Ухвала суду № 69496750, 11.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2927/16

Категорія: 12.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Домусчі С.Д., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулось з адміністративним позовом про визнання протиправною відмову у призначенні на посаду начальника відділу внутрішнього аудиту Головного управління ДФС у Миколаївській області, бездіяльність щодо не направлення запитів до органів, визначених частиною 4 статті 57 Закону України «Про запобігання корупції» та Закону України «Про очищення влади» для проведення спеціальної перевірки та перевірки передбаченої Законом України «Про очищення влади», зобов'язання направити запити до органів, визначених частиною 4 статті 57 Закону України «Про запобігання корупції» та Закону України «Про очищення влади» для проведення спеціальної перевірки та перевірки передбаченої Законом України «Про очищення влади», за результатами зазначених вище перевірок прийняти рішення щодо призначення або не призначення на посаду начальника відділу внутрішнього аудиту Головного управління ДФС у Миколаївській області у встановленому Законом України «Про державну службу» порядку.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відмова у призначенні її на посаду начальника відділу внутрішнього аудиту є безпідставною та протиправною. Відповідач всупереч вимог законів України «Про державну службу», «Про запобігання корупції», «Про очищення влади» не здійснив запити до органів та відмовив у призначенні на посаду, посилаючись на непогодження її кандидатури відділом внутрішньої безпеки.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року визнано протиправною відмову Головного управління ДФС у Миколаївській області у призначенні ОСОБА_1 на посаду начальника відділу внутрішнього аудиту Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо ненаправлення стосовно ОСОБА_1 запитів до органів, визначених частиною 4 статті 57 Закону України «Про запобігання корупції» та Законом України «Про очищення влади» для проведення спеціальної перевірки та перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Зобов'язано Головне управління ДФС у Миколаївській області направити стосовно ОСОБА_1 запити до органів, визначених частиною 4 статті 57 Закону України «Про запобігання корупції» та Законом України «Про очищення влади» для проведення спеціальної перевірки та перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що позивач подала документи для участі в конкурсі на зайняття вакантної посади державного службовця категорії «Б»-начальника відділу внутрішнього аудиту Головного управління ДФС у Миколаївській області.

03.11.2016 проведено конкурс, за результатами якого позивача оголошено переможцем у конкурсі на зайняття вакантної посади та повідомлено її про це листом від 07.11.2016.

Листом від 30.11.2016 року відповідач повідомив ОСОБА_1, що Головне управління ДФС у Миколаївській області відмовляє у призначенні її на зайняття вакантної посади державного службовця категорії «Б»-начальника відділу внутрішнього аудиту, у зв'язку з непогодженням кандидатури відділом внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Миколаївській області.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач суду пояснила, що приблизно через тиждень після проходження конкурсу її запросили до відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Миколаївській області для проходження внутрішньої перевірки з питань корупції, але яким нормативно-правовим актом це передбачено їй не пояснили.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства не здійснив покладених на нього обов'язків щодо направлення запитів для проведення спеціальної перевірки стосовно позивача до органів, які передбачені частиною 4 статті 57 Закону України «Про запобігання корупції».

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про державну службу»

За змістом статті 31 Закону України «Про державну службу» на посаду державної служби призначається переможець конкурсу. Рішення про призначення приймається: на посади державної служби категорій "Б" і "В" - керівником державної служби. Рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та за результатами перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади" . Відповідно до ст.6 Закону України « Про очищення влади» особа, яка претендує на зайняття посади, визначеної пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону подає власноручно написану письмову заяву, якою повідомляє про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей стосовно неї відповідно до цього Закону. Відомості, зазначені у заяві, передбаченій частиною першою цієї статті, перевіряються під час проведення спеціальної перевірки відповідно до статті 11 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" у порядку та строки, визначені цим Законом. Встановлення перевіркою факту належності особи до переліку осіб, щодо яких застосовуються заборони, визначені частинами третьою або четвертою статті 1 цього Закону, є підставою для відмови у призначенні такої особи на посаду, на яку вона претендує.

Згідно статей 56-58 Закону України «Про запобігання корупції» N 1700-VIІ від 14.10.2014 передбачено, що стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто. Організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника (заступника керівника) державного органу. Спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади, у строк, що не перевищує двадцяти п'яти календарних днів з дня надання згоди на проведення спеціальної перевірки. У разі ненадання особою такої згоди питання щодо призначення її на посаду не розглядається.

Особи, зазначені в абзаці 7 частини 1 статті 56 Закону України «Про запобігання корупції», подають передбачені цією частиною статті документи для проведення спеціальної перевірки протягом трьох робочих днів з дня відповідного обрання або затвердження.

Після одержання письмової згоди особи, яка претендує на зайняття посади, на проведення спеціальної перевірки орган, на посаду в якому претендує особа, не пізніше наступного дня надсилає до відповідних державних органів, до компетенції яких належить проведення спеціальної перевірки відомостей, передбачених у частині третій статті 56, або до їх територіальних органів (за наявності) запит про перевірку відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття відповідної посади, за формою, яку затверджує Кабінет Міністрів України.

