Ухвала суду № 69503544, 09.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2017 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.

при секретарі - Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Поставка» до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_3, ОСОБА_1, Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, третя особа Державна фіскальна служба України про визнання недійсним патенту України НОМЕР_3 на корисну модель,

в с т а н о в и л а:

У червні 2017 р. ОСОБА_2, ТОВ «Агро-Поставка» звернулися з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_3, ОСОБА_1, Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, третя особа: Державна фіскальна служба України про визнання недійсним патенту України НОМЕР_3 на корисну модель.

На обґрунтування своїх вимог зазначали, що ОСОБА_2 є винахідником та власником патенту України НОМЕР_1 від 10.04.2013 р. на корисну модель «Спосіб зберігання свіжості при транспортуванні переважно рослинних продуктів», а також власником патенту України НОМЕР_2 від 10.06.2014 р. на корисну модель «Пристрій для зберігання та/або перевезення свіжих овочів та/або свіжих фруктів та/або свіжої зелені, що містить акумулятори холоду».

На підставі заявки №u2014 06766 від 16.06.2014 р. Державна служба інтелектуальної власності України видала патент України на корисну модель «Тара для зберігання та транспортування зелені або овочів, або фруктів» на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які зазначені винахідниками цієї корисної моделі.

Справа № 760/11080/17 № апеляційного провадження:22-ц/796/9468/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Оксюта Т.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.Посилаючись не те, що до дати подання заявки №u2014 06766 від 16.06.2014 р. за спірним патентом, вже були опубліковані відомості в державному бюлетені «Промислова власність», щодо патентів ОСОБА_2 на корисні моделі НОМЕР_1 від 10.04.2013р. та НОМЕР_2 від 10.06.2014 р., які за своєю сукупністю ознак співпадають зі спірним патентом, з урахуванням збільшених позовних вимог, просили суд визнати патент України НОМЕР_3 від 11.08.2014 р. на корисну модель «Тара для зберігання та транспортування зелені або овочів, або фруктів» недійсним повністю; зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести зміни до державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно визнання недійсним повністю патенту України НОМЕР_3 на корисну модель та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність»; зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі внести зміни до державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно визнання недійсним повністю патенту України НОМЕР_3 на корисну модель та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05.07.2017 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

З метою забезпечення позову ОСОБА_2 просила суд заборонити передавати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повністю або частково право інтелектуальної власності на корисну модель за патентом України НОМЕР_3, передавати повністю або частково права інтелектуальної власності на корисну модель за патентом України НОМЕР_3 у користування іншим особам, у тому числі, на підставі ліцензійних угод, а також відмовлятися від патенту України НОМЕР_3 повністю або частково; заборонити Державній службі інтелектуальної власності України вносити до Державного реєстру патентів України на корисні моделі будь-які зміни, що стосуються правового статусу корисної моделі за патентом України НОМЕР_3 в тому числі, але не обмежуючись, щодо передання прав на корисну модель за вказаним патентом повністю або частково, щодо реєстрації ліцензійних договорів за вказаним патентом, а також щодо відмови від вказаного патенту його власником повністю або частково; заборонити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України вносити до Державного реєстру патентів України на корисні моделі будь-які зміни, що стосуються правового статусу корисної моделі за патентом України НОМЕР_3 в тому числі, але не обмежуючись, щодо передання прав на корисну модель за вказаним патентом повністю або частково, щодо реєстрації ліцензійних договорів за вказаним патентом, а також щодо відмови від вказаного патенту його власником повністю або частково.

На обґрунтування таких вимог позивач посилався на те, що не забезпечення позову у такий спосіб у випадку передання відповідачами права власності за спірним патентом України на корисну модель повністю або частково будь-яким іншим особам, а також відмови від даного патенту достроково за власною заявою, Державна служба інтелектуальної власності України та/або Міністерство економічного розвитку і торгівлі України можуть у будь-який момент здійснити державну реєстрацію договору про передачу права власності на корисну модель за вказаним патентом іншим особам, що зробить неможливим виконання рішення суду про визнання недійсним спірного патенту, у випадку задоволення судом позову у цій частині, суттєво утруднить вирішення справи по суті, а також суттєво затягне розгляд справи.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.07.2017 р. заяву представника позивача про забезпечення позову, задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати зазначену ухвалу суду та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на необґрунтованість висновків суду першої інстанції та неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права.

Зазначав, що суд першої інстанції не урахував роз'яснень викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та дійшов помилкового висновку, що забезпечення позову у такий спосіб спричинить майнові збитки відповідачам, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_1, оскільки унеможливлює здійснення ними підприємницької діяльності, що обумовлена використанням патенту.

Крім того вказував на те, що забезпечення позову шляхом заборони Державній службі інтелектуальної власності України вносити до Державного реєстру патентів України на корисні моделі будь-які зміни, що стосуються правового статусу корисної моделі за патентом України НОМЕР_3 в тому числі, але не обмежуючись, щодо передання прав на корисну модель за вказаним патентом повністю або частково, щодо реєстрації ліцензійних договорів за вказаним патентом, а також щодо відмови від вказаного патенту його власником повністю або частково; заборонити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України вносити до Державного реєстру патентів України на корисні моделі будь-які зміни, що стосуються правового статусу корисної моделі за патентом України НОМЕР_3 в тому числі, але не обмежуючись, щодо передання прав на корисну модель за вказаним патентом повністю або частково, щодо реєстрації ліцензійних договорів за вказаним патентом, а також щодо відмови від вказаного патенту його власником повністю або частково виходить за межі позову, оскільки стосується невизначеного кола осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням зазначених заходів.

В судовому засіданні представники ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Представник ОСОБА_2 та ТОВ «Агро-Поставка» просив відхилити апеляційну скаргу посилаючись на її безпідставність.

Представник Державної служби інтелектуальної власності таМіністерства економічного розвитку та торгівлі України просив прийняти рішення відповідно до вимог діючого законодавства.

Представник третьої особи - Державної фіскальної служби України в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи, зазначена юридична особа була повідомлена.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки власником спірних свідоцтв до вступу рішення у законну силу, може бути інша особа. Крім того, зазначив, що дані обставини можуть затягнути вирішення спору по суті, оскільки потрібно буде залучати до справи нових учасників, що призведе до порушення розумних строків розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, забезпечення позову спрямоване перш за все проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи, зокрема може відчужити майно, а тому підставою забезпечення позову є саме обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Доводи апеляційної скарги про те, що забезпечення позову у заявлений ОСОБА_2 спосіб, унеможливлює здійснення відповідачами підприємницької діяльності, що обумовлена використанням патенту є непереконливими, оскільки обрані заходи забезпечення позову не мають наслідком припинення підприємницької діяльності відповідачів, а лише мають на меті, зокрема запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.

Ураховуючи, що предметом позову, зокрема є визнання недійсним патенту України НОМЕР_3 на корисну модель, то відповідно, в силу об'єктивних обставин існує ймовірність передачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1. прав на зазначений патент на користь третіх осіб, що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду, у випадку задоволення позову в зв'язку із наявністю нових власників, а також може зумовити необхідність звернення позивачів з іншими позовами для захисту порушених прав.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення не убачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: