Ухвала суду № 69496606, 11.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/7959/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Холявка І.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2017р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Енергія-Новояворівськ» до Головного управління ДФС у Львівській обл. про визнання протиправним та скасування наказу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки,-

В С Т А Н О В И Л А:

24.04.2017р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство /ТзОВ НВП/ «Енергія-Новояворівськ» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача Головного управління /ГУ/ ДФС у Львівській обл. № 1405 від 20.04.2017р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ»; судові витрати покласти на відповідача (а.с.4-7).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2017р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ відповідача ГУ ДФС у Львівській обл. № 1405 від 20.04.2017р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ»; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Львівській обл. на користь позивача 1600 грн. сплаченого судового збору (а.с.80-84).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДФС у Львівській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.89-91).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у скерованому позивачу 28.03.2017р. запиті чітко вказано на те, що відповідачем виявлені факти, що свідчать про недостовірність визначення ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» податкових зобов'язань/податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «КРТ», що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість /ПДВ/ за період січень-травень 2015 року. Про вказане свідчить аналіз показників, що містяться у вказаних деклараціях, поданих позивачем за відповідні періоди, та отриманої податкової інформації.

Вказаним аналізом з'ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення з придбання/продажу, що свідчать про недостовірність даних, які містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків. Вказані дії позивача свідчать про порушення вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп.«а» п.198.1, п.198.3 ст.198, ст.200 Податкового кодексу /ПК/ України.

Також позивачем не надано витребовуваних відповідачем документів щодо підтвердження господарських операцій з ТзОВ «КРТ», що слугувало підставою для призначення позапланової виїзної перевірки.

Аналіз запиту № 2995/10-13-01-14-08-13 від 27.03.2017р. свідчить про те, що у ньому зазначені норми права, на підставі яких він скерований, а також визначені факти відображення недостовірних даних у поданих деклараціях, опрацювання податкової інформації, в результаті чого з'ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення з придбання /продажу товарів з контрагентом.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 28.03.2017р. на адресу позивача надійшов запит за № 2995/10/13-01-14-08-13 від 27.03.2017р. «Про надання інформації та її документального підтвердження», в якому, із посиланням на пп.16.1.5, 16.1.7 п.16.1 ст.16, пп.20.1.2 п.20.1 ст.20, пп.1, 3 абз.3 п.73.3 ст.73, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, містилася вимога щодо надання інформації та її документального підтвердження, а саме: засвідчених підписом посадової особи ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» та скріплених печаткою (за наявності) копій документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТзОВ «КРТ» за січень-травень 2015 року (а.с.76 і на звороті).

10.04.2017р. позивач надав відповідь № 10/04-17/03 на вказаний запит, в якій зазначив, що у запиті не вказано про те, в рамках яких саме заходів та на підставі якої податкової інформації ДФС України встановлено факти, що свідчать про недостовірність визначення підприємством даних податкових зобов'язань/кредиту по взаєморозрахунках з контрагентами, на підставі яких відомостей або документів були встановлені такі факти як відсутність реального придбання/продажу із зазначеними контрагентами тощо. У зв'язку з цим, вказав, що відповідно до положень абз.7 п.73.3 ст.73 ПК України платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на запит (а.с.77).

20.04.2017р. начальник ГУ ДФС у Львівський обл. на підставі вимог пп.16.1.5, 16.1.7 п.16.1 ст.16, пп.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, розглянувши доповідну записку начальника управління аудиту ГУ ДФС у Львівський обл. № 125/13-01-14-08-15 від 20.04.2017р., видав спірний наказ № 1405 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ «КРТ» за період січень-травень 2015 року (а.с.8, 28-29).

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує наступне.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу /ПК/ України (в редакції, діючій на момент виникнення цих відносин).

Згідно з пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За змістом п.73.3 ст.73 ПК України письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, коли: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених ст.39 цього Кодексу; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків відповідних документів; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до абз.11 п.73.3 ст.73 ПК України платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Із змісту запиту № 2995/10/13-01-14-08-13 від 27.03.2017р. убачається, що на підставі пп.16.1.5, 16.1.7 п.16.1 ст.16, пп.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.п.1 і 3 абз.3 п.73.3 ст.73, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України відповідач просив позивача надати пояснення та документальне підтвердження господарських відносин з ТзОВ «КРТ» за період січень-травень 2015 року.

Разом з тим, у наведеному запиті не зазначено жодних відомостей про виявлені факти за наслідками опрацьованої податковим органом податкової інформації, вказівок на виявлені недостовірні дані, на конкретну декларацію, в якій виявлена така недостовірність, що свідчать про можливі порушення позивачем або його контрагентом вимог податкового законодавства; який вплив має отримана контролюючим органом узагальнена податкова інформація на достовірність даних, які містяться у податкових деклараціях ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ».

В силу приписів закону вимога про надання відповідної інформації повинна визначати у запиті конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, а не загальні покликання на відповідні норми ПК України. У разі наявності обставин для подання інформаційного запиту, що передбачені пп.1, 3 абз.3 п.73.3 ст.73 ПК України, податковий орган повинен вказати у запиті, які саме факти свідчать про порушення платником податків законодавства.

Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вищезазначений запит відповідача про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, а тому позивач звільнений від обов'язку надавати відповідь на цей запит відповідно до абз.14 п.73.3 ст.73 ПК України.

Окрім цього, правовою підставою для проведення позапланової перевірки відповідачем визначено приписи пп.16.1.5, 16.1.7 п.16.1 ст.16, пп.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

За змістом пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, який був правовою підставою для прийняття спірного наказу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня. наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, з наведеної норми убачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями у визначений законом строк. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень.

Однак, у випадку, якщо ці пояснення необгрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена. Встановлення законодавцем вказаного правила спрямоване на гарантування дотримання прав платників податків, звуження підстав для проведення перевірки, усунення можливості зловживання правом на перевірку.

В той же час, суб'єкт господарювання має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. При цьому, право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 27.01.2015р. у справі № 21-425а14 та від 16.02.2016р. у справі № 21-2749а15, де вказано, що нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Із змісту спірного наказу слідує, що такий не містить зазначення будь-якої податкової інформації, що свідчила б про можливі порушення з боку позивача вимог валютного, податкового та іншого не врегульованого ПК України законодавства; натомість контролюючий орган обмежився лише загальними посиланнями на норми права.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано та підставно встановлено недотримання відповідачем обов'язкових умов для проведення позапланової виїзної документальної перевірки, що дає підстави для висновку про необґрунтованість прийнятого наказу № 1405 від 20.04.2017р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» та наявність підстав для його скасування.

Водночас контролюючий орган не позбавлений права провести нову перевірку будь-якого виду (в тому числі документальну позапланову виїзну), але з дотриманням вимог наявності підстав та умов проведення такої.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, приймаючи до уваги відсутність правових підстав для проведення відповідачем позапланової перевірки позивача з підстав, передбачених пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість та підставність заявленого позову.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність та обгрунтованість позовних вимог, а тому заявлений позов підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2017р. в адміністративній справі № 813/1574/17 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська С. М. Кузьмич