Ухвала суду № 69496304, 09.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"09" жовтня 2017 р.Справа № 804/2644/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.,

представника позивача Федорової О.М.,

представника відповідача Тулянцевої В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі №804/2644/17 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпродзержинський лакофарбовиий завод «Спектр» до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування пункту припису та визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 24.04.2017 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просив з урахуванням уточнених позовних вимог:

- визнати протиправними та скасувати пункт 1 припису ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 20.03.2017 року № 94/4.1-7- 66;

- визнати протиправною і скасувати постанову ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 12.04.2017 року № 94/4.1-7/321, якою на ТДВ «Дніпродзержинський лакофарбовий завод «Спектр» накладено штраф у розмірі 1056000 грн..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1 припису Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 20.03.2017 року № 94/4.1-7-66.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 12 квітня 2017 року № 94/4.1-7/321, якою на Товариство з додатковою відповідальністю «Дніпродзержинський лакофарбовий завод «Спектр» накладено штраф у розмірі 1056000,00 грн..

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Дніпродзержинський лакофарбовиий завод «Спектр» є юридичною особою (ЄДРПОУ 39788766).

Відповідач - Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є суб'єктом владних повноважень, який у своїй діяльності керується, зокрема, Положенням про Державну службу України з питань праці, Кодексом Законів про працю України, Законом України «Про оплату праці».

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період з 14.03.2017 року по 20.03.2017 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області проведена позапланова перевірка ТДВ «Дніпродзержинский лакофарбовий завод «Спектр» з питань додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої 20.03.2017 року складений акт перевірки № 94/4.1-7 (а.с.12-52 т.1).

З акту перевірки вбачається, що під час перевірки ТДВ «Дніпродзержинський лакофарбовий завод «Спектр» з питань додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідачем було проаналізовано цивільно-правові договори позивача з громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку, що у ТДВ «Дніпродзержинський лакофарбовий завод «Спектр» наявна підміна трудового договору з вказаними особами договором цивільно-правового характеру.

На підставі акту перевірки контролюючим органом складено:

- припис №94/4.1-7-66 від 20.03.2017 року щодо усунення порушень та забезпечення виконання вимог законодавства про працю зі встановленим строком виконання припису по 20.04.2017 року, пунктом 1 якого, зокрема, приписано: усунути порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, привести у відповідність трудові відносини з найманими працівниками, термін виконання 1 місяць (а.с.242-248 т.1);

- постанова №94/4.1-7/321 від 12.04.2017 року про накладення на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України штрафу у розмірі 1056000грн., за порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України (а.с.7-11 т.1).

Позивач не погодився з пунктом 1 припису та постановою про накладення штрафу та оскаржив їх до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

У відповідності до п.п.6 пункту 4 Положення Управління Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з підпунктом 5 пункту 6 Положення Управління Держпраці має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Згідно п.7 вказаного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держпраці може покладати виконання завдань на утворені територіальні органи за міжрегіональним принципом.

Управління Держпраці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відповідно до вимог ст.38 Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, крім іншого зазначив про відсутність у Держпраці підстав проведення перевірки позивача. Колегія суддів вважає таке посилання не правомірним, оскільки позивачем вимоги щодо визнання неправомірними дій контролюючого органу по призначенню або проведенню перевірки не заявлялись.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Натомість, у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Колегія суддів зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Беручи до уваги вищенаведене встановлено, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Тобто, предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ НВП «Дніпробудкомплект» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 укладались договори про надання послуг на виконання вантажно-розвантажувальних робіт, по прибиранню та благоустрою території, оформлення та підготовки документації по роботі з кадрами, обробка та відправка кореспонденції та друкарські роботи (а.с.85-105 т.1).

Вказані особи працювали на підставі цивільно-правових (не трудових договорів) на виконання певних (разових) робіт, які не мають системного характеру та постійної потреби у звязку з відсутністю потреби підприємства у створенні додаткових робочих місць та прийнятті вказаних осіб на роботу за трудовими договорами.

Вказане підтверджується штатним розписом та змінами в штатний розпис за період з 01.04.2016 року по 04.04.2017 року (а.с.120-153 т.3).

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що особам за цивільно-правовими договорами була нарахована та виплачена відповідна винагорода за виконані роботи у розмірі не менше мінімальної заробітної плати, за яку згідно з вимогами чинного податкового законодавства та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» були нараховані, утримані та сплачені всі передбачені податки та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які виконували роботи за цивільно-правовими договорами не видавались жодні накази, розпорядження про прийняття їх на роботу, допуск до роботи, вищезазначених працівників не ознайомлювали з правилами внутрішнього трудового розпорядку та з ними не укладались договори на повну матеріальну відповідальність. Також відносно таких осіб не вівся облік робочого часу та вказані особи не підпорядковувались жодному керівнику, що свідчить про цивільно-правовий характер даних угод.

Крім того, згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В свою чергу відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У той же час, згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних, передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність будь-яких правочинів позивача, з акту перевірки не вбачається.

Відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем з виконавцями робіт цивільно-правових договорів недійсними або визнавати їх трудовими чи на власний розсуд тлумачити їх умови.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача послався як на обставину, що підтверджує наявність порушень позивача при оформленні відношень з працівниками за цивільно-правовими договорами, на постанову Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 12.05.2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.06.2017 року у справі №209/1103/17 про накладення на ОСОБА_14 (директора ТДВ «Дніпродзержинський лакофарбовий завод «Спектр») штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.41 КУпАП (а.с.155, 156-157 т.3).

Колегія суддів до уваги не приймає таке посилання, оскільки вказаними судовими рішеннями встановлено наявність порушення директором ТДВ «Дніпродзержинський лакофарбовий завод «Спектр» вимог трудового законодавства з питань строків оплати праці.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що правовідносини за угодами між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 є цивільно-правовими і не регулюються статтею 24 Кодексу законів про працю України, та позивачем не було допущено порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України при їх укладенні та виконанні.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ГУ Держпраці у Дніпропетровській області не доведено правомірність прийняття пункту 1 припису ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 20.03.2017 року №94/4.1-7- 66 та постанови від 12.04.2017 року № 94/4.1-7/321, про накладення штрафу на ТДВ «Дніпродзержинський лакофарбовий завод «Спектр».

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі №804/2644/17 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі №804/2644/17 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 11 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва