Ухвала суду № 69502627, 03.10.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/4152/17 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/783/5220/17 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія: 61

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Мельничук О.Я., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні ОСОБА_2, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 19 червня 2017 року у справі за заявою ОСОБА_4, заінтересована особа орган опіки та піклування служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації про визнання особи недієздатним та призначення опікуна, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 19 червня 2017 року заяву ОСОБА_4, заінтересована особа орган опіки та піклування служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації про визнання особи недієздатним та призначення опікуна повернуто заявнику.

Вказану ухвалу оскаржила ОСОБА_4

В своїй апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для розгляду по суті. Вважає ухвалу такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним матеріалам справи. Зазначає, що весною цього року звернулася до Сихівського районного суду м. Львова із заявою про визнання особи недієздатною та призначення опікуна. В цій заяві заявник просила провести судово психіатричну експертизу та зобов'язати орган опіки та піклування надати суду подання щодо призначення її опікуном. Однак, ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 06.06.2017р. заяву було повернуто заявникові із формулюванням, що до проведення експертизи не можна ставити питання про опіку. Також, оскаржуваною ухвалою судом вдруге повернуто заяву, мотивуючи вже протилежним, тобто відсутністю вимоги про призначення опікуна. Крім цього, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначає, що реєстрація місця постійного проживання особи не є критерієм для визначення територіальної підсудності справи і хоча ОСОБА_2 зареєстрований в Сихівському районі м. Львова, суд першої інстанції вважає, що справа підсудна Жидачівському районному суду Львіської області, тобто за місцем знаходження батьківської хати, де він фактично проживає.

В судове засідання окрім особи, про визнання якої недієздатною подано заяву та його представника решта особи, що беруть участь у справі (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників) зважаючи на те, що такі повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305, 303-1 ЦПК України, а також те, що від представника Служби в справах дітей ЛОДА до суду надійшов лист з проханням про незалучення їх органу до участі у розгляді справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції вбачається, що суд, посилаючись, зокрема, на ч.1 ст. 236, ст. 115, п.4 ч.3 ст. 121, ч.1 ст. 60 ЦПК України та повертаючи заяву заявнику, виходив з того, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, 19.07.1949р.н., щодо якого заявниця просить призначити судову-психіатричну експертизу для встановлення його психічного стану, фактично проживає за адресою: Львівська область, Жидачівський район, с.Баківці (81712), яка виходить за межі територіальної підсудності Сихівського районного суду м.Львова. Водночас, слід роз'яснити, що в поданій ОСОБА_4 заяві заявлена вимога лише про призначення та проведення судово-психіатричної експертизи для встановлення психічного стану особи, а сама вимога про визнання особи недієздатним та призначення опікуна - не заявляється, хоча заява іменується як «визнання особи недієздатним та призначення опікуна» та по суті з цією метою і подається. Водночас, заявниці, у випадку звернення до суду з даною заявою, необхідно надати висновок органу опіки та піклування відповідної районної адміністрації або сільської ради, при цьому слід взяти до уваги, що у відповідності до ч.1 ст.60 ЦК України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до ст. 236 ЦПК України, заява про обмеження дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу.

Відповідно до положень статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ст.3 Закону, наведені нижче терміни вживаються в такому

значенні:

свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом;

вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;

місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Враховуючи вказані норми Закону слід вважати, що з заявою про визнання особи недієздатною звертається уповноважена особа за місцем проживання цієї особи. У випадку якщо таких є декілька - за одним із них. Крім цього, житлове приміщення де особа зареєстрована у встановленому законом порядку як така, що там проживає слід вважати одним із таких місць.

Як вбачається із матеріалів справи, а також стверджено самим ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції він зареєстрований, як такий що проживає за адресою: АДРЕСА_1, що є територією Сихівського району м.Львова (зокрема, копія паспорту ОСОБА_2 СМ 1711715, виданого Сихівським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області, від 5.07.2005 року). Крім цього, як ствердив сам ОСОБА_2 така кватира належить йому на праві власності.

Зважаючи на вказане у суду першої інстанції не було підстав для вирішення питання про повернення заяви ОСОБА_4 про визнання недієздатним та призначення опікуна з підстав, що така подана не за місцем проживання ОСОБА_2, оскільки, як вказано, адреса у Сихівському районі міста Львова є зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання.

Що стосується подання такої заяви за місцем теперішнього фактичного проживання ОСОБА_2, а саме с. Баківці Жидачівського району Львівської області, то дійсно за доведення факту проживання його і за такою адресою заява безперечно могла б бути подана і у Жидачівський районний суд Львівської області, однак вказане не перешкоджає поданню заяви і за іншим місцем проживання ОСОБА_2, що зареєстроване у встановленому законом порядку, про яке йшлося.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими та таку скаргу задовольнити. Оскаржувану ж ухвалу слід скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, яке повинне бути вирішене у відповідності до чинних норм законодавства, зокрема, і наведених вище.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.2 п.4, 311 ч.1 п. 2-4, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 19 червня 2017 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: О.Я. Мельничук

М.М. Шандра