Ухвала суду № 69496758, 11.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1809/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.11.2016 року №0001661401 та №0001671401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 19.10.2016 року № 538 «Про проведення позапланової виїзної перевірки» та направлення на перевірку від 21.10.2016 року № 390/15-54-14-01, головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління аудиту Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - Герасимюк Віктором Олександровичем згідно із пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України проведена позапланова документальна виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» з питань взаємовідносин з контрагентами-постачальниками за період з 01.08.2016 року по 31.08.2016 року. За результатом вищезазначеної перевірки складений акт ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 11.11.2016 року № 3143/15-54-14-01/19349403 «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» код ЄДРПОУ19349403 з питань взаємовідносин з покупцями та постачальниками за період з 01.08.2016 року по 31.08.2016 року», у висновках якого, на думку податківців, встановлено порушення: п.п.16.1.12 п.16.1 ст. 16, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.185.1. ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено: завищення рядку 9 Декларацій «Усього податкових зобов'язань» на суму 11 145 520 грн.; завищення рядку 17 Декларацій «Усього податкового кредиту» на суму 11 145 520 грн.; завищення рядку 21 Декларацій «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» у сумі 18 174 грн.». На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення рішення від 29.11.2016 року: № 0001661401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 18 174 грн.; № 0001671401, яким зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового Кодексу України та зменшено суму податкового кредиту за платежем: податок на додану вартість на суму 11 145 520 грн.

Як вбачається з акту перевірки, основними підставами для висновку щодо порушень податкового законодавства стали взаємовідносини товариства з контрагентами-покупцями: ТОВ «ВПК «АГРОРЕСУРС», ПАТ «КИЇВХЛІБ», та контрагентами-постачальниками: TOB «ВЕРНОН ШИППІНГ» та ТОВ «САНОЛТА». Як зазначено в акті, посадовими особами ДПІ у перевіряємому періоді встановлено, що до складу податкового кредиту було віднесено суми ПДВ з вартості придбаної сільськогосподарської продукції, відносно якої відсутня інформація про транспортування, відсутні сертифікати якості зернових, відсутні документи складського обліку, відсутні відомості щодо походження товару; що у сукупності всіх чинників ставить під сумнів реальність придбання товарів. Також, як порушення зазначено, що у кожній з податкових накладних встановлено відсутність заповнення поля «Вид цивільно-правового договору», чим порушено Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 31.12.2015 року № 1307, що, на думку ДПІ, не дає право товариству відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у переліку податкових накладних, відображених у акті перевірки. Зазначений висновок, стверджує позивач у своєму адміністративному позові, не відповідає нормам чинного діючого законодавства та фактичним обставинам, оскільки на виконання та підтвердження господарських операцій у перевіряємому періоді між позивачем та контрагентами були оформлені всі необхідні первинні документи, що в свою чергу свідчить про здійснення господарських взаємовідносин в межах його господарської діяльності, здійснені операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Зазначена діяльність є для товариства регулярною, постійною та призводить до зміни в структурі капіталу, що також підтверджується подальшим ланцюгом здійснених операцій.

ДПІ у ході перевірки, взагалі не перевірялося та належним чином не встановлювалося й не досліджувалося ані предмет взаємовідносин ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» з контрагентами у серпні 2016 року, ані фактичне придбання, підстави, порядок й процес придбання, отримання та продажу товару, якій був предметом угод. В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАИН КОРП ЛТД» у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» та контрагентів, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД», про відсутність використання ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» отриманих товарів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність висновків суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем п.п.16.1.12 п.16.1 ст. 16, п.44.1, п.44.3 статті 44, п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198 ПК України. Посилання податкової на ту обставину, що до перевірки не надано будь-яких відомостей щодо транспортування товару не заслуговує на увагу, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила оформлення документів на перевезення, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту. Враховуючи наявність у товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, позивач цілком правомірно включив суми податку на додану вартість по отриманим товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом. Отже, посилання податкової на необхідність підтвердження права на формування податкового кредиту товарно-транспортними накладними є таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Стосовно реальності господарських операцій між ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» та контрагентами слід зазначити наступне. ДПІ безпідставно в односторонньому порядку не визнає надані до перевірки первинні документи по взаємовідносинам ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» з контрагентами, складенні у відповідності до чинного законодавства, а саме: договори, податкові накладні, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, документи бухгалтерського обліку по рахунках та інші та самостійно позбавляє зазначені первинні документи юридичної значимості для визначення об'єкту оподаткування. Укладені між ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» та контрагентами договори не є недійсними в силу вказівки на це в законі, відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, реальність господарських операцій за договорами підтверджується первинними документами які були надані під час перевірки. Щодо посилання ДПІ у Суворовському районі на відсутність карантинних сертифікатів, сертифікатів якості та складських документів, позивач у своєму адміністративному позові зазначає, що вказані документи не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; вони не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів, а відтак їх наявність чи відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок та бути підставою для визнання господарських операцій безтоварними.

Щодо доводів у акті перевірки про недоліки первинних документів, а саме: відсутності заповнення поля у кожній з податкових накладних «Вид цивільно-правового договору» та тим самим порушення Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердженні форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 31.12.2015 року № 1307, позивач, з посиланням на Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16.07.2015 року № 643-VІІІ, зазначає, що викладені в акті перевірки висновки є помилковими та не можуть бути підставою для відповідальності платника податків, а податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 29.11.2016 року №0001661401, № 0001671401 винесені протиправно, в супереч вимогам закону та як наслідок підлягають скасуванню.

З огляду на викладені вище обставини, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 29.11.2016 року №0001661401 та №0001671401 підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві, і просила суд їх задовольнити.

Від представника відповідача до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.135-148), у яких, з посиланням на обставини, встановлені актом перевірки від 11.11.2016 року №3143/15-54-14-01/19349403, ДПІ у Суворовському району ГУ ДФС в Одеській області просить суд відмовити ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти задоволення адміністративного позову з підстав зазначених в письмових запереченнях.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 29.11.2016 року №0001661401, №0001671401.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» зареєстровано як юридична особа в результаті перетворення 25.01.1995 року та перебуває на податковому обліку з 01.07.1993 року в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та розділом 2 акту перевірки від 11.11.2016 року №3143/15-54-14-01/19349403.

04 жовтня 2016 року відповідач на адресу ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» направив запит №6829/10/15-54-12-01 «Щодо отримання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень» (а.с.153), у яком просив надати документи, що підтверджують фінансово-господарські відносини за серпень 2016 року з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями та зазначив перелік документів, які необхідно надати до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, а також про правові наслідки їх ненадання.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на підставі наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 19.10.2016 року № 538 «Про проведення позапланової виїзної перевірки» (а.с.152) та направлення на перевірку від 21.10.2016 року № 390/15-54-14-01 (а.с.151), головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління аудиту Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - Герасимюк Віктором Олександровичем згідно із пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України проведена позапланова документальна виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» з питань взаємовідносин з контрагентами-постачальниками за період з 01.08.2016 року по 31.08.2016 року.

Під час проведення перевірки головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління аудиту Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - Герасимюк Віктором Олександровичем повідомлено 25.10.2016 року про необхідність надати до перевірки засвідчені належним чином відомості щодо транспортування товару, придбаного у ТОВ «Вернон шиппінг», ТОВ «СОНАЛТА», відомості щодо походження товару. Придбаного у вказаних контрагентів, документи, що свідчать про якість зернових, карантинні сертифікати тощо, на продукції придбану у ТОВ «Вернон шиппінг», ТОВ «СОНАЛТА», документи складського обліку сільськогосподарської продукції, відомості щодо транспортування товару на адресу ТОВ «КИЇВХЛІБ», ТОВ «ВПК АГРОРЕСУРС» (а.с.155).

У зв'язку із ненаданням вищевказаних документів до перевірки, перевіряючим складено відповідний акт №312/15-54-14-01/19349403 від 04.11.2016 року (а.с.156).

11 листопада 2016 року за результатами перевірки складено акт перевірки №3143/15-54-14-01/19349403 (а.с.10-27), яким встановлено порушення ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» п.п.16.1.12 п.16.1 ст. 16, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.185.1. ст.185, п. 188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено: завищення рядку 9 Декларацій «Усього податкових зобов'язань» на суму 11 145 520 грн.; завищення рядку 17 Декларацій «Усього податкового кредиту» на суму 11 145 520 грн.; завищення рядку 21 Декларацій «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» у сумі 18 174 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення рішення від 29.11.2016 року № 0001661401, яким позивачу за порушення п.п.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 18 174,00 грн. (а.с.28, 149);

- податкове повідомлення рішення від 29.11.2016 року № 0001671401, яким за порушення п.п.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового Кодексу України та зменшено суму податкового кредиту за платежем: податок на додану вартість на суму 11 145 520,00 грн.(а.с.29,150).

Не погодившись з висновками податкового органу та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області в судовому порядку, звернувшись із вказаним адміністративним позовом.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) (п.п.20.1.4 ст.20 ПК України).

Відповідно до вимог п.61.1 ст.61 ПК України визначено, що податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Приписами пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно до вимог п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно до вимог п.75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до вимог п.78.1.4 ст.78 Податкового кодексу документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено. недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтується на висновках податкового органу про порушення позивачем п.п.16.1.12 п.16.1 ст. 16, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.185.1. ст.185, п. 188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено: завищення рядку 9 Декларацій «Усього податкових зобов'язань» на суму 11 145 520 грн.; завищення рядку 17 Декларацій «Усього податкового кредиту» на суму 11 145 520 грн.; завищення рядку 21 Декларацій «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» у сумі 18 174 грн.

Вказані висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані наступним.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.08.2016 року по 31.08.2016 року встановлено їх завищення на загальну суму 11 145 520 грн. Перевіркою відображених у рядку 1.1 Декларації «Операції, що оподатковуються за основною ставкою», показників за період з 01.08.2016 року по 31.08.2016 року у загальній сумі 18 576 835,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з реалізації: олії соняшникової нерафінованої, пшениці, супутніх послуг тощо.

Актом встановлено, що за перевіряємий період ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» реалізувало сільськогосподарську продукцію наступним покупцям: ТОВ «ВПК»Агроресурс», ПАТ «Київхліб». Реалізовану ТОВ «ВПК»Агроресурс», ПАТ «Київхліб» продукцію ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» придбало у ТОВ «Вернон шиппінг». Перевіркою встановлено, що згідно із договорами (контрактами) з вищевказаними контрагентами ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» у перевіряємому періоді до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту віднесено податок на додану вартість з вартості придбаної та реалізованої олії соняшникової, пшениці, щодо яких відсутня інформація щодо транспортування (до перевірки не надано товарно-транспортні накладні), відсутні сертифікати якості зернових, відсутні документи складського обліку зернових, що у сукупності усіх чинників ставить під сумнів реальність придбання та реалізацію товарів (робіт, послуг). В ході перевірки встановлено відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджували б факт поставки товарів на адресу ТОВ «Металзюкрайн ЛТД» та факт реалізації товару на адресу ТОВ «ВПК»Агроресурс», ПАТ «Київхліб». Таким чином, зазначено, що у ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» відсутні підстави для податкового обліку вказаних операцій по реалізації та придбання сільськогосподарської продукції та соняшникової олії на суму 11 145 520 грн. та встановлено завищення податкових зобов'язань на суму 11 145 520 грн.

Також, в акті зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.08.2016 року по 31.08.2016 року встановлено його завищення на загальну суму 11 163 694 грн. Перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів послуг і необоротних активів на митній території України, за основною ставкою» показників за період з 01.08.2016 року по 31.08.2016 року у загальній сумі 14 138 655 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання сільськогосподарської продукції (пшениці, ячменю), олія соняшникова нерафінована тощо га інших послуг. Актом встановлено, що за перевіряємий період ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» придбало сільськогосподарську продукцію (насіння соняшника, пшениці, ячменю) у наступних постачальника - ТОВ «Вернон шиппінг». ТОВ «Санолта». Згідно із вищевказаними договорами (контрактами) ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість з вартості придбаної сільськогосподарської продукції, щодо якої відсутня інформація щодо транспортування (до перевірки не надано товарно-транспортні накладні), відсутні сертифікати якості зернових, відсутні документи складського обліку зернових, відсутні відомості щодо походження товару, що у сукупності усіх чинників ставить під сумнів реальність придбання товарів, у кожній з податкових накладних встановлено відсутність заповнення поля «Вид цивільно-правового договору», чим порушено Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» №1307, що не дає право ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у вищенаведеному переліку податкових накладних. В ході перевірки встановлено відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджували б факти поставки товарів на адресу ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» та факт реалізації товару на адресу ТОВ «ВПК «Агроресурс» та ПАТ «Київхліб». Перевіркою встановлено, що у ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» відсутні будь-які документи, щодо складського обліку товарів, передбаченого вимогами Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 року №37-1V (із змінами і доповненнями внесеними), а саме:

- договори складського зберігання Товару (договір складського зберігання зерна с публічним договором, типова форма якого затверджена Кабінетом Міністрів України);

- складські документи: подвійне складське свідоцтво або просте складське свідоцтво або складську квитанцію;

- квитанція на зберігання;

- сертифікат на товар;

- аналіз якості та витрати, пов'язані з його проведенням;

- реєстр товару, прийнятого на зберігання.

У ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» відсутні карантинні сертифікати на підкарантийний товар, який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та упаковки цих матеріалів, протокол випробування харчової продукції на визначення показників безпеки, вмісту токсичних елементів, пестицидів та на вміст генетично-модифікованих елементів на продукцію, отриману від контрагентів-постачальників та па продукцію, яка була реалізована на ТОВ «ВКП «Агроресурс» та ПАТ «Київхліб».

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно до вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» видами діяльності позивача за КВЕД є: 01.63 Післяурожайна діяльність; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.24 Транспортне оброблення вантажів (основний); 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (покупець) та ТОВ «Вернон шиппінг» (постачальник) 01.08.2016 року украдено договір поставки №572-ПМ (а.с.78-79).

Пунктом 1.1 та 1.2 договору №572-ПМ від 01.08.2016 року визначено, що продавець приймає на себе зобов'язання передати, а покупець прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану (далі - товар) в порядку та на умовах, визначених цим договором. Вимоги до якості товару встановлюються цим договором відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до вимог п.2.1 та п.2.2 договору №572-ПМ від 01.08.2016 року загальна кількість (вага) товару, яку продавець зобов'язується передати покупцеві вказана у видаткових накладних. Кінцева кількість (вага) товару визначається під час переважування транспорту у пункті передачі, згідно з розділом 4 «Строки та умови передачі».

Згідно з розділом 3 договору №572-ПМ від 01.08.2016 року загальна вартість договору визначається шляхом підсумовування вартості товару, яка вказана у видаткових накладних. Ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару вказуються у видаткових накладних.

Розділом 4 договору №572-ПМ від 01.08.2016 року, який визначає строки та умови передачі встановлено, що строк передачу товару до 31.12.2016 року. Продавець має право на дострокову передачу товару. Поставка товару за Договором здійснюється на умовах СРТ-ТОВ «Пріста Оіл-Україна», м. Одеса, вул. Митна площа, 1.

Покупець здійснює розрахунок за товар після його отримання. Покупець за власним бажанням та на власний розсуд може здійснити передплату за товар (п.5.1., п.5.2. договору №572-ПМ від 01.08.2016 року).

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано до суду першої інстанції засвідчену копію податкової накладної №16 на загальну суму 21 853 920,00 грн., в тому числі ПДВ 3 642 320,00 від 30.08.2016 року та видаткової накладної № 23 від 30.08.2016 року на загальну суму 21 853 920,00 грн., в тому числі ПДВ 3 642 320,00 (а.с.30,80).

В свою чергу, на підтвердження здійснення оплати за поставлений товар по договору №572-ПМ від 01.08.2016 року, з боку позивача до суду першої інстанції надані засвідчені копії платіжних доручень із зазначенням у графі «Призначення платежу»: «За олію соняшникову зг. Договору №572-МП від 01.08.2016 року.» (а.с.99-103,104, 106).

