Ухвала суду № 69497278, 27.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2017 року м. Київ К/800/29958/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Рецебуринського Ю.Й., Черпака Ю.К., - провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Прокуратури Одеської області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, за касаційною скаргою заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, -

в с т а н о в и в :

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Одеської області від 5 квітня 2016 року № 583к із змінами, внесеними наказом від 8 квітня 2016 року № 631к, яким його старшого радника юстиції звільнено з адміністративної посади начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб прокуратури Одеської області з 5 квітня 2016 року; поновити його на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб прокуратури Одеської області.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 1 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Одеської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд Українискасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_4 працює в органах прокуратури, з червня 2012 року обіймав посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб прокуратури Одеської області.

З метою перевірки обставин виникнення заборгованості прокуратури Одеської області перед ПАТ «Одесагаз» за постачання природного газу для опалення адміністративних приміщень прокуратури Одеської області у місті Одесі, Приморський бульвар, 1, прокурор Одеської області 4 квітня 2016 року видав наказ № 152 про проведення за вказаним фактом службової перевірки, за наслідками якої 5 квітня 2016 року складено відповідний висновок, який цього ж дня затверджений прокурором Одеської області М. Стояновим.

У висновку про результати проведеної службової перевірки зазначено, що комісія вважає доведеним факт порушення статті 48 Бюджетного кодексу України внаслідок підписання начальником відділу ОСОБА_4 актів приймання-передачі природного газу за період з 2000 по 2015 роки, а також у зв'язку з ініціюванням ним укладення прокуратурою Одеської області незаконної мирової угоди з ПАТ «Одесагаз». Комісія дійшла висновку, що за неналежне виконання службових обов'язків, порушення статті 48 Бюджетного кодексу України, начальник відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб ОСОБА_4 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади та з органів прокуратури.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), частиною 1 статті 8, пунктом 5 статті 9, статтями 10-11, 13 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року № 1796-XII (далі - Дисциплінарний статут), прокурор Одеської області 5 квітня 2016 року видав наказ № 583к, яким за неналежне виконання службових обов'язків, порушення статті 48 Бюджетного кодексу України, начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб прокуратури Одеської області старшого радника юстиції ОСОБА_4 звільнено з займаної посади та з органів прокуратури.

Наказом прокурора Одеської області від 8 квітня 2016 року № 631к наказ від 5 квітня 2016 року № 583к змінено. За неналежне виконання службових обов'язків, порушення статті 48 Бюджетного кодексу України, старшого радника юстиції ОСОБА_4 звільнено з адміністративної посади начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб прокуратури Одеської області з 5 квітня 2016 року. Начальнику відділу роботи з кадрами прокуратури області Пімонову Г.П. наказано забезпечити виконання вимог частини 5 статті 41 Закону № 1697-VII щодо призначення ОСОБА_4, за умови його згоди, на іншу посаду в органах прокуратури Одеської області.

Про видання наказу від 8 квітня 2016 року № 631к ОСОБА_4 повідомлений листом Генеральної прокуратури України від 11 травня 2016 року на його звернення щодо скасування наказу прокурора Одеської області від 5 квітня 2016 року № 583к.

Наказом прокурора Одеської області від 6 квітня 2016 року № 602к на посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб прокуратури області призначено ОСОБА_5

Не погоджуючись із наказом про звільнення, вказуючи на його протиправність, ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що наказ прокурора Одеської області від 5 квітня 2016 року № 583к із змінами, внесеними наказом від 8 квітня 2016 року № 631к, є неправомірним та підлягає скасуванню з поновленням позивача на займаній до звільнення посаді.

Так, статтею 43 Закону № 1697-VII визначено підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, згідно пункту 1 частини 1 якої прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, зокрема, як невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків.

У частині 1 статті 8 Дисциплінарного статуту зазначено, що дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Відповідно до статті 9 Дисциплінарного статуту дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.

Згідно з частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців (частина 1 статті 12 Дисциплінарного статуту).

Згідно статті 13 Дисциплінарного статуту про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який оголошується працівнику під розписку. Копія наказу додається до особової справи. З наказом можуть бути ознайомлені працівники відповідної прокуратури.

Зі змісту оспорюваного наказу прокурора Одеської області від 5 квітня 2016 року № 583к видно, що підставою для притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення став встановлений під час проведення службової перевірки обставин виникнення заборгованості прокуратури Одеської області перед ПАТ «Одесагаз» за постачання природного газу для опалення адміністративних приміщень прокуратури Одеської області у місті Одесі, Приморський бульвар, 1, - факт допущення позивачем неналежного виконання службових обов'язків щодо забезпечення підготовки відділом договорів та інших угод відповідно до вимог чинного законодавства, та у порушення приписів статті 48 Бюджетного кодексу України, при відсутності бюджетних зобов'язань прокуратури області, надання пропозиції щодо укладення незаконної мирової угоди.

Як на обставини, що призвели до неналежного виконання позивачем своїх посадових обов'язків та порушення статті 48 Бюджетного кодексу України, відповідач послався на те, що начальником відділу ОСОБА_4 підписано акти приймання-передачі природного газу від постачальника ПАТ «Одесагаз» за період з 2000 по 2015 роки, де вказані показники лічильника більш ніж за 15 років, що стало підставою для звернення ПАТ «Одесагаз» з позовом до прокуратури Одеської області про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на суму 287,3 тисяч гривень. У вказаному наказі зазначено, що незважаючи на відсутність правових підстав для стягнення заборгованості з прокуратури області з 2000 року (відповідний договір не укладався, щомісячні звірки не проводилися, заборгованість не підтверджена та строк позовної давності сплинув) ОСОБА_4 наполягав на необхідності сплати усієї суми заборгованості. З цією метою надав у березні 2016 року проект мирової угоди, за умовами якої ПАТ «Одесагаз» відмовляється від своїх претензій в частині штрафних санкцій та пені, а прокуратура області визнає заборгованість в сумі 215,7 тисяч гривень, який сплачує упродовж поточного року. Водночас рішенням господарського суду Одеської області від 29 березня 2016 року підтверджено заборгованість прокуратури області за спожитий газ лише в сумі 5963,32 гривень.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач оспорюваним наказом звільнив ОСОБА_4 із займаної посади за допущені ним порушення службових обов'язків, однак ні у висновку про результати службової перевірки обставин виникнення заборгованості прокуратури Одеської області перед ПАТ «Одесагаз» за постачання природного газу для опалення адміністративних приміщень прокуратури області у місті Одесі, Приморський бульвар, 1, від 5 квітня 2016 року, ні в оспорюваному наказі від 5 квітня 2016 року № 583к, конкретно не визначено, які саме пункти Положення про відділ матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб прокуратури Одеської області й безпосередньо посадової інструкції позивача порушені останнім.

Як зі змісту висновку про результати службової перевірки, так і зі змісту оспорюваного наказу про звільнення ОСОБА_4, не можливо встановити, які саме договори та інші угоди він не підготував, що свідчить про неналежне виконання ним своїх службових обов'язків та порушення приписів статті 48 Бюджетного кодексу України.

Також судами правильно встановлено, під час проведення відповідачем службової перевірки не з'ясовувалися обставини щодо підписання ОСОБА_4 актів приймання-передачі природного газу, а саме не встановлювалось при яких обставинах відбувалось підписання цих актів, коли саме це відбувалось, які дані використовувались для їх складання, чи відповідають дійсності наведені у таких актах дані, та що конкретно засвідчують ці акти.

У висновку про результати службової перевірки вказаних вище обставин зазначено, що приводом для її проведення стали матеріали господарської справи № 916/108/16 за позовом ПАТ «Одесагаз» до прокуратури Одеської області про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 287356,94 гривень.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактично висновок про результати службової перевірки, який і став підставою для звільнення ОСОБА_4, ґрунтується на досліджених матеріалах по справі № 916/108/16, що перебувала на розгляді господарського суду Одеської області, та взагалі не містить посилань на встановлення обставин та умов, за яких позивачем підписано акти приймання-передачі природного газу. У висновку про результати службової перевірки, так і в оспорюваному наказі, не визначено, які конкретно службові обов'язки порушені ОСОБА_4 внаслідок підписання зазначених актів, фактично викладені у них обставини відповідач кваліфікував, як допущені позивачем порушення вимог статті 48 Бюджетного кодексу України.

Однак суди, виходячи з приписів статей 2, 48 Бюджетного кодексу України, встановили, що ОСОБА_4 не є керівником бюджетної організації та не є розпорядником бюджетних коштів.

З огляду на встановлені у цій справі обставини, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач у даному випадку не міг бути звільнений із займаної посади за порушення ним статті 48 Бюджетного кодексу України, а факт невиконання чи неналежного виконання службових обов'язків має бути встановленим та конкретно доведеним відповідними належно з'ясованими обставинами.

Щодо факту надання ОСОБА_4 пропозиції про укладення незаконної мирової угоди, то суди першої та апеляційної інстанцій з'ясували, що представництво інтересів прокуратури Одеської області в суді в господарській справі № 916/108/16 здійснювала прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави у судах ОСОБА_5, яка під час розгляду зазначеної справи неодноразово зверталася до прокуратури із заявами з різних питань, які виникали в ході розгляду справи. У листі від 18 березня 2016 року представник прокуратури Одеської області по справі № 916/108/16 ОСОБА_5 зазначила, що клопотання про укладення мирової угоди заявив представник ПАТ «Одесагаз» в судовому засіданні 15 березня 2016 року, у зв'язку з чим була оголошена перерва. За наданою до суду копією господарської справи № 916/108/16 суди встановили, що 15 березня 2016 року представник ПАТ «Одесагаз» надав до суду клопотання про продовження розгляду справи на 15 днів у зв'язку з необхідністю надання додаткових документів, і в матеріалах господарської справи № 916/108/16 взагалі відсутні клопотання та процесуальні документи щодо укладення між сторонами мирової угоди.

З огляду на з'ясовані обставини, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди вірно виходили з того, що прокуратура Одеської області, поклавши вину за ініціювання питання щодо укладення незаконної мирової угоди на ОСОБА_4, не надала уваги усім обставинам з цього приводу, встановивши під час розгляду справи, що неможна визнати, що ініціював питання щодо укладення мирової угоди у вказаній справі саме позивач. За доводами прокуратури Одеської області незаконну мирову угоду укладено не було, і відповідно будь-яких негативних наслідків, які б могли настати в результаті її укладення, не настало.

Таким чином, з урахуванням вимог чинного законодавства та встановлених судами у їх сукупності обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для визнання протиправним і скасування оспорюваного наказу прокурора Одеської області від 5 квітня 2016 року № 583к із змінами, внесеними наказом від 8 квітня 2016 року № 631к, яким ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, що є безумовною підставою для поновлення позивача на займаній посаді.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновків, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Посилання прокуратури Одеської області на те, що позивача неможливо поновити на займаній до звільнення посаді, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не бере до уваги, оскільки згідно приписів чинного законодавства працівник, який був звільнений без законної підстави, повинен бути поновлений на попередній роботі.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

У відповідності до частини 2 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Прокуратури Одеської області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Рецебуринський Ю.Й.

Черпак Ю.К.