Ухвала суду № 69497647, 11.10.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"11" жовтня 2017 р. Справа № 806/2153/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Іваненко Т.В.

Франовської К.С.,

за участю секретаря судового засідання Лібеги С.О.,

позивача та його представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" серпня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови ,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про закінчення виконавчого провадження № 54050595 від 17.07.2017 протиправною та скасувати її.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.08.2017 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи слідує, що постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року частково задоволено позов ОСОБА_3

Суд визнав незаконним та скасував наказ УМВС України в Житомирській області №542 о/с від 17 червня 2014 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області капітана міліції ОСОБА_3.

Визнав незаконним та скасував наказ начальника Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області №67 о/с від 27.01.2015 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Житомирського МВ УМВС України" в частині клопотання перед керівництвом УМВС щодо звільнення ОСОБА_3 з займаної посади.

Визнав незаконним та скасував наказ УМВС України в Житомирській області №96 о\с від 10 квітня 2015 року про звільнення ОСОБА_3 з посади старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області та призначення на посаду старшого дільничого Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області.

Поновив ОСОБА_3 на попередню посаду старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області

Визнав незаконним та скасував наказ УМВС України в Житомирській області №815 о\с від 22 червня 2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з ОВС, наказ №172 о/с від 03 липня 2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ на підставі п."е" ст.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (за порушення дисципліни), та наказ №234 від 31.08.2015 року про внесення змін до пункту наказу УМВС №172 о/с від 03.07.2015 року.

Зобов'язав УМВС України в Житомирській області надати ОСОБА_3 щорічну відпустку за 2014 рік, 2015 рік та 2016 рік.

На виконання вказаної постанови Житомирським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист №6466/17 від 17.03.2017 року (а.с.11).

01.06.2017 року відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №54050595 з виконання вказаного виконавчого документа (а.с. 7) .

17.07.2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Шевчук Ганною Ігорівною прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 9-10), з якої слідує, що згідно повідомлення боржника та доданих копій наказів, виданих УМВС України в Житомирській області рішення суду виконано фактично, а саме: поновлено ОСОБА_3 на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу та надано невикористану відпустку терміном 105 діб за 2014, 2015 та 2016 роки.

Позивач не погодився з вказаною постановою про закінчення виконавчого провадження, в позові посилається на те, що відповідач передчасно закінчив виконавче провадження, оскільки судове рішення фактично не виконано згідно з виконавчим документом, а тому при винесенні постанови від 17.07.2017 державний виконавець діяв у спосіб, що не передбачений положеннями Закону України "Про виконавче провадження", що є підставою для скасування постанови від 17.07.2017 про закінчення виконавчого провадження.

Відмовляючи у задоволенні суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про закінчення виконавчого провадження № 54050595 від 17.07.2017 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства та є правомірною.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з такого.

Так, відповідно ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Державний виконавець, відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Як визначено ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1, 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом встановлено, що державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі повідомлення боржника та доданих копій наказів виданих УМВС України в Житомирській області, з яких вбачається, що рішення суду виконано фактично, а саме поновлено ОСОБА_3 на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу та надано невикористану відпустку терміном 105 діб за 2014, 2015 та 2016 роки.

Обґрунтування позовних вимог та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не погоджується з формулюванням наказів УМВС України в Житомирській області, виданих на виконання судового рішення, що може бути предметом самостійних позовних вимог.

Суд першої інстанції правильно вказав, що недотримання відповідачем передбачених ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" строків направлення постанови про закінчення виконавчого провадження не свідчить про її протиправність. Позивач зазначав, що відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області листом від 18.07.2017 року № 3.2/14376 (а.с. 18-19) повідомив його про те, що виконавче провадження № 5050595 перебуває на виконанні в той час, як згідно постанови про закриття виконавчого провадження від 17.07.2017 року ВП №5050595 17.07.2017 року було закрито. Проте, судом першої інстанції встановлено, що в листі від 18.07.2017 року №3.2/14376 мала місце описка щодо перебування виконавчого провадження №5050595 перебуває на виконанні. Надалі за текстом листа від 18.07.2017 року №3.2/14376 (а.с.19) вказано, що 17.07.2017 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Відтак, суд першої інстанції цілком обґрунтовано відхилив такі доводи позивача як підставу для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Правильними є висновки суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача щодо формулювання у наказі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 13.05.2017 року №9 о/с (а.с. 33) про надання перегуді А.П. невикористаних відпусток за 2014 рік, 2015 рік та 2016 рік терміном 105 діб у контексті приписів Закону України "Про відпустки" щодо права на "щорічну відпустку" та змісту судового рішення, яке виконувалось. Щодо невиплати боржником грошового забезпечення за надані позивачу щорічні відпустки за 2014-2015 роки йому, суд першої інстанції правильно вказав, що рішенням суду, яке виконувалось, такий обов"язок на боржника не покладався, відтак відповідач і не міг контролювати нарахування та виплату грошового забезпечення при винесенні наказів про надання щорічних відпусток.

Щодо внесення запису до трудової книжки позивача про поновлення його на посаді в частині дати такого поновлення, а саме замість 10.04.2015 року, яка є правильною, на думку позивача, вказано - 07.03.2015 року, то суд першої інстанції правильно виходив з того, що у постанові суду та у виконавчому листі не зазначено дату, з якої підлягає поновленню позивач на посаді. Наказами Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 21.03. 2017 року №5 о/с, від 27.04.2017 року № 7о/с та від 13.05.2017 року №9 о/с капітана міліції ОСОБА_3 поновлено на посаді. За роз"ясненням судового рішення або ж щодо ухвалення додаткового рішення у справі в частині дати поновлення на момент виконання сторони не звертались. В силу приписів п. 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, про що й було зроблено відповідний запис.

Крім того слід зазначити, що на відповідача у цій справі приписами Закону України «Про виконавче провадження» не покладено обов"язку контролювати правильність ведення боржником записів у трудовій книжці стягувача.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" серпня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Т.В. Іваненко

К.С. Франовська

Повний текст cудового рішення виготовлено "11" жовтня 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,10029

3- відповідачу/відповідачам: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області майдан Соборний,1,м.Житомир,10014

4-представник позивача ОСОБА_5 АДРЕСА_2, 10031 - ,