Спеціальна перевірка проводиться: 1) Національною поліцією і Державною судовою адміністрацією України, 2) Міністерством юстиції України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, 3) Національним агентством, 4) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, 5) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, 6) Службою безпеки України - щодо наявності в особи допуску до державної таємниці, 7) Міністерством оборони України. До проведення спеціальної перевірки можуть бути залучені інші центральні органи виконавчої влади або спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції з метою перевірки відомостей про особу, зазначених у цій статті, або достовірності документів, передбачених цією статтею.

Рішення про призначення (обрання) або про відмову у призначенні (обранні) на посаду, пов'язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, приймається після проведення спеціальної перевірки.

Порядком проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 171 від 25.03.2015 передбачено, що спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою претендента на посаду на її проведення, яка подається разом із заявою про призначення. У разі конкурсного добору згода подається протягом трьох днів з дати одержання кандидатом повідомлення про результати конкурсу. У разі ненадання згоди претендента на посаду спеціальна перевірка не проводиться і питання про призначення на відповідну посаду не розглядається (П.6).

Відповідач відмовив ОСОБА_1 на підставі непогодження її кандидатури відділом внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Миколаївській області, але в зв'язку з чим відмовлено у листі від 30.11.2016 року не зазначено та в судовому засідання представник відповідача ніяких пояснень не надав. Також відповідач не зазначив суду, яким нормативно-правовим актом передбачено проведення перевірки відділом внутрішньої безпеки та в зв'язку, з непогодженням кандидатури цим органом відмовляти у призначенні на вакантну посаду. Також відповідач не надав суду документи, що підтверджують, що в результаті проведення спеціальної перевірки отримані відомості про претендента на посаду, що він не відповідає встановленим законодавством вимогам для зайняття посади або встановлено за результатами спеціальної перевірки подання ним підроблених документів або неправдивих відомостей.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною відмову у призначенні на посаду начальника відділу внутрішнього аудиту Головного управління ДФС у Миколаївській області підлягають задоволенню.

Стосовно визнання протиправною бездіяльність щодо не направлення запитів до органів, визначених частиною 4 статті 57 Закону України «Про запобігання корупції» та Закону України «Про очищення влади» для проведення спеціальної перевірки та перевірки передбаченої Законом України «Про очищення влади» та зобов'язання направити запити до цих органів, слід зазначити наступне.

Відповідач на вимогу суду не надав документів, які б підтверджували надсилання запитів до органів, які проводять спеціальну перевірку, передбачені Закону України «Про запобігання корупції» або проведення перевірки відповідно до вимог Закону України «Про очищення влади».

В запереченнях відповідач зазначав іншу підставу для відмови позивачу у призначенні її на посаду, ніж було зазначено у листі від 30.11.2016, а саме, що позивач не надала письмову згоду претендента на посаду про проведення спеціальної перевірки, яка подається разом із заявою про її призначення.

Позивач в ході судового розгляду пояснила, що вона писала власноруч та передала представнику кадрової служби заяви про надання згоди на проведення відносно неї спеціальної перевірки відповідно до Законів України «Про очищення влади» та «Про запобігання корупції». При повідомленні про перемогу у конкурсі її ніхто не повідомив про неможливість проведення відносно неї спеціальної перевірки, в зв'язку з відсутністю її згоди на проведення відносно неї спеціальних перевірок.

На виконання ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 року відповідачем надано копії документів, які надавались позивачем при проходженні конкурсу на посаду начальника відділу внутрішнього аудиту Головного управління ДФС у Миколаївській області та після ознайомлення з результатами конкурсу. Ці документи містять заяву позивача від 26.10.2016 року про надання згоди на проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Порядком № 171 від 25.03.2015 передбачено, що спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою претендента на посаду на її проведення, яка подається разом із заявою про призначення. Цих документів не було надано суду. Також не надано до суду відмова позивача на проведення відносно неї спеціальної перевірки, але відповідач дійшов висновку, що позивачем не надана згода на проведення спеціальна перевірка , тому питання про призначення її на відповідну посаду правомірно не розглядалось.

Організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника (заступника керівника) державного органу відповідно до вимог Закону України « Про запобігання корупції», але відповідач всупереч вимог чинного законодавства не здійснив покладених на нього обов'язків щодо направлення запитів для проведення спеціальної перевірки стосовно позивача до органів, які передбачені частиною 4 статті 57 Закону України «Про запобігання корупції», тим самим допустив протиправну бездіяльність, тому зобов'язаний направити стосовно позивача запити для проведення спеціальної перевірки.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання за результатами перевірок прийняти рішення щодо призначення або не призначення позивача на посаду, колегія суддів зазначає, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому відповідно до пункту 13.1. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013, № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів частини 1 статті 94 КАС України.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі 814/2927/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: В.Л. Романішин