Ухвала суду № 69497676, 26.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2017 р. м. Київ К/800/28029/16

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Маринчак Н.Є., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 року

у справі № 825/3582/15-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Чернігівський завод радіоприладів» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року у справі № 825/3582/15-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 року, позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 16.06.2015 року № 0002372200, № 0002382200, № 0002362200.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «ГРІН СІСТЕМ» за листопад, грудень 2014 року та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди з вищевказаним контрагентом, відповідачем складено акт від 02.06.2015 року № 1030/22/14307392, яким встановлено порушення: - п. 44.6 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 392 726, 00 грн.; - пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємств на загальну суму 353 454, 00 грн.; - п. 57.1 ст. 57 та п. 2 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України, наказу Міністерства Доходів і зборів України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» від 30.12.2013 року № 872 підприємством занижено значення рядка 23 «Авансовий внесок ((рядок 10 + рядок 11 + рядок 12 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства - рядок 13.1 - рядок 13.2 - рядок 13.6 додатка ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства)/12), що підлягатиме сплаті щомісячно» протягом березня 2015 року - травень 2016 року на 29 455, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.06.2015 року: - № 0002382200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств» на 132 549, 00 грн., в т.ч. 88 365, 00 грн. - за основним платежем та 44 184, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - № 0002362200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 589 089, 00 грн., в т.ч. 392 726, 00 грн. - за основним платежем та 196 363, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - № 0002372200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 530 181, 00 грн., в т.ч. 353 454, 00 грн. - за основним платежем та 176 727, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу щодо непідтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «ГРІН СІСТЕМС».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо правомірного формуванням позивачем даних податкового обліку за результатами здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

В силу п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій), у тому числі визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «ГРІН СІСТЕМС» згідно укладеного договору підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт та договору поставки.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що реальність даних господарських операцій підтверджується актом надання послуг, договірною ціною на будівництво, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3, актом приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними, видатковою накладною, витягом з журналу реєстрації довіреностей, товарно-транспортною накладною, прибутковим ордером, відомістю по постачальникам за рахунком платіжного доручення, платіжними дорученнями.

Разом з тим, судами безпідставно не прийнято до уваги вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 27.07.2015 року у справі № 755/12616/15-к, яким Бордюжу І.О. (засновника та директора ТОВ «ГРІН СІСТЕМС») було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205-1 Кримінального кодексу України.

За позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (зокрема у справі 826/11397/14) статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вказані вище обставини враховано не було, і це призвело до необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 року у справі № 825/3582/15-а скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Н.Є.Маринчак

І.Я.Олендер