Постанова № 69495885, 04.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 жовтня 2017 року № 826/16919/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод сталевої дробі»до Головного управління ДФС у м. Києвіпро скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод сталевої дробі" (далі- позивач, ТОВ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0015381406 від 26.08.2016 року .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року №185/94-ВР до нього як до суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, не застосовується норма щодо стягнення пені за кожний день прострочення неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову.

З урахуванням вимог частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думку представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод сталевої дробі" є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32804063, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на дату підписання акту 11.08..2016 року знаходиться на податковому обліку в Державні податковій інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Основним видом економічної діяльності позивача є виробництво чавуну, сталі та феросплавів ( код КВЕД 24.10).

Юридична адреса виробничих потужностей товариства Луганська область, м. Алчевськ, вул. Вокзальна 122 б.

З 22.07.2016 року по 04.08. 2016 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сталевої дробі" (код ЄДРПОУ 32804063) з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за експортним контрактом від 16.10.2006 року №136U з компанією «Unilan ApS» (Данія) згідно листів ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 06.01.2016 року №12311/74; від 05.04.2016 року №12399/1265 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 03.03.2016 року №145-2-2-00/438, від 06.04.2016 року №145-2-2-00/645.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №691/26-15-14-06-04/32804063 від 11.08.2016 року.

Як вбачається з акта, перевіркою були виявлені порушення вимог ст.1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" зі змінами та доповненнями, а саме: несвоєчасне надходження на поточний рахунок ТОВ "Завод сталевої дробі" валютної виручки в сумі 111 825,0 євро по контракту від 16.10.2006 року №136U з компанією «Unilan ApS» (Данія).

На підставі акту №691/26-15-14-06-04/32804063 від 11.08.2016 року відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення №0015381406 від 26.08.2016 року, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 39 814,81 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за результатами чого Державною фіскальною службою України було прийнято рішення №22743/6/99-99-11-01-02-25 від 21.10.2016, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №0015381406 від 26.08.2016 року залишено без змін.

Так, у вказаному рішення ДФС України було зазначено про те, що наданий під час адміністративного оскарження сертифікат Торгово-промислової палати України №2692 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) не відповідає умовам сертифікатів, оскільки у ньому не вказано дати закінчення форс-мажорних обставин.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та про його скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій та відповідальність за недотримання термінів розрахунків визначено Законом України №185/94-ВР від 23.09.1994 року «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями. (далі - Закон України №185/94-ВР).

Статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 2 вищезазначеного Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Національним Банком України встановлено строк який визначений в ст. 1 та ст. 2 Закону № 185/94-ВР що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до пп. «а» п. 1 ч. 4 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII внесено зміни до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994, якою встановлено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Крім того, вищезазначеним Законом також були внесені зміни до частини сьомої статті 6 цього Закону, відповідно до якої підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Отже, вищезазначена норма Закону №185/94-ВР з урахуванням змін, внесених Законом №1669-VII, передбачає звільнення суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення від відповідальності за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VІІ (далі за текстом - Закон №1669).

Абзацом 1 статті 2 зазначеного Закону визначається, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669-VІІ, вбачається, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширювалась на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Розпорядженням від 30.10.2014 №1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 23 пункту 2 цього розпорядження місто Алчевськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася АТО.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053.

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого була лише зупинена на відповідний час.

02.12.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014 №1053.

Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Так, згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 до зазначених населених пунктів, зокрема, належить м. Алчевськ.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 не закінчилась.

Таким чином, фактичне провадження господарської діяльності ТОВ «Завод сталевої дробі» здійснює у місті Алчевську, що входить до переліку населених пунктів на території яких здійснювалась та здійснюється антитерористична операція.

Суд звертає увагу, що податкове повідомлення-рішення від 22.06.2017 №0001631400, прийнято в період дії редакції Закону №185/94-ВР із змінами внесеними Законом №1669-VII.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», крім як до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», також були внесені зміни до частини сьомої статті 6 цього Закону, відповідно до якої підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Законом № 1669-VII доповнено Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» статтею 14-1 наступним змістом, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту тощо.

В матеріалах справи міститься Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України №2692 (вих. №318/05-4 від 20.01.2015) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для ТОВ «Завод сталевої дробі» від 02.06.2014 року та повідомила, що дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Станом на момент розгляду даної справи Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України видано не було

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Остаточним рішенням від 7 жовтня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява №39766/05) Європейським судом з прав людини порушення встановлено у зв'язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі «якості» закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавству, підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.

У рішенні від 14.01.2011 у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, положеннями пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач, звільнений від відповідальності за порушення строків, передбачених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо - економічної діяльності, отже спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати в сумі 1 378, 00 грн., здійснені позивачем, підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0015381406 від 26.08.2016 року

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сталевої дробі" (код ЄДРПОУ 32804063) понесені ним судові витрати у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа