Ухвала суду № 69501283, 06.07.2017, Якимівський районний суд Запорізької області

УХВАЛА

iменем України

Справа № 330/2177/16-ц

2-з/330/3/2017

"06" липня 2017 р. смт. Якимівка

Суддя Якимівкого районного суду Запорізької області Куценко О.О., розглянувши заяву представника АТ «ОСОБА_1 Аваль» ОСОБА_2 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

До Якимівського районного суду Запорізької області надійшов позов ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

06 липня 2017 року до суду надійшла заява представника АТ «ОСОБА_1 Аваль» ОСОБА_2 про забезпечення позову.

У поданій до суду заяві просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2/ Кірова,40 м. Запоріжжя; квартиру АДРЕСА_3/ Кірова,40 м. Запоріжжя; квартиру АДРЕСА_4/ Кірова,40 в м. Запоріжжя.

Вказана заява не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України та підлягає поверненню заявнику з наступних підстав.

Так, відповідно до роз'яснень в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009, № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", вживаючи заходи забезпечення позову, необхідно враховувати роз'яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен враховувати, що ця обставина може спричинити шкоду відповідачеві та іншим особам. У зв'язку з цим, суд чи суддя повинні роз'яснити позивачеві, який просить забезпечити позов, наслідки можливого завдання відповідачеві збитків і за наявності для цього відповідних підстав вимагати забезпечення позову.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Відповідно до п.4 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Разом з цим в поданій заяві зазначені обставини не вказані, тобто заява не відповідає вимогам ч. 2 ст. 151 ЦПК України щодо змісту заяви про забезпечення позову. В заяві про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, заявники не обґрунтували та не довели необхідність застосування такого заходу. Заявник не зазначив і не надав докази, які б свідчили про неможливість відповідача виконати рішення, в разі задоволення позову та з яких причин.

В зв`язку з викладеним при вирішенні вказаної заяви, суддя (суд) позбавлений можливості здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів тощо.

Посилання заявника на те, що існує велика ймовірність відчуження цього майна відповідачем на користь третіх осіб, відповідач нічим не обґрунтував, це є лише його власним припущенням, що саме по собі не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту майна.

У відповідності до ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заява про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявникові.

Заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Повернути заяву представника АТ «ОСОБА_1 Аваль» ОСОБА_2 про забезпечення позову, про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суддя :