Ухвала суду № 69501318, 09.10.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 325/1002/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/406/17 Головуючий у 1-й інстанції Пантилус О.П.Єдиний унікальний № 325/1002/16-кСуддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_1Категорія ст.ст.258-3 ч.1, 263 ч.1 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Тютюник М.С.,

суддів Білоконева В.М., Рассуждая В.Я.,

при секретарі Бойко О.О.,

за участю прокурора Бичкова В.О.,

захисника ОСОБА_2

розглянувши 09 жовтня 2017 року у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні, на ухвалу колегії суддів Приазовського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22015050000000008 за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.1 ст.263КК України, повернуто прокурору як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИЛА:

Повертаючи обвинувальний акт, суд у своїй ухвалі зазначив, що до Приазовського районного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22015050000000008 відносно ОСОБА_3, за обвинуваченням останнього у вчинені кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.1 ст.263 КК України.

Відповідно до обвинувального акту у даному кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26.07.2016 року.

За клопотанням прокурора 29.11.2016 року судом постановлена ухвала про здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального судового провадження на підставі ч.3 ст.323 та п.20-1 Перехідних положень розділу ХІ КПК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.297-1 КПК України, спеціальне досудове розслідування здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень глави 24-1 КПК.

За загальними правилами досудового розслідування, зокрема, визначеними статтями 42, 278, 279 КПК України, складені органом досудового розслідування повідомлення про підозру або повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри повинні бути вручені особі, а якщо її місце перебування невідоме, вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно ч.1 ст.290 КПК визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта прокурор або слідчий за його дорученням зобовязаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Статтею 297-5 глави 24-1 КПК України встановлений порядок вручення процесуальних документів підозрюваному при здійсненні спеціального досудового розслідування.

А саме, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обовязково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом. Копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, надсилаються захиснику.

Встановлено, що органом досудового розслідування в порушення наведених вимог процесуального закону не було повідомлено підозрюваного про зміну раніше повідомленої підозри і про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у порядку, передбаченому ч.1 ст.297-5 КПК України.

Так, із реєстру матеріалів досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено, що 26.07.2016 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263 і ч.1 ст.258-3 КПК України, 28.07.2016 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про завершення досудового розслідування і надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Згідно пояснень прокурора і захисника, повістки про виклик підозрюваного опубліковані в газеті Урядовий кур'єр та на офіційному веб-сайті СБУ 25.06.2016р. і 23.07.2016р. лише на 29.06.2016р. і 26.07.2016р. (відповідно). Будь-які інші виклики підозрюваного не здійснювалися.

Виклик в кримінальному провадженні, відповідно до ст.131 КПК України, є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, відомості про які повинні бути внесені до реєстру матеріалів досудового розслідування.

Так, згідно ч.4 ст.291 КПК до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування, який відповідно до ч.2 ст.109 КПК повинен містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Судом встановлено, що в доданому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування відомості про виклики підозрюваного ОСОБА_3 в порядку, визначеному ч.1 ст.297-5 КПК України, взагалі відсутні.

Таким чином, із обвинувального акту, а також доданого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування не можливо встановити момент опублікування повістки про виклик підозрюваного, що має істотне значення для правильного вирішення судом питання про можливість призначення судового розгляду.

В апеляційній скарзі прокурор вважає, що вказана ухвала суду про повернення обвинувального акту підлягає скасуванню у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону. Вказує, що вимоги які висувають до обвинувального акту визначені ст.291 КПК України стороною обвинувачення дотримано в повному обсязі, а посилання суду на його невідповідність вимогам КПК України не відповідають дійсності.

Кримінальний процесуальний кодекс України зобов'язує сторону обвинувачення вручити підозрюваному письмове повідомлення про підозру або зміну підозри або ж вжити заходів для такого вручення, зокрема це може бути як безпосереднє вручення підозрюваному такого повідомлення, або ж направлення його поштою, факсимільним зв'язком, електронною поштою, за телефоном або телеграмою. Необхідності у виклику особи для вручення письмового повідомлення Кодекс не висуває, вказане підтверджується і тим, що законом обмежено час для вручення повідомлення, а саме в день його складання, коли виклик здійснюється за три дні або ж з наданням часу особі для прибуття, та крім того, у разі опублікування повістки в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, який уповноважений Кабінетом Міністрів України на публікацію виклику підозрюваного здійснити таке повідомлення у строки визначені КПК України не можливо, оскільки така публікація не є щоденною і вона потребує певного часу.