Згідно вказаної видаткової накладної, підставою видачі якої визначеного Договір 572-МП від 01.08.2016 року, постачався такий товар як олія соняшникова нерафінована у загальній кількості 880 тон.

01 серпня 2016 року ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (покупець) та ТОВ «Вернон шиппінг» (постачальник) украдено договір поставки №01/08/2016 МЮ (а.с.96-97).

Пунктом 1.1 та 1.2 договору №01/08/2016 МЮ від 01.08.2016 року визначено, що продавець приймає на себе зобов'язання передати, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в порядку та на умовах, визначених цим договором. Для цілей цього договору під сільськогосподарською продукцією розуміються пшениця українського походження. Вимоги щодо якості сільськогосподарської продукції встановлюються цим договором відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.2.1 та п.2.2 договору №01/08/2016 МЮ від 01.08.2016 року загальна кількість (вага) сільськогосподарської продукції, яку продавець зобов'язується передати покупцеві вказана у видаткових накладних. Кінцева кількість (вага)товару визначається під час переважування транспорту у пункті передачі, згідно з розділом 4 «Строки та умови передачі».

Згідно з розділом 3 договору №01/08/2016 МЮ від 01.08.2016 року загальна вартім Договору визначається шляхом підсумовування вартості товару, яка вказана у видаткових накладних. Ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару вказуються у видаткових накладних.

Розділом 4 договору №01/08/2016 МЮ від 01.08.2016 року, який визначає строки та умови передачі встановлено, що строк передачу товару до 31.12.2016 року. Продавець має право на дострокову передачу товару. Поставка товару за Договором здійснюється на умовах СРТ-ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торгівельний порт.

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано до суду засвідчену копію податкової накладеної №20 від 31.08.2016 року на загальну суму 45 019 200,00 грн., в тому числі ПДВ 7 503 200,00та засвідчену копію видаткової накладної № 17 від 31.08.2016 року на загальну суму 45 019 200,00 грн., в тому числі ПДВ 7 503 200,00 (а.с.31,98).

Згідно вказаної видаткової накладної, підставою видачі якої визначеного Договір 01/08/2016-МЮ від 01.08.2016 року, постачався такий товар як пшениця українського походження, врожаю 2016 року у загальній кількості 8300 тон.

В свою чергу, на підтвердження здійснення оплати за поставлений товар по договору №01/08/2016 МЮ від 01.08.2016 року, з боку позивача до суду надані засвідчені копії платіжних доручень із зазначенням у графі «Призначення платежу»: «За олію соняшникову зг. Договору №01/08/2016 МЮ від 01.08.2016 року.»(а.с.103,105-107).

Суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Вернон шиппінг» включено позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період, відображені у реєстрі отриманих накладних, які відповідають даним додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним деклараціям з ПДВ за відповідний період про що зазначено в акту перевірки.

Також, в межах здійснення своєї діяльності між ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (покупець) та ТОВ «САНОЛТА» (постачальник) 01.07.2016 року украдено договір поставки №Р16Я001 (а.с.53-55).

Розділом 1 Договору №Р16Я001 від 01.07.2016 року визначено, зокрема, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором. Кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі й оплати товару, умови та місце постачання товару визначаються

Пунктами 2.1-2.5 Договору №Р16Я001 від 01.07.2016 року визначено, що партією товару вважається його кількість, зазначена в одному Додатку. Додатки є невід'ємною частиною даного договору. Перехід права власності на товар від постачальника покупцю відбувається з моменту підписання акту прийому-передачі або видаткової накладної його представником. Ризик загибелі товару несе постачальник. Умови та терміни постачання Товару узгоджуються сторонами в додатках до договору. Приймання товару покупцем відбувається в день відвантаження за участю уповноважених представників сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Відвантаження товару по Договору виконується в упаковці, що відповідає вимогам діючих стандартів, які встановлені для даного виду товару, та забезпечує його повне зберігання від будь-яких пошкоджень при транспортуванні з урахуванням можливих перевантажень та при зберіганні.

Відповідно до вимог п. 3.1-3.2 Договору №Р16Я001 від 01.07.2016 року ціна на товар, що постачається, вказується в національній валюті України й узгоджується в додатках до даного договору. Загальна вартість Товару за накладною формується в такий спосіб: вартість товару + ПДВ (ставка ПДВ визначається Розділом V. «Податок на додану вартість» Податкового Кодексу України.) Загальна сума договору складається з сум партій товару, вказаних в додатках до даного договору.

Оплата здійснюється покупцем в гривнях України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку у строк вказаний у додатку, що є невід'ємною частиною договору. Датою оплати (часткової оплати) товару є поступлення грошових коштів на рахунок постачальника. (п.5.1-5.2 Договору №Р16Я001 від 01.07.2016 року).

Додатком №1 до Договору №Р16Я001 від 01.07.2016 року (а.с.55) визначено, зокрема, п.1 постачальник продає, а покупець купує наступний товар: ячмінь 3 класу, країна походження - Україна, врожаю 2016 року, насипом; п.6 Умови поставки (ІНКОТЕРМС-2010): СРТ Одеський морський торгівельний порт, ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Додатком №2 до Договору №Р16Я001 від 01.07.2016 року (а.с.55) визначено, зокрема, постачальник продає, а покупець купує наступний товар: ячмінь 3 класу, країна походження - Україна, врожаю 2016 року, насипом; п.6 Умови поставки (ІНКОТЕРМС-2010): EXW ТОВ «Відродження» (Кіровоградська обл., Голованівський район, смт. Голованівськ, вул. Матросова, 40).

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано до суду засвідчені копії податкової накладної, видаткових накладних та актів прийому передачі товару (а.с.32, 57-66).

Згідно вказаних документів, підставою видачі яких визначеного Договір №Р16Я001 від 01.07.2016 року, постачався такий товар як ячмінь.

В свою чергу, на підтвердження здійснення оплати за поставлений товар по договору №Р16Я001 від 01.07.2016 року, з боку позивача до суду надані засвідчені копії платіжних доручень (а.с.124-127).

Суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «САНОЛТА» включено позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період, відображені у реєстрі отриманих накладних, які відповідають даним додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним деклараціям з ПДВ за відповідний період про що зазначено в акту перевірки.

Як вбачається з договорів, укладених між ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙОН КОРП ЛТД» та ТОВ «САНОЛТА», ТОВ «Вернон шиппінг» постачання товару відбувалось на умовах СРТ-ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торгівельний порт, EXW ТОВ «Відродження» (Кіровоградська обл., Голованівський район, смт. Голованівськ, вул. Матросова, 40).

Отже, з наявних у матеріалах справи доказів судом першої інстанції вірно встановлено, що 01.01.2016 року між ТОВ «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ» (зерновий склад) та ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙОН КОРП ЛТД» (поклажодавець) укладено договір надання послуг №010116/ОКІ-МU (а.с.121-123) за умовами якого поклажодавець передає, а зерновий склад приймає на закрите зберігання таке майно: кукурудзу, ячмінь, пшеницю, ріпак, сою та іншу сільськогосподарську продукцію за заліковою вагою 130 000,00 тон на місяць єдиноразового зберігання, на визначений цим договором умовах і в установлений строк зобов'язується повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним якості одержувачем, у стані передбаченому цим договором та законодавством, а також надає послуги з перевалювання зернових вантажів замовника, навантажувально-розвантажувальні роботи на морські судна на території ОМТ. Місце зберігання майна є територія ОМТП зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

На підтвердження реалізації придбаного у ТОВ «САНОЛТА» та ТОВ «Вернон шиппінг» з боку позивача надано до суду договори, укладені з ТОВ «ВИРОБНИЧО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «АГРОРЕСУРС» та ТОВ «КИЇВХЛІБ» з яких вбачається, що 17 червня 2016 року між ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (постачальник) та ТОВ «ВИРОБНИЧО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «АГРОРЕСУРС» (покупець) укладено договір №25/16 від 17.06.2016 року про постачання олії соняшникової нерафінованої 1-го ґатунку.

Відповідно до п.2.1 Договору №25/16 віл 17.06.2016 року товар поставляється покупцеві окремими партіями на умовах ІНКОРМС -2010, які визначаються в специфікаціях.

Ні підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надано до суду засвідчену копію податкової накладної №25 від 30.08.2016 року на загальну суму 21 860 960,00 грн., в тому числі ПДВ 18 217 466,67 грн. (а.с.32) та видаткової накладеної №14481 від 30.08.2016 року на загальну суму 21 860 960,00 грн., в тому числі ПДВ 3 643 493,33 грн. (а.с.73).

Згідно даної накладеної постачався такий товар як: олія соняшникова нерафінована українського походження, врожаю 2016 року.

Також 19.01.2016 року ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (постачальник) та ТОВ «КИЇВХЛІБ» (покупець) укладено договір постачання №СГ-1901-16 (а.с.74-77)

Відповідно до вимог п.1.1 Договору №СГ-1901-16 віл 19.01.2016 року постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені договором.

На підтвердження оплати за товар, який почався за вказаним договором, з боку позивача надано до суду копії податкових накладних (а.с.34-37) платіжних доручень (а.с.118-120).

Також, на підтвердження використання придбаного у ТОВ «САНОЛТА», ТОВ «Вернон шиппінг» товару позивачем надано до суду:

- договір поставки №15/06/16ПОЗ від 15.06.2016 року, укладений між ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (покупець) та ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» (покупець) з додатком №3 (а.с.108-110);

- видаткову та податкову накладну від 22.09.2016 року (а.с.111-112);

- платіжні доручення ( а.с.113-118);

- картки аналізу зерна (а.с.128-132);

- протокол лабораторних вимірювань №1/1 (а.с.133);

- довідку про наявність №1/1 (а.с.134).

Колегія суддів зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, віднесення сплачених платниками сум до витрат підприємств з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України, веденням бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до вимог ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до вимог п.2.1 та п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст.198 Податкового кодексу України (надалі - Податковий кодекс України).

Відповідно до вимог п.п.198.1 ст.198 Податковий кодекс України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 Податковий кодекс України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 Податковий кодекс України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням)м основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податковий кодекс України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно до вимог п.201.1 ст.201 Податковий кодекс України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках реквізити, що визначені у цьому пункті.

Відповідно до вимог п.201.4 ст.201 Податковий кодекс України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно до вимог п.201.6 ст.201 Податковий кодекс України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст.201 Податковий кодекс України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.201.10 ст.201 Податковий кодекс України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит відповідно до Податкового кодексу України для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до вимог п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податковий кодекс України постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду та відповідно п.14.1.202 зазначеної статті продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно до вимог п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14 Податковий кодекс України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Колегією суддів встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період, надані податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення та інші супутні бухгалтерські та первинні документи відповідно до умов укладених договорів поставки, які досліджені судами першої та апеляційної інстанцій.

Водночас, колегія суддів зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання товару від контрагентів-постачальників - ТОВ «САНОЛТА», ТОВ «Вернон шиппінг» та їх подальше використання у власній господарській діяльності, наявність місць для розміщення товарів, які придбавались, оплату за поставлений товар.

При цьому, статтею 67 ГК України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до вимог ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно до вимог ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст.656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що договори на поставку товарів укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується наданими первинними документами, а тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до вимог ст.3 ГК України.

Вищевказані договори поставки містять всі істотні умови господарського договору відповідно до вимог ст.180 ГК України, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані договори укладені відповідно до вимог законодавства, а посилання перевіряючих в акті перевірки на їх укладення без дотримання всіх суттєвих вимог до такого договору, є необґрунтованими, оскільки істотні умови господарського договору визначені у ст.180 ГК України. Таким чином, укладені угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Проте, незважаючи на наявність всіх первинних документів у позивача щодо здійснення зазначених вище господарських операцій з поставки товарів, перевіряючи в акті перевірки зазначають, що з наданих документів не можливо встановити реальність господарської операції.

Зазначені висновки перевіряючих є протиправними з наступних підстав. Посилаючись на те, що відсутність сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних, довіреностей, документів складського обліку, договір на придбання (оренду) транспортних засобів, унеможливлює підтвердження реального здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства з придбання товарів на виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Санольта», ТОВ «Вернон шиппінг», перевіряючі фактично стверджують про недійсність правочину. Як встановлено судом першої інстанції, вищевказані договори в судовому порядку недійсними не визнавались.

Згідно до вимог ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до вимог ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до вимог ч.2 ст.215 ЦК України нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства, тобто в законі, а не у акті перевірки податкової інспекції, визначаються підстави для визнання будь-якого правочину нікчемним. В іншому випадку правочин недійсним повинен визнаватися у судовому порядку.

Статтею 228 Цивільного Кодексу передбачено умови нікчемності правочину. Зокрема, цією статтею встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Колегією суддів встановлено, що укладені вищевказані договори між позивачем ТОВ «Санолта», ТОВ «Вернон шиппінг» у повній мірі відповідають вимогам ст.203 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України щодо його змісту, жодне положення договору не суперечить інтересам держави та суспільства, не порушує будь-чиїх прав.

Пунктом 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745, визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії (його законного представника), та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки, а факт відсутності або порушення правильності ведення податкового та/або бухгалтерського обліку фіксується в описовій частині акта документальної перевірки;

Незважаючи на наявність первинних документів та їх дослідження під час перевірки перевіряючими зроблений висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства та завищення податкового кредиту. В акті відсутній взаємозв'язок щодо зазначення які саме порушення податкового законодавства допущені позивачем з посиланням як на доказ на відповідні первинні документи, які підтверджують ці порушення, що не відповідає вимогам Порядку № 727.

Колегія суддів зазначає, що жодного належного доказу того, що договори були укладені без мети їх здійснення перевіряючими не зазначено в акті перевірки.

Надані до суду первинні документи (податкові та видаткові накладні) по взаємовідносинам позивача з ТОВ «САНОЛТА», ТОВ «Вернон шиппінг» щодо постачання товарів, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що ці первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ відповідає вимогам податкового законодавства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася апелянтом.

Колегія суддів вважає, що факт реєстрації ТОВ «САНОЛТА», ТОВ «Вернон шиппінг» на дату оформлення податкових накладних органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників ПДВ та знаходження їх в ЄДР підтверджують доводи позивача щодо відсутності у нього на момент укладення договорів та їх виконання відомостей, які могли б вказувати на будь-які порушення законодавства з боку контрагентів, а він сам діяв у відповідності до вимог податкового законодавства.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про підтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операції з контрагентами-постачальниками ТОВ «САНОЛТА», ТОВ «Вернон шиппінг», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Стосовно посилань апелянта на недоліки та часткову відсутність документів та підтвердження транспортування товарів колегія суддів зазначає, що відсутність та/або дефективність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно до вимог п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Відтак відсутність товарно-транспортних накладних не є самодостатнім аргументом, що свідчить про фіктивність операції чи просто порушення податкового законодавства.

Колегія суддів наголошує, що наявність документів, які підтверджують фактичне отримання товару та його використання у власній господарській діяльності є підставою для висновку про реальність здійснення господарської операції.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій через відсутність товарно-транспортних накладних спростовуються наданими позивачем податковими та видатковими накладними, розрахунками-фактурами, платіжними дорученнями, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, картками рахунку.

Колегія суддів зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру від 09.04.2014 року № 1193-VII внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та скасовано обов'язкову сертифікацію якості зерна, а постановою Кабінету Міністрів України №42 від 28.01.2015 року «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності» скасовано обов'язків карантинний сертифікат на зерно та олійні культури.

Таким чином, посилання перевіряючого в акті перевірки на відсутність вказаних документів, які до того ж не є документами первинної господарської звітності, не можуть бути підставою для прийняття спірних рішень.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно з додатком №1 до порядку заповнення податкової накладної, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 31.12.2015 року № 1307, в редакції Наказу Міністерства фінансів № 276 від 23.02.2017 року, яким затверджено форму податкової накладної, відсутній такий обов'язок реквізиту як «Вид цивільно-правового договору».

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «САНОЛТА», ТОВ «Вернон шиппінг» і правомірність віднесення позивачем спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладені приписи чинного законодавства України, оскільки факти, які встановлені в акті перевірки не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙ КОРП ЛТДС» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 12.10.2017 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: А.В. Крусян