Ухвала суду № 69497061, 11.10.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/18579/17

Головуючий у 1-й інстанції: Бар'як А.С.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

11 жовтня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А.

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника відповідача: Семенової Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вінницької міської ради, директора департаменту земельних ресурсів Кушнірчука Сергія Анатолійовича про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та визнання відсутності компетенції,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Вінницької міської ради, директора департаменту земельних ресурсів Кушнірчука Сергія Анатолійовича в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Вінницької міської ради щодо не розгляду протягом місяця клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо використання земельної ділянки під гаражем за адресою: м. Вінниця, вул. Стельмаха, 12В, який відповідно до свідоцтва про право власності серії САЕ №727761 належить позивачу на праві власності;

- зобов'язати Вінницьку міську раду надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо використання земельної ділянки під гаражем за адресою: м. Вінниця, вул. Стельмаха, 12В;

- визнати протиправними дії директора департаменту земельних ресурсів Кушнірчука Сергія щодо одноособового розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо використання земельної ділянки під гаражем за адресою: м. Вінниця, вул. Стельмаха, 12В;

- визнати відсутність компетенції у директора департаменту земельних ресурсів Кушнірчука Сергія щодо одноособового розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо використання земельної ділянки під гаражем за адресою: м. Вінниця, вул. Стельмаха, 12В.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У судовому засіданні представник Вінницької міської ради та виконавчого комітету Вінницької міської ради про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність.

Позивач та директор департаменту земельних ресурсів Кушнірчук С.А. в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю -доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Публічно-правові відносини - це відносини між органами влади і їх посадовими чи службовими особами, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень і фізичними та юридичними особами.

Тобто, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), але лише відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведено у ст. 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших (іншого) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Так, ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України (ЗК України) визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 ЗК України).

Згідно із ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Так, особа зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 ЗК).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч. 3 ст. 123 ЗК України).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Тобто, наведені вище норми встановлюють підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачі під час розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для обслуговування гаража не здійснювали владні управлінські функції, а тому даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки в даних правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Більше того, позивачем оскаржується сама процедура розгляду відповідачами поданого ним клопотання, а не прийнятого за її результатами рішення, що відповідно до вимог ст. 17 КАС України відноситься до компетенції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19 січня 2016 року та від 07 червня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, у відповідності до п. 3, 4 ч. 1 ст. 204 КАС України колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року, - скасувати, матеріали адміністративного позову направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 жовтня 2017 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Сапальова Т.В. Боровицький О. А.