Ухвала суду № 69496765, 11.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/7098/16

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.,

за участю представника апелянта, представника відповідача командувача Військово-Морськими Силами Збройних Сил України - Сороки Є.В.,

позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до командувача Військово-Морськими Силами Збройних Сил України, командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання здійснити повний розрахунок по грошовому та матеріальному забезпеченню, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення командувача Військово-Морськими Силами Збройних Сил України, оформленого наказом командування Військово-Морськими Силами Збройних Сил України № 230 (по стройовій частині) від 14.11.2016 року (п.1); зобов'язати командування Військово-Морськими Силами Збройних Сил України здійснити повний розрахунок по грошовому та матеріальному забезпеченню як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку; стягнути з командування Військово-Морськими Силами Збройних Сил України на користь позивача на відшкодування спричиненого протиправним рішенням командувача Військово-Морськими Силами Збройних Сил України від 14.11.2016 року моральну шкоду у розмірі 500000 грн.

Позовні вимоги обгронтовано тим, що 14.11.2016 року командувачем Військово-Морськими Силами Збройних Сил України прийнято рішення, оформлене наказом командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України № 230 (по стройовій частині) про виключення позивача зі списків особового складу командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України та зняття усіх видів забезпечення як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку. Посилаючись на п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, позивач вважає рішення № 230 від 14.11.2016 року протиправним, оскільки при його прийнятті були порушені норми права, якими визначений порядок звільнення кадрового офіцера ЗС України з військової служби у відставку з усіма правовими наслідками, що з цього випливають, а також даним рішенням порушені його права та законні інтереси у сферах грошового, матеріального та пенсійного забезпечення. Позивач зазначив, що з метою реалізації своїх прав та інтересів, він подав командувачу ВМС ЗС України заяву від 11.11.2016 року, у якій зазначено, що позивач не дає згоди на виключення його зі списків особового складу командування ВМС ЗС України до проведення з ним необхідних розрахунків, а саме: грошове забезпечення вартості за неотримане позивачем речове майно за частину часу вимушеного прогулу з 25.07.2014 року; грошове забезпечення за 46 календарних днів щорічної основної відпустки за 2016 рік (з 18.07.2016 року по 01.09.2016 року), яке фактично є відпусткою зі збереженням грошового забезпечення у повному обсязі; грошової компенсації вартості за неотримане позивачем речове майно за рішенням суду за період з 30.10.2002 року по 25.07.2014 року; грошове забезпечення у повному обсязі за займаною позивачем посадою з 06.06.2016 року. Як стверджує позивач, невиплата йому як військовослужбовцю грошового забезпечення призведе до зменшення розміру його пенсій за вислугу років.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення командувача Військово-морськими Силами Збройних Сил України, оформлене наказом командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України № 230 (по стройовій частині) від 14.11.2016 року (пункт 1 наказу). Зобов'язано командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України поновити капітана першого рангу ОСОБА_2 з 14 листопада 2016 року у списках особового складу командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України та на всіх видах забезпечення. Зобов'язано командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України здійснити повний розрахунок капітана першого рангу ОСОБА_2 по грошовому та матеріальному забезпеченню як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку. Стягнуто з командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої протиправним рішенням моральної шкоди 50 000 грн. (п'ятдесят тисяч гривень). В решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 року по справі № 2а-6803/09/1570 адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Міністра оборони України ОСОБА_3, першого заступника Міністра оборони України ОСОБА_4, тимчасово виконуючого обов'язки Міністра оборони України в 2009 році, командира Західної військово-морської бази ВМС ЗС України ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне Казначейство України, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання неправомірною бездіяльність, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Міністра оборони України №666 (по особовому складу) від 17 серпня 2009 року про звільнення капітана 1 рангу ОСОБА_2 заступника командира району-начальника відділу матеріально-технічного забезпечення управління Західного морського району ВМС ЗС України з військової служби у запас за віком (п. "в" ч. 7 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"); скасовано наказ командира в/ч А2238 №519 від 08.10.2009 року (по стройовий частині) про виключення капітана 1 рангу ОСОБА_2 зі списків особового складу Західної військово-морської бази ВМС ЗС України та зняття зі всіх видів забезпечення; поновлено капітана 1 рангу ОСОБА_2 з 08 жовтня 2009 року на військовій службі на посаді не нижче тієї, яку він обіймав на 29 жовтня 2002 року та яка відповідає військовому званню "капітан 1-го рангу", його освіті, військово-облікової спеціальності, досвіду служби на раніше займаних посадах, щоб ця посада передбачала класну кваліфікацію не нижче "спеціаліст 1 класу" та входила в номенклатуру посад, виконання посадових обов'язків, виконання яких передбачає допуск до державної таємниці не нижче, як по формі 2.

Наказом Міністра оборони України № 150 (по особовому складу) від 05.03.2015 року, який прийнято на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 року по справі № 2а-6803/09/1570, скасовано, зокрема, наказ Міністра оборони України від 17.08.2009 року № 666 про звільнення з військової служби у запас за п. "в" (за віком) ч.7 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" капітана 1 рангу ОСОБА_2, поновлено позивача на військовій службі з 08.10.2009 року та призначено начальником відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Згідно наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 88 (по стройовій частині) від 14.05.2015 року позивача з 14.05.2015 року зараховано до списків командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та поставлено на всі види забезпечення при військовій частині А2238 та фінансове забезпечення військової частини А 3519.

Згідно з наказом командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 93 (по стройовій частині) від 21.05.2015 року позивач вважався таким, що 20.05.2015 року прийняв справи, посаду та приступив до виконання обов'язків.

Наказом командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №85 (по стройовій частині) від 29.04.2016 року позивач вибув у чергову відпустку за 2015 рік терміном 46 діб (з урахуванням святкових днів) з 04.05.2016 року по 18.06.2016 року.

Відповідно до наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 141 (по стройовій частині) від 16.07.2016 року позивач вибув у чергову відпустку за 2016 рік терміном 46 діб (з урахуванням святкових днів) з 18.07.2016 року по 01.09.2016 року.

Наказом Міністра оборони України № 428 (по особовому складу) від 13.05.2016 року відповідно до ч. 7 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням вимог ч.8 цієї ж статті капітана І рангу ОСОБА_2, начальника відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України звільнено з військової служби у відставку за п. "б" (за станом здоров'я) (п. 3 наказу).

На підставі витягу з наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 13.05.2016 року № 428, постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 року по справі № 2-а-6803/09/1570, рішення тимчасово виконуючого обов'язки Міністра оборони України від 10.10.2016 року № 10430/з/1 командуванням Військово-морських Сил Збройних Сил України винесено наказ № 230 від14.11.2016 року (по стройовій частині), пунктом 1 якого:

- капітана І рангу ОСОБА_2, начальника відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, звільненого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 13.05.2016 року № 428 з військової служби у відставку за п. "б" ч.7 ст. 26 (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу, вважати таким, що 14.11.2016 року справи та посаду здав. З 14.11.2016 року виключити зі списків особового складу командування Військово-морських Сил Збройних Сил України, зняти зі всіх видів забезпечення та направити для зарахування до Приморського районного військового комісаріату м. Одеси;

- виплатити грошову допомогу при звільненні з військової служби у запас у розмірі 50% місячного грошового забезпечення пропорційно прослуженого часу у Збройних Силах за 45 календарних років у розмірі 195378 (сто дев'яносто п'ять тисяч триста сімдесят вісім) гривень 75 копійок відповідно до наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260;

- виплатити грошове забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум за період з 30.01.2002 року по 25.07.2014 року за пунктом 12 постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 року по справі № 2-а-6803/09/1570 з урахуванням основних, додаткових, щомісячних видів грошового забезпечення, одноразових видів грошового забезпечення, індексації за цей період на загальну суму 656823 грн. (шістсот п'ятдесят шість тисяч вісімсот двадцять три) гривні 35 коп.;

- житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечений. Перебуває на квартирному обліку при військовій частині А0456;

- відповідно до вимог п.77 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року № 939, припинити доступ до державної таємниці у зв'язку зі звільненням з військової служби у запас;

- про припинення доступу зробити усі необхідні записи в облікових картках та повідомити начальника Управління Служби безпеки України в Одеській області;

