом, суд вважає його пропущеним з поважної причини, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо дати отримання Позивачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, з чого суд сумніви щодо цього питання тлумачить на користь Позивача на підставі вимог ст.62 Конституції України, згідно якої ніхто не має доводити свою невинуватість.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, оскільки достатньо обґрунтовані позивачем, та вбачаються з матеріалів справи і вищезазначених мотивів та доказів, наданих суду, досліджених у судовому засіданні, та які не визнані сторонами неналежними.

Керуючись ст.ст.53-1,251,293 КУпАП, 2,6-9,11-12,41,69, 76,79,86,158-163,167, 186 КАС України,1,2,4,5,17,19,20-23,7979-1,102-1,123,125,126,211,212 ЗК України, ст.62 Конституції України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_3 до Головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області ОСОБА_4 та до Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити в повному обсязі.

Вважати строк звернення ОСОБА_3 з позовом до суду таким, що пропущений з поважної причини і поновити його.

Скасувати постанову заступника Головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель в Одеській області Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_4, - від 12.07.2017року за №142ДК/0046По/08/01/-17, - про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного адміністративного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області протягом 10-ти днів з дня одержання її копії.

Суддя А.В.Кравцова