Ухвала суду № 69497704, 04.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року м. Київ К/800/4798/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Голяшкіна О.В. Мороза В.Ф.

секретар судового засідання - Ярош Д.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_4

представник відповідача у судове засідання не з»явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5

на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 жовтня 2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року

у справі №161/13936/15

за позовом ОСОБА_5

до Луцької міської ради

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до Луцької міської ради, в якому просив визнати протиправними дії Луцької міської ради щодо необхідності подання ОСОБА_5 додаткових документів та матеріалів до клопотання зареєстрованого за №К-1897/3 від 24.06.2015 року; визнати протиправними дії Луцької міської ради щодо порушення процедури розгляду клопотання ОСОБА_5, зареєстрованого за № К-1897/3 від 24.06.2015 року; зобов'язати Луцьку міську раду винести на засідання чергової сесії Луцької міської ради Волинської області клопотання ОСОБА_5, зареєстроване за №К-1897/3 від 24.06.2015 року; стягнути з місцевого бюджету Луцької міської ради Волинської області судовий збір та витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не вирішення по суті та у визначені ст.118 Земельного кодексу України строки його клопотання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведення безоплатно у власність земельної ділянки в адміністративних межах Луцької міської ради Волинської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року, позовні вимоги залишені без розгляду, у зв'язку із тим, що в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, 31.08.2015 року ОСОБА_5 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до Луцької міської ради, в якому просив визнати протиправними дії Луцької міської ради Волинської області щодо порушення процедури розгляду клопотання ОСОБА_5 зареєстроване за №К-1897/3 від 24.06.2015 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» у межах норм безоплатної приватизації згідно з нормами ст.118 Земельного кодексу України та невинесення на розгляд сесії Луцької міської ради вказаного клопотання зареєстроване за №К-1897/3 від 24.06.2015 року; зобов'язати Луцьку міську раду винести на засідання чергової сесії Луцької міської ради Волинської області клопотання ОСОБА_5 зареєстроване за №К-1897/3 від 24.06.2015 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», орієнтовною площею 0,10 га, та прийняти відповідне вмотивоване рішення у відповідності до вимог ст.118 Земельного кодексу України та стягнути з місцевого бюджету Луцької міської ради на користь ОСОБА_5 3000 грн. витрат на правову допомогу та 73 грн. 08 коп. судового збору. (а.с.2-17).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року, позовні вимоги залишені без розгляду.

Залишаючи без розгляду даний позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області знаходяться на розгляді справи №161/13927/15-а, №161/14111/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Луцької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, які є абсолютно ідентичними, за виключенням номеру клопотання, поданих ОСОБА_5 24.06.2015 року до Луцької міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно приписів пункту 3 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 24 червня 2015 року позивач - ОСОБА_5 подав до Луцької міської ради Волинської області п'ять окремих клопотань з відповідними належними додатками про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності територіальної громади м.Луцька з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

До вказаних клопотань долучено окремі, відмінні один від одного, графічні матеріали, з відображенням бажаної до відведення у власність земельної ділянки.

Земельні ділянки, заявлені у кожному із п'яти клопотань до Луцької міської ради є різними та відмінними одна від одної своїм окремим місцем розташування на місцевості.

Усі п'ять земельних ділянок, кожна з яких відображена на доданому до клопотань графічному матеріалі, знаходяться у межах кадастрової зони 34, кадастрового кварталу 084, КОАТУУ 710100000 (м. Луцьк). Разом з тим, кожна з п'яти ділянок має різне місце розташування на місцевості в межах кадастрового кварталу 084.

Кожне клопотання було зареєстроване у Луцькій міській раді за окремими вхідними номерами: вх. № К-1897 від 24 червня 2015 року, вх. № К-1897/1 від 24 від 24 червня 2015 року, вх. № К-1897/2 від 24 від 24 червня 2015 року, вх. № К-1897/3 від 24 червня 2015 року, вх. № К-1897/4 від 24 червня 2015 року.

Оскільки вказані клопотання не були розглянуті на сесії Луцької міської ради, позивач, вважаючи неправомірною бездіяльність Луцької міської ради, оскаржив бездіяльність щодо нерозгляду кожного з поданого клопотання в судовому порядку, подавши п'ять окремих адміністративних позовних заяв.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з тим, що у провадженні цього адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки оскаржуються дії щодо поданих до Луцької міської ради клопотань за різними номерами щодо надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельних ділянок, які мають різне місцерозташування, тобто предмет позову різний.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стосовно вимог скаржника у касаційній скарзі присудити на його користь судовий збір у розмірі 1218, 00 грн. за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції судова колегія зауважує наступне.

За правилами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розподіл судових витрат судом касаційної інстанції здійснюється з врахуванням положень частини шостої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої, якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції не змінювалось постановлене по суті спору судове рішення та не приймалось нове судове рішення (постанова), питання щодо розподілу судових витрат в даному випадку не підлягає вирішенню під час постановлення такої ухвали.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року у справі №161/13936/15 - скасувати.

Справу №161/13936/15 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та перегляду не підлягає.

Судді