Постанова № 69498006, 04.10.2017, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

04.10.2017 227/2145/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Хоменко Д.Є.

за участю секретаря Малашко С.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Сердюка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в заді суду, адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Громадянин ОСОБА_3 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі також - відповідач), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтував тим, що 16.10.1984р. здобув право на отримання пенсії по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом безстроково. До листопада 2014р. перебував на обліку в Управлінні ПФУ в м. Кіровське Донецької області. З 01.12.2014р. у зв'язку з проведенням АТО на сході України, був взятий на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України, після чого відповідач почав здійснювати виплати пенсії за зареєстрованим місцем перебування. Після придбання однокімнатної квартири 27.05.2016р. за адресою: АДРЕСА_1, з 09.06.2016р. змінив фактичне місце проживання. З 01.06.2017р. Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області припинило виплату пенсії. На звернення позивача Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило, що причиною призупинення виплати пенсії слугував обмін інформацією між базами даних з Добропільським міським управлінням соціального захисту населення. Вважає, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії протиправними. Просить визнати протиправними дії Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення з 01.06.2017р. виплати йому пенсії; зобов'язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити йому виплату пенсії з моменту припинення, тобто з 01.06.2017р. та розподілити судові витрати.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явився, але в судовому засіданні 05.09.2017р. його представник ОСОБА_1 пояснила, що позивач неспроможний самостійно пересуватись, просила позовні вимоги задовольнити з причин викладених в адміністративному позові. Надала заяву адресовану відповідачу щодо призначення пенсійних виплат позивачу ОСОБА_3 Також 05.09.2017р. надала до суду заяву, в якій просила в подальшому розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволені з причин вказаних у запереченні на адміністративний позов, який надав в судовому засіданні 05.09.2017р. В запереченні відповідач посилається на те, що з 01.12.2014р. позивач перебуває на обліку в Добропільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як внутрішньо переміщена особа, пенсію отримував через картковий рахунок в АТ «Ощадбанк», з 01.06.2017р. виплата пенсії була припинена. ОСОБА_3 не звертався до управління щодо продовження виплати пенсії за новим місцем проживання після її зупинення, рішення комісії з питань призначення соціальних виплат не приймалося та в матеріалах справи пенсійного фонду відсутнє. Враховуючи те, що позивач з заявою про відновлення виплати пенсії не звертався, що ним не заперечується, висновок комісії в матеріалах пенсійної справи відсутній та враховуючи вимоги Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області правомірно призупинило виплату пенсії позивачу. Просять відмовити ОСОБА_3 у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Також, 27.09.2017р. до суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, у якій останній, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Зважаючи на приписи ч.4 ст.122 КАС України, суд вирішив розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, судом було встановлено такі фактичні обставини.

Згідно копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2, позивач ОСОБА_3 є отримувачем пенсії (а.с.14). Довідкою МСЕК серії 10 ААА №046762 від 09.12.2011р., позивачу встановлено перша група інвалідності, з 09.12.2011р. ступінь втрати професійної працездатності складає 100% відсотків (а.с.17). Відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААБ від 09.12.2011р., ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду, інвалідність першої групи безстроково, причина - трудова інвалідність (а.с.18).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач ОСОБА_3 з 01.12.2014р. перебуває на обліку в Добропільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 27.05.2016р., позивач придбав у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9,10), що також підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.11).

З копії паспортних даних та домової книги, вбачається, що позивач зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1, з 09.06.2016р., тобто саме з цієї дати змінив місце реєстрації та відповідно до пояснень місце мешкання (а.с.7,12,13).

01.06.2017р. Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області припинило виплату позивачу призначеної пенсії, на запит ОСОБА_3 повідомили листом №81/Я-02-01-05 від 23.06.2017р., відповідно до якого позивач з 01.12.2014р. перебуває на обліку у відповідача як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини зазначені в ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». За результатами інформаційного обміну 26.05.2017р. з УСЗН Добропільської міської ради щодо отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб, виплата пенсії була призупинена з 01.06.2017р. Станом на 23.06.2017р. ОСОБА_3 із заявою про поновлення виплати пенсії до управління не звертався (а.с.19,20).

Суд, надаючи оцінку правовідносинам у справі, виходить з наступного(нормативно- правові акти наводяться у редакції чинній на час спірних правовідносин).

У відповідності до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною 1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV(далі за текстом - Закон №1058), визначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Частиною 3 ст.4 Закону №1058 передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частиною 2 ст.5 Закону №1058 зафіксовано, що виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Приписи ст.49 ч.1 Закону №1058 передбачають, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Як зазначено у п.3.1. Рішення Конституційного Суду України, справа N1-32/2009 від 7 жовтня 2009 року, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України) (254к/96-ВР). Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України (254к/96-ВР) "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) (254к/96-ВР) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України (254к/96-ВР), відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України (254к/96-ВР), відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Посилання відповідача у своїх письмових запереченнях на Постанову Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016р. №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам»(далі за текстом- Постанова №365), якою затверджено «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та «Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування», якої з точки зору відповідача позивач не дотримався (відсутність письмового звернення позивача про поновлення виплати пенсії) є недоречним, оскільки дані нормативні акти є підзаконними, і у відповідності до ст.8 Конституції України та ч.1 ст.49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року № 794-VII повинні відповідати Конституції і законам України.

Водночас, як вбачається з фактичних обставин справи відповідач позбавив позивача отримання його пенсії з причин зміни місця проживання позивача(отримання у власність квартири) і наявності при цьому у останнього не скасованої довідки від 24.11.2014р.№1422002442 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та незвернення гр.ОСОБА_3 до відповідача про поновлення виплати пенсії у відповідності до Постанови №365.

Між тим, таке рішення відповідача є дискримінаційним(за ознакою місця проживання) і суперечить як приписам Конституції України так і ст.49 Закону №1058, де у переліку підстав припинення виплати пенсії відсутня така підстава припинення як зміна місця проживання.

Згідно п.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач не довів суду правомірність своїх дій, а отже позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.94,122,160,163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37755477) щодо припинення з 01 червня 2017р. виплати пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1).

Зобов'язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37755477) поновити виплату пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), з моменту припинення, тобто з 01 червня 2017р.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Д.Є.Хоменко