Ухвала суду № 69499587, 12.10.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 236/2181/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1372/2017

Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Біляєвої О.М., Мірути О.А.,

за участю секретаря Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_2» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на успадковане майно для задоволення майнових вимог кредитора, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_4, на заочне рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 вересня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Український ОСОБА_2» (далі ПАТ «Український ОСОБА_2») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на успадковане майно для задоволення майнових вимог кредитора на суму 2 202 623,38 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 29.11.2012 року між ПАТ «Український ОСОБА_2» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 Габіб-огли був укладений кредитний договір № КСПДЮ/322377.2, за яким банк зобовязався надати позичальнику грошові кошти в розмірі, на строк та на умовах, визначених договором, а позичальник зобовязався повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом, виконати інші свої зобовязання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором.

Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_5 довгостроковий кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 267 000,00 грн. строком до 28.11.2017 року зі сплатою 15% річних за користування коштами. Позичальником зобовязання за вказаним кредитним договором виконані належним чином не були, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 09.02.2015 року в сумі 238 235,18 грн.

16.01.2013 року між ПАТ «Український ОСОБА_2» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № КСПДЮ/322377.5, за яким банк надав ОСОБА_5 довгостроковий кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 1 185 000,00 грн. строком до 15.01.2018 року зі сплатою 15% річних за користування коштами.

16.01.2013 року між банком та ОСОБА_5 з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № КСПДЮ/322377.5 було укладено договір застави, а також 16.01.2013 року банк уклав зі ОСОБА_3 договір поруки. Позичальником зобовязання за кредитним договором № КСПДЮ/322377.5 від 16.01.2013 року виконані належним чином не були, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 09.02.2015 року в сумі 1 090 900,46 грн.

20.05.2013 року між ПАТ «Український ОСОБА_2» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № КСПДЮ/322377.10, за яким банк надав позичальнику довгостроковий кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 877 500,00 грн. строком до 19.05.2018 року зі сплатою 15% річних за користування коштами.

20.05.2013 року між банком та ОСОБА_5 для забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № КСПДЮ/322377.10 було укладено договір застави, 20.05.2013 року між банком та ОСОБА_3 було укладено з тією ж метою договір поруки. Зобовязання за кредитним договором № КСПДЮ/322377.10 від 20.05.2013 року позичальником виконані належним чином не були, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 09.02.2015 року в сумі 873 478,74 грн..

Загальна сума заборгованості позичальника ОСОБА_5 за кредитними договорами № КСПДЮ/322377.2 від 29.11.2012 року, № КСПДЮ/322377.5 від 16.01.2013 року, № КСПДЮ/322377.10 від 20.05.2013 року, за підрахунками позивача, становить 2 202 623,38 грн.

09.02.2015 року ОСОБА_5 помер. Про смерть позичальника позивачеві стало відомо після отримання від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 повідомлення за вих. № 21/01-16 від 05.02.2016 року. Згідно з вказаним повідомленням свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_5 (зокрема, транспортні засоби), було видане на імя ОСОБА_3

ПАТ «Український ОСОБА_2» через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 03.03.2016 року звернулось із претензіями щодо задоволення вимог кредитора до ОСОБА_3 як до спадкоємиці позичальника. Проте ОСОБА_3 не були задоволені вимоги кредитора ПАТ «Український ОСОБА_2».

Оскільки спадкоємиця ОСОБА_3 має задовольнити вимоги кредитора у межах вартості успадкованого майна, але не задовольнила вимоги банку шляхом одноразового платежу, як це передбачено ст. 1282 ЦК України, то належним способом захисту порушеного права кредитора позивач вважав звернення стягнення на майно, яке було передане спадкоємиці ОСОБА_5 в натурі.

Заочним рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 вересня 2016 року (з врахуванням додатково рішення від 03 серпня 2017 рок) позовні вимоги ПАТ «Український ОСОБА_2» задоволено частково.

Для задоволення вимог ПАТ «Український ОСОБА_2» за кредитним договорами № КСПДЮ/322377.2 від 29.11.2012 року, № КСПДЮ/322377.5 від 16.01.2013 року, № КСПДЮ/322377.10 від 20.05.2013 року на загальну суму 2 176 612 грн. 78 коп. звернуто стягнення на транспортні засоби, належні ОСОБА_3, а саме:

автобус марки ПАЗ, модель 4234, 2012 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_1;

автобус марки ПАЗ, модель 4234, 2012 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_2;

автобус марки ПАЗ, модель 4234, 2012 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_3;

автобус марки ПАЗ, модель 4234, 2012 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_4;

автобус марки ПАЗ, модель 4234, 2012 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_5;

автобус марки ПАЗ, модель 4234, 2012 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_6;

автобус марки ПАЗ, модель 4234, 2012 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_7;

автобус марки ПАЗ, модель 4234, 2012 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_8), а у разі недостатності вартості цих транспортних засобів для задоволення вимог кредитора на інше успадковане майно, фактично успадковане ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5 Габіб-огли, в межах суми вимог кредитора 2 176 612,78 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ПАТ «Український ОСОБА_2» понесені позивачем витрати щодо сплати судового збору в розмірі 32 649,18 грн.

Додатковим рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 03 серпня 2017 року у задоволенні вимог ПАТ «Український ОСОБА_2» в частині звернення стягнення на майно, успадковане ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5, для стягнення пені, нарахованої на основну суму заборгованості за кредитним договорами № КСПДЮ/322377.2 від 29.11.2012 року, № КСПДЮ/322377.5 від 16.01.2013 року, № КСПДЮ/322377.10 від 20.05.2013 року (на суму 26 010,60 грн.) відмовлено.

У задоволенні вимог ПАТ «Український ОСОБА_2» щодо звернення стягнення на інші транспорті засоби, успадковані ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5, окрім автобусів марки ПАЗ, модель 4234, 2012 р. в., реєстраційні номери: АН 1949 АА; АН 1947 АА; АН 1948 АА; АН 1837 АА; АН 1838 АА; АН 1839 АА; АН 1840 АА; АН 1834 АА, відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду від 23 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Український ОСОБА_2» в задоволенні позовних вимог.

Вважає, що суд першої інстанції не зясував повного кола спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті боржника, що призвело до того, що весь тягар погашення заборгованості суд поклав на відповідача. Зазначає, що за наявною інформацією із спадкової справи, відкритою ОСОБА_6 після смерті боржника, майно боржника було успадковане і іншими особами, окрім відповідача.

Вказує, що суд першої інстанції неправильно визначив період, з якого почали діяти норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Норми цього Закону розповсюджувались на правовідносини, які виникли між боржником та позивачем, починаючи з 14 квітня 2014 року. Проте, суд першої інстанції, відмовляючи позивачу в стягненні штрафів та пені за договорами позики, застосував період, починаючи з жовтня 2014 року, що призвело до неправильних розрахунків штрафів та пені, які підлягали сплаті за вищевказаними договорами позики.

Також посилається на те, що судом недосліджені оригіналів документів, які надав позивач, зазначаючи при цьому, що в оригіналах кредитних договорів була вказана інша кредитна ставка (13 %), аніж у копіях договорів, які містяться в матеріалах справи і в яких зазначена ставка 15 %. Дана суттєва обставина міським судом не врахована, що потягло за собою прийняття незаконного рішення. Вважає, що оригінали кредитних договорів потребують дослідження і співставлення із копіями, наданими позивачем суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від банку надійшло клопотання розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 29.11.2012 року, та 16.01.2013 року між ПАТ «Український ОСОБА_2» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладені кредитні договори № КСПДЮ/322377.2 та № КСПДЮ/322377.5, за яким банк зобовязався надати позичальнику грошові кошти в розмірі, на строк та на умовах, визначених договором, а позичальник зобовязався повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом, виконати інші свої зобовязання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором.

Банк виконав свої зобовязання за кредитним договором № КСПДЮ/322377.2, надавши ОСОБА_5 довгостроковий кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 267 000,00 грн. строком до 28.11.2017 року зі сплатою 15% річних за користування коштами. Позичальником зобовязання за вказаним кредитним договором виконані належним чином не були, внаслідок чого банком нарахована заборгованість станом на 09.02.2015 року в сумі 238 235,18 грн.

Банк виконав свої зобовязання за кредитним договором № КСПДЮ/322377.5, надавши ОСОБА_5 довгостроковий кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 1 185 000,00 грн. строком до 15.01.2018 року зі сплатою 15% річних за користування коштами. Позичальником зобовязання за кредитним договором № КСПДЮ/322377.5 від 16.01.2013 року виконані належним чином не були, внаслідок чого банком нарахована заборгованість станом на 09.02.2015 року в сумі 1 090 900,46 грн.

16.01.2013 року між банком та ОСОБА_5 з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № КСПДЮ/322377.5 було укладено договір застави, а також 16.01.2013 року між банком та ОСОБА_3 було укладено з тією ж метою договір поруки.

20.05.2013 року між ПАТ «Український ОСОБА_2» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № КСПДЮ/322377.10, на виконання якого банк надав надавши ОСОБА_5 довгостроковий кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 877 500,00 грн. строком до 19.05.2018 року зі сплатою 15% річних за користування коштами.

20.05.2013 року між банком та ОСОБА_5 для забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № КСПДЮ/322377.10 було укладено договір застави, а 20.05.2013 року між банком та ОСОБА_3 було укладено з тією ж метою договір поруки. Позичальником зобовязання за кредитним договором № КСПДЮ/322377.10 від 20.05.2013 року виконані належним чином не були, внаслідок чого банком нарахована заборгованість станом на 09.02.2015 року в сумі 873 478,74 грн.

Встановлюючи факт укладання вказаних кредитних договорів, з урахуванням того, що позивачем з поважних причин (захоплення офісу ПАТ «Український ОСОБА_2» у м. Донецьку невідомими озброєними особами у березні 2015 року) не були надані суду оригінали окремих документів, що підтверджують факт виникнення між ПАТ «Український ОСОБА_2» та ОСОБА_5 кредитних правовідносин, суд першої інстанції виходив з того, що існування таких правовідносин між ПАТ «Український ОСОБА_2» та ОСОБА_5 підтверджується судовими рішеннями, а саме: рішенням Господарського суду Донецької області від 17.11.2015 року у справі № 905/1966/15, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2016 року у справі № 905/1966/15, рішенням Господарського суду Донецької області від 18.11.2015 року у справі № 905/1968/15, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року у справі № 905/1964/15. Зазначені судові рішення набрали законної сили, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, тому вказані обставини згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

З огляду на викладене, суд встановив, що між ПАТ «Український ОСОБА_2» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на підставі кредитних договорів № КСПДЮ/322377.2 від 29.11.2012 року, № КСПДЮ/322377.5 від 16.01.2013 року, № КСПДЮ/322377.10 від 20.05.2013 року виникли кредитні правовідносини, за якими позичальник свої обовязки щодо своєчасного погашення кредиту не виконав.

Відповідно до наданих позивачем копій договорів, укладених між ПАТ «Український ОСОБА_2» та ОСОБА_5, останній був зареєстрований та мешкав за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-НО № 934031, виданого 15.12.2015 року відділом ДРАЦС Селидівського МУЮ у Донецькій області, ОСОБА_5 помер 09.02.2015 року у м. Донецьку.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача законних підстав вимагати від ОСОБА_5 сплати пені, нарахованої на основну суму заборгованості, а саме: за кредитним договором № КСПДЮ/322377.2 від 29.11.2012 року 3 026,68 грн.; за кредитним договором № КСПДЮ/322377.5 від 16.01.2013 року 13 205,31 грн.; за кредитним договором № КСПДЮ/322377.10 від 20.05.2013 року 9 778,61 грн.

Суд першої інстанції вважав обґрунтованими вимоги ПАТ «Український ОСОБА_2» до ОСОБА_5 за кредитним договором № КСПДЮ/322377.2 від 29.11.2012 року на суму 235 208,50 грн.; за кредитним договором № КСПДЮ/322377.5 від 16.01.2013 року на суму 1 077 695,15 грн.; за кредитним договором № КСПДЮ/322377.10 від 08.02.2015 року на суму 863 709,13 грн., а всього в межах загальної суми 2 176 612,78 грн.

Відповідач ОСОБА_3 відповідно до ст. 1261 ЦК України віднесена до числа спадкоємців першої черги за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_5, яка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, що посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 27.01.2016 року та зареєстроване в реєстрі за № 220. Згідно з цим свідоцтвом відповідач ОСОБА_3 успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 транспортні засоби в кількості 95 одиниць.

ПАТ «Український ОСОБА_2» в березні 2016 року через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу направив відповідачу заяву про існування претензій майнового характеру згідно з пунктом 17 частини 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», з огляду на те, що ОСОБА_3 проживає на території, тимчасово непідконтрольній державній владі України, в м. Донецьку. Відповідачем зазначені претензії банку задоволені не були.

Суд встановив, що у ОСОБА_3 в звязку із прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_5 виникли зобовязання перед ПАТ «Український ОСОБА_2» відшкодувати заборгованість за кредитними договорами спадкодавця в розмірі, який не перевищує вартості успадкованого майна.

При цьому суд вважав за можливе звернути стягнення на транспортні засоби з числа успадкованих відповідачем, які перебувають в заставі у ПАТ «Український ОСОБА_2» відповідно до договорів застави від 16.01.2013 року та від 20.05.2013 року.

Зі змісту цих договорів, вартість предметів застави достатня для виконання зобовязань шляхом отримання кредитором задоволення майнових претензій внаслідок реалізації заставленого майна, відносно якого відсутня інформація щодо наявності обтяжень інших кредиторів та будь-яких вимог до ОСОБА_5 щодо вказаних вище транспортних засобів.

Суд зазначив, що звернення стягнення на інші транспортні засоби, успадковані ОСОБА_3 після смерті її чоловіка ОСОБА_5, можливе лише у разі недостатності вартості заставленого на користь ПАТ «Український ОСОБА_2» майна та у разі відсутності пріоритету вимог інших кредиторів порівняно з вимогами ПАТ «Український ОСОБА_2».

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції вважав за можливе задовольнити вимоги позивача частково та в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами на загальну суму 2 176 612,78 грн. звернути стягнення транспортні засоби, що є предметом застави, а у разі недостатності їх вартості на інше успадковане відповідачем майно.

З вказаними висновками суду першої інстанції можливо погодитися, з огляду на таке.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо не дослідження судом оригіналів документів, які надав позивач, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з заяви про скасування заочного рішення, відповідач визнавала існування кредитних відносин між банком та спадкодавцем - ФОП ОСОБА_5 (а. с. 158 - 159)

Окрім того, дані обставини встановлені рішеннями Господарського суду Донецької області, а саме: від 17.11.2015 року у справі №905/1966/15 (змінено постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року); від 18.11.2015 року у справі №905/1968/15 (дані про оскарження відсутні) та від 18.11.2015 року у справі №905/1964/15 (скасоване за апеляційною скаргою ОСОБА_3 постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року з припиненням провадження у справі) (а. с. 109 123).

Тобто вказані обставини не потребують доказування. У цих рішення йдеться про процентну ставку за кредитом 15%, чого відповідач не спростувала, та не довела тієї обставини, що в оригіналах кредитних договорів була нібито вказана інша процентна ставка.

Згідно свідоцтва про смерть, що видане Відділом ДРАЦС Селидівського міського управління юстиції у Донецькій області 15 грудня 2015 року, позичальник ОСОБА_5 помер 09 лютого 2015 року у м. Донецьку (а. с. 24).

Спадщину після його смерті прийняла відповідач ОСОБА_3, яка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27 січня 2017 року, на рухоме майно у вигляді транспортних засобів у кількості 95 одиниць (а. с. 14 23).

05 лютого 2016 року приватний нотаріус направив листа вих. №21/01-16 ПАТ «Український ОСОБА_2», яким повідомив позивача про видачу вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема, на транспортні засобі у кількості 8 одиниць, які згідно Державного реєстру обтяжень рухомого майна знаходяться у заставі у ПАТ «Український ОСОБА_2», яке отримане банком 12.02.2016 року (а. с. 13).

Відповідно до п. 4.16. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 у разі наявності заборони нотаріус письмово повідомляє кредитора про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину.

Як встановлено частинами 1 2 статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Посилання в частині 2 цієї статті про необхідність пред'явлення кредиторами претензій до спадкоємців не означає, що кредитори зобов'язані повідомляти спадкоємців про наявність вимог до спадщини безпосередньо. Таке повідомлення може бути зроблено через нотаріальну контору, адже законодавство дозволяє приймати претензії від кредиторів спадкодавця нотаріусові за місцем відкриття спадщини в строк, установлений даною статтею. Згідно пункту 3.11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України заява про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття підлягає реєстрації у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день надходження. У разі надходження такого документа поштою він підлягає також реєстрації у Журналі реєстрації вхідних документів. Усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців, кредиторів) також реєструються у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ під самостійними номерами та в хронологічному порядку.

Листом від 23.02.2016 року вих. №348 банк направив приватному нотаріусу, що видав свідоцтво про право на спадщину, претензію щодо наявності заборгованості по кредитним договорам та просив довести до відома зміст цієї претензії спадкоємцю ОСОБА_3 (а. с. 31-32). Такі ж претензії за кожним кредитним договором 23.02.2016 року вих. №№ 344, 345, 347 були направлені відповідачу з зазначенням останнього місця реєстрації.

Наведене свідчить про виконання позивачем вимог статті 1281 ЦК України щодо пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців.

Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Виходячи зі змісту цієї статті спадкоємці несуть відповідальність за зобов'язаннями спадкодавця в межах дійсної вартості спадкового майна, що перейшло до нього. При цьому під дійсною вартістю спадкового майна розуміється ринкова грошова оцінка його на момент відкриття спадщини.

У свідоцтві про право на спадщину вартість транспортних засобів не зазначена, інших даних щодо їх вартості сторонами не надано, тому суд виходив з вартості автобусів, що визначена у договорах застави, загальна вартість яких складала 2 750 000 грн. Проте рішення суду в цій частині не оскаржується.

За загальним правилом вимоги кредитора задовольняються спадкоємцями у грошовій формі шляхом одноразового платежу, причому кредитор вправі наполягати на виконанні зобов'язання за рахунок спадкового майна саме цим способом, а при відмові спадкоємця - звернутися до суду за захистом своїх прав.

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому ч. 2 цієї норми. Саме на підставі норм ст. ст. 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємця.

Як розяснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 32 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» із змінами і доповненнями, внесеними постановою від 7 лютого 2014 року № 7, при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке. З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Відповідно до п. 4.21 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з'ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Якщо спадкоємців декілька, то кожному із них видається окреме свідоцтво про право на спадщину із зазначенням його частки. Свідоцтво про право на спадщину оформляється в двох примірниках, один з яких залишається в матеріалах спадкової справи.

У свідоцтві про право на спадщину за законом, виданого на імя відповідача на транспортні засоби не зазначено про те, що воно видане на частку цього майна, тому доводи скарги стосовно наявності інших спадкоємців, які нібито прийняли спадщину, не ґрунтується на законі та обставинах справи.

Як вже зазначалося, спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя.

З врахуванням положень частин 1-2 ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Тобто пеня може бути нарахована за період з моменту порушення зобовязань до 14.04.2014 року.

Згідно розрахунку банку, пеня нарахована за період з 10.06.2014 року по 06.02.2015 року по всім трьом кредитним договорам.

Розглядаючи справу в межах позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позовних вимогах в частині стягнення пені саме за період та в сумах, що навів у розрахунках банк, а не починаючи з 14 квітня 2014 року (як зазначає в апеляційній скарзі відповідач), оскільки у даній справі банк не заявляв вимог про стягнення пені з цієї дати.

Відповідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно та всебічно встановивши обставини по справі, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_4, відхилити.

Заочне рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.Б. Азевич

Судді: О.М. Біляєва

ОСОБА_7