Відповідно до ч.2 ст.297-5 КПК України копії процесуальних документів, а повідомлення про підозру є процесуальним документом, які підлягають врученню підозрюваному надсилаються захисникові. Вказана вимога КПК України виконана.

Стаття 109 КПК України не містить вимог відображення в ньому всіх без виключення процесуальних дій та деталізації їх змісту. У зв'язку з цим твердження суду про порушення вимог вказаної статті через не відображення в реєстрі даних про виклик підозрюваного не ґрунтується на вимогах закону. Також суд безпідставно вимагає від прокурора відобразити ті дані, які фактично відобразити неможливо: строк застосування виклику обвинуваченого.

Крім того, судом порушено вимоги КПК України в частині даних, з яких складається ухвала.

Так, відповідно до абз. 5 п. 1 ч. 1 ст. 372 КПК України вступна частина ухвали складається з прізвища, ім'я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання. Проте судом проігноровано вимогу вказаної норми та у вступній частині ухвали про повернення обвинувального акту не зазначено місце народження та проживання обвинуваченого ОСОБА_3

Також прокурор вважає, що судом порушено вимогу ст. 376 КПК України в частині проголошення судового рішення негайно.

У звязку з викладеним, прокурор просить скасувати ухвалу колегії суддів Приазовського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2016 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.1 ст.263КК України, як такого, що не відповідає вимогам ст.291 КПК України. Матеріали провадження повернути на новий судовий розгляд до того ж суду зі стадії підготовчого провадження.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, думку захисника, який заперечував доводам апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, за змістом п.3 ч.3 ст.314 КПК України, за результатами підготовчого судового засідання, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору лише у випадку його невідповідності вимогам КПК України, які визначені в ч.ч.1-3 ст.291 КПК України.

Як зазначено в ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

В зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про невідповідність вимогам процесуального законодавства обвинувального акта у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 не відповідає фактичним обставинам справи.

Підстави для повернення обвинувального акту, які наведені в ухвалі суду першої інстанції є такими, що суперечать вимогам ст. 291 КПК України.

Статтею 291 КПК України встановлено перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту, останній відповідає зазначеним вище вимогам, що спростовує висновки місцевого суду.

За положеннями ст. 314 КПК України суд першої інстанції має право повернути обвинувальний акт у разі його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України,

Отже, суд першої інстанції має перевірити відповідність обвинувального акту на предмет його відповідності вимогам ст. 291 КПК України, які є вичерпними.

Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта, суд послався на відсутність в доданому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей про виклик підозрюваного ОСОБА_3 в порядку, визначеному ч. 1 ст. 297-5 КПК України, чим порушено право ОСОБА_3 на захист.

Проте, на переконання колегії суддів, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки наведена обставина не перебуває у площині невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, а в матеріалах провадження відносно ОСОБА_3 наявні відомості щодо надання захиснику копій процесуальних документів, які підлягають врученню підозрюваному, що узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 297-5 КПК України.

Щодо висновків суду першої інстанції з приводу відсутності вищезазначених відомостей в реєстрі матеріалів досудового розслідування, колегії суддів вважає їх безпідставними, оскільки зміст реєстру матеріалів досудового розслідування, визначений ч. 2 ст. 109 КПК України, органом досудового розслідування дотриманий, а отже не зазначення тих даних, які стали підставою для повернення обвинувального акту не є обставиною, що сама по собі тягне повернення обвинувального акту прокурору, як такого, що не відповідає вимогам закону.

Таким чином, колегія суддів не вбачає достатніх підстав, які б перешкоджали призначенню кримінального провадження до судового розгляду, оскільки в оскаржуваній ухвалі не наведено жодної мотивованої підстави, яка ґрунтується на вимогах закону для повернення обвинувального акту прокурору, як такого, що не відповідає вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, і тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 415, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні задовольнити.

Ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22015050000000008 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.1 ст.263КК України повернуто прокурору, скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

М.С. ОСОБА_4 ОСОБА_5 Рассуждай