Ухвала суду № 69496344, 10.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/5672/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Онишкевича Т.В., Іщук Л.П.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 року у справі за позовом Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 74718,56 грн., в тому числі пеня в розмірі 7085,50 грн. по платежу 50 18010900 "Орендна плата з фізичних осіб".

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань включено відомості до державного реєстру про фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 74718,56 грн., в тому числі пеня в розмірі 7085,50 грн. по платежу 50 18010900 "Орендна плата з фізичних осіб". Вважаючи зазначений борг не погашений, позивач звернувся до суду з позовом. Просив позов задоволити.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь державного бюджету податковий борг у розмірі 74 718,56 грн., в тому числі пеню в розмірі 7 085,50 грн. по платежу 50 18010900 "Орендна плата з фізичних осіб".

Постанову суду першої інстанції оскаржила фізична особа - підприємець ОСОБА_1. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань включено відомості до державного реєстру про фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

За відповідачем рахується податковий борг у розмірі 74718,56 грн., в тому числі пеня в розмірі 7085,50 грн. по платежу 50 18010900 "Орендна плата з фізичних осіб".

Статтею 16 ПК України передбачено обов'язки платника податків, одним із обов'язків є обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно ст. 269 ПК України (із змінами і доповненнями), платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до п.287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Пунктом 286.2 ст. 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Разом з тим, відповідач самостійно задекларував податкове зобов'язання по орендній платі шляхом подання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2016 рік № 1600001458 від 22.02.2016 (помісячно по 9605,51 грн.), однак дане податкове зобов'язання відповідачем не було сплачено у розмірі 67633,06 грн. (за січень у розмірі 394,49 грн., за лютий - серпень 2016 року в розмірі 67238,57 грн.).

Відповідно до п.54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно п.57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 287.3 ст. 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підпунктом 56.11 ст. 56 ПК України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно ст. 129 ПК України відповідачу по платежу 50 18010900 "Орендна плата з фізичних осіб" було проведено нарахування пені у розмірі 7085,00 грн., яка залишається ним непогашеною.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.162 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до п.59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пп.14.1.153 п.14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У зв'язку з несплатою узгоджених сум відповідачу на підставі п.59.1 ст. 59 ПК України було виставлено податкову вимогу форми "Ф" від 13.05.2013 № 280-07 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями, яку було вручено йому під розписку.

Згідно пп.20.1.19 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.102.4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 року у справі №807/1579/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді Т. В. Онишкевич Л. П. Іщук

Повний текст судового рішення виготовлено 11.10.2017 року