Ухвала суду № 69496148, 10.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/7983/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Матковської З.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

за участі представника позивача: Булаш З.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 року у справі за позовом Офісу великих платників податків ДФС в особі Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення коштів з рахунків у банках,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення коштів з рахунків у банках в розмірі 12 966 803,68 грн.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що у Публічного акціонерного товариства «Шахтва «Надія» існує несплачена та не стягнута в судовому порядку заборгованість по податку на додану вартість та адміністративні штрафи та інші санкції, яка підлягає стягненню. Позивач наголошує, що заборгованість виникла в результаті не сплати сум узгоджених податкових зобов'язань. Просить стягнути з відповідача кошти до бюджету з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податку. Просив позов задоволити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з рахунків Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» у банках, обслуговуючих такого платника податків до бюджету кошти у сумі 12 966 803,68 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Публічне акціонерне товариство «Шахта «Надія». Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно карток особових рахунків, податковий борг по ПАТ «Шахта «Надія» станом на 01.07.2015 року становить 146 880 364,40 грн., в тому числі податковий борг який пред'являється до стягнення 12 966 803,68 грн., зокрема по:

1.Податок на додану вартість в сумі 8 949 686,00 грн.:

-згідно поданої декларації №9071876383 вiд 17.04.2015 за березень 2015 на суму 3 657 458,00 грн.;

-згідно поданої декларації №9099716887 вiд 19.05.2015 за квітень 2015 на суму 3 052 994,00 грн.;

-згідно поданої декларації №9129744458 вiд 22.06.2015 за травень 2015 на суму 2 239 234,00 гривень.

2.Адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 4 017 117,68 грн.:

-податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Р') №0000042500 вiд 24.10.2014 несплачений залишок в сумі 4 017 117,68 гривень.

Пунктом 14.1.156. ст. 14 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п.57.1. ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 14.1.175. ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 41.2 ст.41 ПК заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки

Підпункт 20.1.34. пункту 20.1 ст. 20 ПК України закріплює, зокрема, право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відтак, у зв'язку із не сплатою сум узгоджених податкових зобов'язань було сформовано першу податкову вимогу від 23 жовтня 2001 року №1/7 та другу податкову вимоги від 16 листопада 2001 року №2/6.

Чинний до 2011 року Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачав, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 цього Закону). У разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення (п. 6.6 ст. 6 Закону).

Відповідно до пункті 59.1. статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У п. 59.5. тієї ж статті ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Податковим кодексом України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому, контролюючий орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Апеляційним судом встановлено, що 21.11.2012 року ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС було надіслано податкову вимогу від 01.11.12 року №202 - про що свідчить квитанція про відправлення листа датована 21.11.12 року.(як боржнику з окремих видів податку). Дану вимогу отримано працівником відповідача ОСОБА_2 23.11.2012 року, про що свідчить лист Львівської дирекції поштового зв'язку №7 від 25.07.2013 року №02-379.

Відповідно до п.95.1. ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно абз.1 п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого.

З часу виставлення у 2001 році податкових вимог ПАТ «Шахта «Надія» не погасило у повному обсязі свого податкового боргу, а тільки поступово його збільшує.

Зазначена позиція тотожна з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в ухвалі ВАСУ від 23.09.2014 року №К/800/323115/14 у справі №813/2316/13-а за позовом Сокальської ОДПІ до ПАТ «Шахта «Надія» про стягнення коштів з рахунків платника, ухвалі ЛААС від 27.03.2017 року по справі №876/1385/17 (813/3894/16), постанові ЛОАС від 10.04.2017 року по справі №813/1806/16.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Разом з тим, судова колегія апеляційного суду звертає увагу, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року по справі №876/5368/16 (№813/4436/15) апеляційну скаргу Сокальської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області задоволено Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 813/4436/15 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Сокальської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 24.10.2014 року №00000425000 скасовано та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Шахта Надія» до Сокальської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено. В решті постанову суду залишено без змін.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 року у справі №813/3923/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді З. М. Матковська С. М. Кузьмич

Повний текст судового рішення виготовлено 11.10.2017 року