Рішення № 69500600, 11.10.2017, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 11.10.2017

Справа № 320/3520/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жотвня 2017 року Мелітопольський міськрайонний суд в складі:

головуючого - судді Міщенко Т.М.

при секретарі - Макаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 11934,46 грн. за кредитним договором № б/н від 14.10.2014 та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн.

Від представника позивача надійшла заява з проханням слухати справу у його відсутність, на позові наполягає, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини неявки, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином, повістка про виклик до суду повернулася за закінченням терміну зберігання, заяв про розгляд справи за його відсутністю або про відкладення розгляду справи від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною та вважає можливим ухвалити заочне рішення за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, в зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

14.10.2014 між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно з яким відповідач отримав кредиту розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 договору, де зазначено, що відповідач при укладені договору про надання банківських послуг дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, що передбачено п. 2.1.1.5.7 договору.

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) ПАТ КБ «ПриватБанк», що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а наразі діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг».

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією iз сторін у формулярах або iнших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПриватБанк, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором/а.с.7-8/.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач на підставі п. 2.1.1.5.5 договору зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», що діють на дату нарахування з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 договору.

У разі виникнення прострочених зобов'язань відповідно до п. 2.1.1.12.2.1 договору, клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування.

У разі виникнення прострочених зобов'язань відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 договору, клієнт сплачує банку пеню, яка розраховується згідно «Тарифів Банку» в день нарахування відсотків за кредитом.

Відповідно до п.п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6 договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 26.04.2017 має заборгованість - 11934,46 грн., яка складається з наступного: 2279,65 грн. - заборгованість за кредитом; 995,64 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7614,67 грн. - заборгованість за пенею, штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 544,5 грн.

Отже, у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідач порушує зобов'язання заданим договором.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Ця правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 21.10.2015 у справі № 6-2003цс15.

З матеріалів справи вбачається, що підставами стягнення як штрафу, так і пені, як різновидів неустойки, є порушення позичальником строків повернення кредиту та сплати відсотків за його користування. Отже, по суті таке стягнення є подвійною цивільно-правовою відповідальністю одного й того ж виду за одне й теж порушення договірного зобов'язання.

Тому не підлягають задоволенню вимоги банку про стягнення штрафу (фіксована частина) в розмірі - 500 грн. та штрафу (процентна складова) в розмірі 544,5 грн.

Тому суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості в розмірі 10889,96 грн. за кредитним договором № б/н від 14.10.2014 року, витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн., а всього 12489,96 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 88, 197 ч. 2, 212-215, 224 ЦПК України, ст. ст. 526, 1050, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (р/р 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) борг за кредитним договором № б/н від 14 жовтня 2014 року в розмірі 10889,96 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн., а всього 12489,96 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: