Постанова № 69496180, 04.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9987/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Дідик Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.11.2016 року у за адміністративним позовом ОСОБА_1 до міського голови м. Івано-Франківська, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, та Департаменту містобудування та архітектури виконкому Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови м. Івано-Франківська №296-с від 21.02.2016 року, поновлення на роботі на посаді заступника департаменту - начальника управління правової роботи та контролю за дотриманням законодавства в сфері містобудування Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради з 21.03.2016р., стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6000 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач ) звернувся в суд з адміністративним позовом до голови м. Івано-Франківська, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, та Департаменту містобудування та архітектури виконкому Івано-Франківської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови м. Івано-Франківська № 296-с від 21.02.2016 року, поновлення на роботі на посаді заступника департаменту - начальника управління правової роботи та контролю за дотриманням законодавства в сфері містобудування Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради з 21.03.2016 року,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6000 грн..

В обґрунтування вимог зазначає, що позивач працював на посаді начальника управління правової роботи та контролю за дотриманням законодавства в сфері містобудування Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. 21.04.2016 року згідно розпорядження міського голови м. Івано-Франківська №296-с позивача було звільнено з займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України.

Вважає, що посада, яку обіймав позивач не підпадала під скорочення, а звільнення є незаконним. Окрім того, зазначає, що було створено новий Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради що діє з січня 2016 року, який має те ж завдання, мету і функції ліквідованого Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Тобто, відповідач здійснив не ліквідацію, а реорганізацію юридичної особи.

Звертає увагу на те, що його було допущено до роботи в новоствореному Департаменті, а тому позивач вважав, що переведений у Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.11.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не здійснив належної перевірки щодо дотримання порядку ліквідації Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, здійснення перевірки працевлаштування працівників вказаної установи при прийому на роботу у новостворений орган та дотримання трудових прав ОСОБА_1 при звільненні працівника в порядку п.1 ст.40 КЗпП України .

Відтак вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Рішенням Івано-Франківської міської ради від 22.12.2015 року №42 «Про виконання рішення сесії міської ради №4-1 від 01.12.2015р.» було припинено виконавчі органи міської ради, в т.ч. Департамент містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (п.1.1, 7), шляхом ліквідації з 01.04.2016р., та створено новий орган міської ради - Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради (ліквідовано орган виконкому міської ради, а створено орган самої міської ради), затверджено Положення про Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради.

Рішенням виконкому від 24.12.2015р. № 742 було затверджено Штатний розпис Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради на 2016 рік, де затверджена нова посада Заступник директора Департаменту - начальник управління правової роботи та контролю за дотриманням законодавства в сфері містобудування.

Розпорядженням міського голови м. Івано-Франківська від 11.01.2016р. №8-с «Про зміни в структурі виконавчих органів міської ради та попередження про наступне звільнення», яке прийнято на виконання рішення сесії міської ради №4-1 від 01.12.2015р., у зв'язку з ліквідацією попереджено працівників згідно додатків (а.с.144-147), та додатком №1 до розпорядження працівників Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

21.03.2016 року розпорядженням міського голови м. Івано-Франківська № 296-с, ОСОБА_1, начальника управління правової роботи та контролю за дотриманням законодавства в сфері містобудування Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звільнено з 21.03.2016р. у зв'язку з ліквідацією згідно з п.1 ст.40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги та зобов'язанням здійснити повний розрахунок.

Підставою видачі такого розпорядження є вищезазначене розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 11.01.2016 року№8-с.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача відбулося з дотриманням процедури звільнення за ст.40 КЗпП України, так як мало місце ліквідація юридичної особи, а тому вимога позивача про поновлення його в новоствореному Департаменті суперечить законодавству. Вважає, що вимога про скасування розпорядження міського голови м.Івано-Франківська №296-с від 21.03.2016 року, є необґрунтованою та недоведеною суду.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими та такими, що не відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

З аналізу штатних розписів від 24.12.2015 року №742, від 11.01.2016 року №8-с та Додатку 1 від 11.01.2016 року №8-с встановлено, що фактичної ліквідації, реорганізації або перепрофілювання управління та скорочення чисельності працівників не відбувалося, а мало місце лише перегрупування та перейменування структурних підрозділів без змін в організації виробництва та праці.

Згідно положень п.3 ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Крім того, Верховний Суд України в постановах від 4 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа №21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналіз норм Положень про Департамент містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (додаток до рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 14.07.2011 року №307-11) та про Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради ( додаток №1 до рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 22.12.2015 року №42-2 ) свідчить про те, що відбулася не ліквідація Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, а реорганізація (злиття та перетворення). Зокрема, до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради було приєднано відділ охорони культурної спадщини, який був структурним підрозділом Управління культури.

Після прийняття рішення про припинення Департаменту містобудування та архітектури у відповідача були наявні посади, які позивач міг обіймати в силу своєї кваліфікації, але відповідачами не було запропоновано жодної з вакантних посад.

Апеляційна інстанція вважає, що в діях виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради містяться ознаки порушення трудового законодавства при здійсненні вивільнення ОСОБА_1 в порядку п.1ст.40 КЗпП України. Матеріали справи містять список працівників Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ( Додаток 1 від 11.01.2016 року №8-с, а.с. 148) у загальній кількості 17 чоловік, котрі були попереджені про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією. В подальшому, у поданій службовій записці від 27.01.2016 року №10/51-10/05в від імені директора Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини було запропоновано здійснити переведення тринадцяти працівників Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. У цьому списку не фігурують ОСОБА_1 та троє інших працівників.

Розпорядженням міського голови міста Івано-Франківська від 28.01.2016 року №90-с одинадцять працівників Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради призначені на відповідні посади до Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в порядку переведення (а.с. 215).

Вказані обставини засвідчують, що відповідачами не було забезпечено єдиних умов у працевлаштуванні працівників установи, у якій фактично відбулася реорганізація.

Покликання представника відповідача на наявність запису щодо припинення юридичної особи від 02.12.2016 року, а саме - Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.02.2017 року, не може братись до уваги, оскільки такий документ не був сформованим на момент винесення спірного наказу.

Колегія суддів критично оцінює твердження суду першої інстанції щодо оцінки протоколів засідання комісії №5 від 10.02.2106 року та № 6 від 10.03.2016 року ( а.с. 155,170). Вказані документи є протоколом засідання комісії виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, внесення описки у які не здійснювалось, є доказом ведення службового протоколювання засідання виконавчого комітету, до роботи якого не можуть допускатися особи без належних повноважень. Вказані документи є додатковим доказом порушення трудового законодавства посадовим особами виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що при звільненні позивача з державної служби за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України мало місце порушення норм чинного законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Згідно долученої довідки від 18.04.2016 року розмір середньоденної заробітної плати складає 298,14 грн., що є наслідком ділення заробітної плати за два місяці, що передували даті звільнення на кількість робочих днів ( 5482,27+6443,40 / 40 = 298,14 ), загальний період прогулу колегія суддів нараховує з 22.03.2016 року по 14.04.2017 року ( згідно представленої довідки від 03.10.2017 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу в Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації з 17.04.2017 року).

Загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить - 74 005,68 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Отже, за приписами наведених норм, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Стосовно відшкодування позивачу розміру витрат понесених на правову допомогу.

Так, до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

У частині 2 статті 16 КАС України зазначається, що для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Для підтвердження цієї обставини слід представити докази, що правова допомога надавалась фахівцем у галузі права, така особа надавала правову допомогу у конкретній судовій справі за договором, укладеним зі стороною справи, сторона по справі фактично понесла витрати на таку правову допомогу за договором і існують документальні підтвердження зазначених обставин.

Колегія суддів заперечує наявність доказів щодо сплати позивачем 6000,00 грн. адвокатської винагороди, оскільки матеріали справи документальне підтвердження понесення витрат (банківська виписка з рахунку особи, що надає правову допомогу, із зазначенням оплати правової допомоги згідно договору та надходження суми від сторони по справі) не містять.

З огляду на ці обставини, колегія суддів відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ч. 3 ст.160, ст. ст. 195, 196, 198, 202, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.11.2016 року у справі № 344/7365/16-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови м.Івано-Франківська №296-с від 21.03.2016 року про звільнення з роботи ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління правової роботи та контролю за дотриманням законодавства в сфері містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з 22.03.2016 року.

Стягнути з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21 в м.Івано-Франківськ , код ЄДРПОУ 04054346) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 74 005,68 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді В. В. Гуляк Р. Й. Коваль Повний текст судового рішення

виготовлено 09.10.2017 року