- командиру військової частини А3519 одночасно з виплатою здійснити усі належні перерахування до органів Пенсійного фонду України за період з 30.01.2002 року по 25.07.2014 року.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими в частині визнання протиправним та скасування рішення командувача Військово-морськими Силами Збройних Сил України, оформлене наказом командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України № 230 (по стройовій частині) від 14.11.2016 року (пункт 1 наказу), зобов'язання командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України поновити капітана першого рангу ОСОБА_2 з 14 листопада 2016 року у списках особового складу командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України та на всіх видах забезпечення, зобов'язання командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України здійснити повний розрахунок капітана першого рангу ОСОБА_2 по грошовому та матеріальному забезпеченню як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку, стягнення з командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої протиправним рішенням моральної шкоди 50 000 грн. (п'ятдесят тисяч гривень).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі-Закон), ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно до абз. 2 ч.1 ст.8 Закону врегульовано, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до абз.3 ч.2 ст.8 Закону у разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно до ч.1 ст.15 Закону пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно до ч.9 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до п. 231 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військовослужбовець, стосовно якого прийнято рішення про дострокове розірвання контракту про проходження військової служби, має право оскаржити наказ про дострокове розірвання контракту і звільнення з військової служби у порядку, встановленому законодавством. Оскарження наказу не зупиняє його виконання. У разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. У разі поновлення на військовій службі орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання щодо виплати військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення. Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні) та до строку, встановленого для присвоєння чергового військового звання. У такому разі контракт, строк дії якого закінчився під час вимушеного прогулу, продовжується на строк вимушеного прогулу і строк, необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я та прийняття рішення щодо укладення нового контракту. Новий контракт з таким військовослужбовцем укладається у порядку, визначеному цим Положенням.

Пунктом 232 Положення встановлено, що у разі незаконного звільнення військовослужбовця з військової служби поновлення його на попередній або рівнозначній посаді здійснюється наказом посадової особи, яка має право звільнення цієї категорії військовослужбовців з військової служби, їй рівнозначної або вищої. Наказ видається на підставі копії рішення суду, матеріалів службового розслідування та копії наказу, виданого відповідним командиром (начальником), про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, винних у незаконному звільненні військовослужбовця.

Відповідно до вимог абз.3 п.242 Положення особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно з п.1.1. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 р. № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 р. за N 438/16454, Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153.

Відповідно до п.12.5 Інструкції, у разі незаконного звільнення військовослужбовця з військової служби в наказі командира військової частини, в якій поновлюється на військовій службі незаконно звільнений військовослужбовець, зазначається про виплату йому матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав унаслідок незаконного звільнення. Період вимушеного прогулу зараховується військовослужбовцю до вислуги років, до строку вислуги у військовому званні та строку контракту.

Частиною 3 п.12.8 Інструкції встановлено, що командири військових частин зобов'язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення їх з військової служби.

Судами встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 року по справі № 2-а-6803/09/1570 позивача було поновлено на військовій службі з 08.10.2009 року.

Тобто з 08.10.2009 року позивач перебував у вимушеному прогулі, який з вини роботодавця закінчився не 25.07.2014 року (дата постанови Одеського апеляційного адміністративного суду, яка підлягала негайному виконанню), а 20.05.2015 року, оскільки лише 20.05.2015 року позивача фактично було допущено до виконання ним своїх посадових обов'язків у Збройних Силах України, що підтверджується послужним списком позивача.

Факт перебування позивача у вимушеному прогулі до 20.05.2015 року підтверджується наступними доказами: наказом Міністра оборони України № 150 (по особовому складу) від 05.03.2015 року, наказами по стройовій частині частині командування ВМС ЗС України № 88 від 14.05.2015 року та № 93 від 21.05.2015 року; послужним списком з особової справи позивача; наказом Міністра оборони України № 428 (по особовому складу) від 14.11.2016 року; наказом ВМС ЗС України № 230 (по особовому складу) від 14.11.2016 року.

Зміст вказаних документів свідчить про те, що позивач в період з 01.08.1971 року по 14.11.2016 року безперервно проходив військову службу, при цьому в період з 08.10.2009 року по 20.05.2015 року з вини посадових осіб Міністерства оборони України не обіймав штатну посаду в Збройних Силах України та знаходився у вимушеному прогулі.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що повний розрахунок позивача по матеріальному та грошовому забезпеченню на день виключення зі списків особового складу командування ВМС ЗС України, Командувач ВМС ЗС України повинен був здійснити з урахуванням всього періоду вимушеного прогулу позивача.

Проте станом на 14.11.2016 року (день виключення позивача зі списків особового складу командування ВМС ЗС України) позивачу протиправно не було виплачено грошове та матеріальне забезпечення за 10 місяців безперервної військової служби з 25.07.2014 року по 20.05.2015 року.

Як зазначено у п.242 Положення, військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Судами встановлено, що позивач не тільки не надавав згоди на виключення його зі списків особового складу військової частини, а навпаки, заперечував проти його виключення зі списків особового складу командування ВМС ЗС України до повного розрахунку, що підтверджується заявою від 11.11.2016 року на ім'я командувача ВМС ЗС України, а до цього неодноразово звертався з відповідними заявами та рапортами до Міністерства оборони України та командувача ВМС ЗС України з питань виплати коштів за неотримане ним речове майно, видання наказу про виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 року щодо нарахування та виплати коштів за період з 30.10.2002 року по 20.05.2015 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що оскаржуваним наказом від 14.11.2016 року № 230 порушені права позивача на зарахування до страхового стажу періоду служби, зокрема, з 25.07.2014 року по 20.05.2015 року, через несплату грошового забезпечення, а також на нарахування позивачу у повному обсязі пенсії за вислугу років, а тому рішення командувача Військово-морськими Силами Збройних Сил України, оформлене наказом командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України № 230 (по стройовій частині) від 14.11.2016 року (пункт 1 наказу) підлягає скасуванню як протиправне, оскільки повного розрахунку з позивачем проведено не було та позивач заперечував проти його виключення зі списків особового складу.

З урахуванням висновків суду про протиправність наказу командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України № 230 (по стройовій частині) від 14.11.2016 року, вимоги позивача про зобов'язання командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України здійснити повний розрахунок капітана першого рангу ОСОБА_2 по грошовому та матеріальному забезпеченню як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку - є обґрунтованими та такими, що сприяють поновленню його порушених прав, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає обґрунтованим вихід за межі позовних вмиог, оскільки, скасовуючи п. 1 наказу командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України № 230 (по стройовій частині) від 14.11.2016 року, відповідно до положень ч.2 ст.11 КАС України, з метою повного захисту порушених прав позивача судом зобов'язано командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України поновити капітана першого рангу ОСОБА_2 з 14 листопада 2016 року у списках особового складу командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України та на всіх видах забезпечення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України на його користь завданої протиправним рішенням моральної шкоди у розмірі 500000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Як зазначив позивач в обґрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди, з 2002 року та по теперішній час, захищаючи свої права в судах, позивач як професійний військовий офіцер-інженер корабельної служби по внутрішньому стану займається не тим, чим повинен та бажав би займатися, оскільки відповідачі фактично змусили його звертатися за судовим захистом. Оскільки позивач та його родина, яка допомогала позивачу захищати його права, були втягнуті в судові процеси та вимушені були допомагати позивачу, позивач вважає, що відповідач фактично завдав йому та його родині моральної шкоди на протязі останніх 14 років. Командувач ВМС ЗС України та посадові особи командування ВМС ЗС України свідомо не виконували вимоги чинного законодавства України та починаючи з 14.05.2015 року продовжували порушувати права позивача.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, врахувавши доводи позивача щодо завданої моральної шкоди лише в частині, що стосується завдання моральної шкоди особисто позивачу та не взявши до уваги доводи, щодо моральних страждань членів його сім'ї, оскільки вони не є позивачами по справі.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначив залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на викладене, враховуючи тривалість порушення прав позивача, численні звернення позивача до командування ВМС ЗС України з питання розрахунку з ним по грошовому та матеріальному забезпеченню, невжиття відповідачем заходів для повного та своєчасного розрахунку з позивачем, суд оцінює моральні страждання позивача в 50000 грн. і з тким висновокм погоджується колегія суддів.

Зазначений розмір відшкодування моральної шкоди, на думку суду, відповідає характеру, тривалості та тяжкості моральних страждань позивача та повністю їх компенсує, відповідає принципу розумності та справедливості.

Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, в розмірі 50000 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлено 12.10.2017 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик