Ухвала суду № 69499079, 09.10.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-сс/775/360/2017(м)

265/3713/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 року м. Маріуполь

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Гєрцика Р.В.,

ОСОБА_2,

за участю:

секретаря судового засідання Меляник К.В.,

прокурора Сластіна М.С.,

захисника: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріал досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014050770004343 за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2017 року про продовження строку тримання під вартою щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, який має дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 «а»/58, м. Бердянськ, Запорізька область,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3,5 ст.27, ст.257; ч.1 ст.410; ч.ч.3,5 ст.27, ч.3 ст.146; ч.ч.3,5 ст.27, п.п.3,6,9,11,12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, -

в с т а н о в и л а:

21 вересня 2017 року до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшло клопотання старшого слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_6, погоджене із прокурором військової прокуратури Маріупольського гарнізону ОСОБА_7, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за кримінальним провадженням № 12014050770004343 від 04.11.2014 року відносно ОСОБА_5, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 5 ст. 27, п.п. 3, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 410, ст. 257, ч. 3 ст. 369 КК України.

У клопотанні детально викладено встановлені на даний час органом досудового розслідування обставини вчинення кримінальних правопорушень та роль кожного з учасників у його вчиненні, зокрема ОСОБА_5 Серед іншого у клопотанні слідчого зазначено, що ОСОБА_5, підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 5 ст. 27, п.п. 3, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 410, ст. 257, ч. 3 ст. 369 КК України за зазначених в клопотання обставинах.

11 квітня 2017 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 5 ст. 27, п.п. 3, 6, 9,11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3,5 ст. 27, ч.3 ст. 146; ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 410; ч.ч. 3,5 ст. 27 та ст. 257 КК України.

11 квітня 2017 о 10 годині 58 хвилин ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Під час досудового розслідування, а саме 13 квітня 2017 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 29 травня 2017 року, який неодноразового продовжувався.

Останній раз 14 вересня 2017 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя відносно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 29 вересня 2017 року.

18 вересня 2017 року Постановою заступника Генерального прокурора України Головного військового прокурора, строк досудового розслідування по даному кримінальному провадженню продовжено до 10 місяців, а саме до 29 листопада 2017 року.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2017 року строк тримання під вартою відносно ОСОБА_5, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 5 ст. 27, ст. 257, ч. 1 ст.410, ч.ч. 3, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч.ч. 3, 5 ст. 27, п.п. 3, 6, 9, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, продовжено до 24 листопада 2017 року з утриманням в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор».

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_5, задовольнити клопотання захисту та змінити міру запобіжного заходу на більш мяку у вигляді цілодобового домашнього арешту, поклавши на останнього обовязки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України. Вважає ухвалу суду постановлено незаконною, з порушенням діючого кримінально-процесуального законодавства, без урахування практики ЄСПЛ.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у продовженні строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5. Вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою, безпідставною, прийнятою з істотним порушенням норм КПК України, а відтак такою, що підлягає скасуванню як незаконна.

Заслухавши суддю-доповідача, промови учасників судового засідання, перевіривши матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, з таких підстав.

Виходячи з вимог статей 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до вимог ст.199 КПК України, продовження строку тримання під вартою можливо лише за наявності таких умов:

1) матеріали кримінального провадження містять обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик (ризики), передбачений ст.177 КПК України, не зменшився або зявилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) матеріали кримінального провадження містять обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобовязаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що зазначені обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

При розгляді апеляційних скарг колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.177,183,184,197,199 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу слідчий суддя дотримався вимог статей 197, 199 КПК України, перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, наявність ризиків зазначених у ст.177 цього Кодексу, а також доведеність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст.178 КПК України повинні враховуватися при обранні запобіжного заходу.

У клопотанні про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 слідчий, відповідно до вимог ст.199 КПК України, зазначив, що ризики, передбачені у п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України до теперішнього часу не зменшилися.

Тобто, підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, вчинити інше кримінальне правопорушення, запобігання цим ризикам шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів не передбачається можливим.

В якості обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, слідчий навів те, що необхідно ще провести ряд слідчих дій.

Як вбачається з наданих матеріалів та встановлено судом, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчинені особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, на підтвердження чого є відповідна сукупність доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження.

Враховуючи наведене, вимоги апеляційних скарг захисників щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, є непереконливими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання були повно та обєктивно досліджені всі обставини, з якими закон повязує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_5 до скоєння кримінальних правопорушень, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.

З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів.

Крім того, слідчий суддя обґрунтовано дійшов до висновку про наявність реальних ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, передбачених ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Судом правильно зазначено, що на даний час продовжують існувати та не зменшилися певні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний вчинив злочин, який відноситься до категорії особливо тяжких та за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, та у разі обрання більш мякого запобіжного заходу, ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового слідства та суду, знищити або сховати речі і документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного - ОСОБА_8, який на досудовому розслідуванні надав показання про причинність ОСОБА_5 до вчинення вбивства потерпілого ОСОБА_9 , перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, запобігання цим ризикам шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів не передбачається можливим.

Таким чином, оскільки відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують продовження обмеження права ОСОБА_5 на свободу в саме такий спосіб процесуального примусу.

Також судом правильно було встановлено, що досудове розслідування за даним провадженням дійсно проводиться, але з врахуванням специфіки самого злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, значної кількості підозрюваних та інших учасників у даному кримінальному провадженні, необхідністю проведення низки слідчих дій, потребує певного часу та не може бути завершено на даний час з обєктивних причин.

При розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу слідчим суддею враховані також й дані про особу підозрюваного ОСОБА_5., та зроблено правильний висновок про те, що навіть його позитивні характеристики та попередні заслуги перед державою жодним чином не спростовують тих вагомих ризиків, які обґрунтовують подальше тримання підозрюваного під вартою.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст.ст.197,199,370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та обрання іншого виду запобіжного заходу ОСОБА_5, про що йде мова в апеляційних скаргах захисників та підозрюваного, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 199, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

апеляційні скарги захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2017 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_5, залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ ______ ______

А.В. ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_11