Ухвала суду № 69497719, 10.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2017 р. м. Київ К/800/40959/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 січня 2014 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_1

до Служби зовнішньої розвідки України

Державної казначейської служби України

про визнання протиправними дій та стягнення одноразової грошової допомоги, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби зовнішньої розвідки України, Державної казначейської служби України, в якому просив визнати дії протиправними, стягнути із урахуванням рівня інфляції одноразову грошову допомогу та відшкодувати завдану моральну шкоду.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 січня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Служби зовнішньої розвідки України щодо нарахування та виплати не в повному обсязі одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 Стягнуто із Служби зовнішньої розвідки України із урахуванням рівня інфляції відповідно до п. 2 постанови КМУ від 17 липня 2003 року №1078 «Про порядок проведення індексації грошових доходів населення» на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 21 Закону України «Про розвідувальні органи України», постановою КМУ від 28 травня 2008 року №499 в розмірі 42-місячного грошового забезпечення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 10.02.1971 року по 20.12.2007 року ОСОБА_1 перебував на військовій службі та звільнений із військової служби у відставку за станом здоров'я.

Відповідно до довідки МСЕ від 23.01.2008 року №202759 позивачу встановлена друга група інвалідності, що наступила в зв'язку із проходженням військової служби.

05.02.2008 року позивач звернувся із заявою до СЗР України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у відповідності до ст. 21 Закону України «Про розвідувальні органи України», ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови КМУ №1331 від 21.11.2007року «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомогти у разі загибелі (Смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів».

Однак, у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу було відмовлено у зв'язку із тим, що при розгляді його медичної справи не брав участі представник ВМУ СЗР України.

В травні 2008 року комісією МСЕК Київської області за участі представника військово-медичного управління СЗРУ було проведено переогляд медичної справи позивача та підтверджено раніше встановлену йому другу групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, яке пов'язано із проходженням військової служби.

20.01.2009 року відповідачем на підставі висновку від 20.03.2008 року, відповідно до ст. 21 Закону України «Про розвідувальні органи України» та підпункту 2 пункту 3 «Порядку та умов виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів» виплачено позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 42-місячного грошового забезпечення (заробітку) в сумі 13020,00 грн., виходячи з розміру посадового окладу - 310 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №499), звужують передбачений законами розмір грошової допомоги, оскільки визначають її не з усіх видів грошового забезпечення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Порядок №499, яким деталізовані загальні підходи щодо компенсаційних виплат, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не суперечить положенням останнього, оскільки цим Законом Кабінету Міністрів України делеговано право визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються. Отже, відповідач при нарахуванні допомоги діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Нормою цього Закону визначено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно зі змістом підпункту 2 пункту 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМУ від 28.05.2008 року № 499, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, виплачується одноразова грошова допомога інвалідам II групи у розмірі 42-місячного грошового забезпечення.

Абзацом п'ятим підпункту 4 пункту 2 Порядку №499 передбачено, що для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, грошове забезпечення визначається за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років.

Водночас частина друга статті 9 Закону України «Про Службу безпеки України» елементи грошового забезпечення визначає по-іншому: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що при визначенні розміру грошового забезпечення позивачу, як інваліду другої групи, підлягає застосуванню закон, а не постанова Кабінету Міністрів України, яка звужує поняття грошового забезпечення визначеного у частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 12 листопада 2013 року №21-383а13 та від 15 квітня 2014 року № 21-78а14.

Враховуючи приписи статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції рахує за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року скасувати, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 січня 2014 року залишити в силі.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф.Загородній

Судді М.М. Заїка

М.І. Мойсюк