Ухвала суду № 69496233, 05.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2017 року

справа № 804/16174/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року по справі № 804/16174/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПЛАВ" до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСПЛАВ" (далі – позивач) звернулося суду з позовом до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРСПЛАВ” до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРСПЛАВ” прийнятою відповідно до пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у день її фактичного отримання контролюючим органом, а саме: 08 жовтня 2015 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що від позивача до податкового органу за місцем обліку відповідний звіт не надходив, при цьому відповідачем жодних рішень відносно ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ» не приймалось.

Крім того, Державною податковою інспекцією у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області повідомлено, що відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» від 09.04.2015 року № 317, постанови КМУ від 14.12.2016 року № 941 «Про перейменування деяких територіальних органів Державної фіскальної служби» ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська змінило назву на ДПІ в Чечелівському районі м. Дніпра.

Відносно вимог вищевказаної заяви, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про наявність підстав для здійснення процесуального правонаступництва у зв'язку з перейменуванням.

На підставі ст. 55 КАС України здійснено заміну Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ “ІНТЕРСПЛАВ” перебуває на податковому обліку в ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків.

На виконання приписів ст.ст. 49, 203 Податкового кодексу України 08.10.2015 р. ТОВ “ІНТЕРСПЛАВ” засобами електронного зв’язку було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року з додатками.

Однак, 08.10.2015р. до позивача засобами електронного зв’язку надійшла квитанція № 1, згідно з якою зазначена податкова декларація не була прийнята у зв’язку із тим, що ТОВ “ІНТЕРСПЛАВ” не є платником податку на додану вартість на дату подання звіту.

Визнання протиправними дій податкового органу щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ІНТЕРСПАВ» є протиправним та скасовано, при цьому подана податкова декларація відповідає вимогам ст. 48 ПК України та містить усі необхідні реквізити.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (пункт 1.1. статті 1 Податкового кодексу України)

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. (пункт 49.1 статті 49 Податкового кодексу України)

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. (абзац 1 пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України)

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.3 статті 49 Податкового кодексу України).

Пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підпунктом 48.4. пункту 48 ПК України визначено, що у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента.

За приписами пункту 9 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21 (Порядок № 21), податкова звітність подається до контролюючого органу особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу, за винятком:

- розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано;

- декларації за останній звітний (податковий) період у разі анулювання реєстрації платником податку.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. (пункт 49.8 статті 49 Податкового кодексу України).

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. Згідно пункту 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи органу контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункт 49.9 статті 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 49.11 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пункту 48.3 та пункту 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до матеріалів справи, 08.10.2015 року саме відповідачу було направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року, що податковим органом не спростовано (а.с.73).

Відповідач не вважає подану декларацію податковою лише у зв'язку з анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ “ІНТЕРСПЛАВ” згідно з винесеним ДПІ рішенням про анулювання реєстрації платника ПДВ № 30 від 08.06.2015 року (а.с.54).

Таким чином, та обставина, що відповідач не вважав подану декларацію податковою з огляду на ніби-то відсутність у позивача свідоцтва платника ПДВ, не спростовує факту її подання.

Правомірність прийняття відповідачем рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість розглянуто судом в межах адміністративної справи № 804/7966/15, за результатом розгляду якої, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 року позов ТОВ “ІНТЕРСПЛАВ” задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення № 30 від 08.06.2015 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області – залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року - залишено без змін (а.с.64).

За приписами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14 листопада 2014 року № 1130 визначено, що рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності такого рішення актам законодавства, а також у разі скасування судових рішень чи записів у Єдиному державному реєстрі, на підставі яких було прийняте рішення про анулювання реєстрації.

Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

У разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей, якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється.

Таким чином, протиправно анульована реєстрація платника податку на додану вартість позивача вважається чинною протягом усього часу від моменту реєстрації позивача платником ПДВ, у тому числі, в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такої реєстрації до набрання чинності відповідним рішенням суду, та до внесення контролюючим органом відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість.

Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено неправомірність рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість та таке рішення вважається протиправним саме з моменту його прийняття.

З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності дій відповідача стосовно відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «ІНТЕРСПЛАВ» з податку на додану вартість за вересень 2015 року.

З приводу посилань заявника апеляційної скарги стосовно того, що ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не вчиняло жодних дій щодо прийняття або неприйняття податкової звітності позивача з ПДВ за вересень 2015 року, колегія суддів сприймає критично з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відмову у прийнятті декларацій з ПДВ за вересень 2015 року надано у день відправлення декларації квитанцією № 1 з поміткою відправник: Автоматизована система Єдине вікно подання електронної звітності ДФС України (а.с.14).

Згідно з умовами Договору № 866 від 17.06.2015 про визнання електронних документів органом державної фіскальної служби, який відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 цього Договору, зобов’язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді Платника податків у термін, визначений законодавством для податкових документів в паперовому вигляді та їх комп’ютерну обробку, виступає саме Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року по справі № 804/16174/15 – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з в порядку ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко