Постанова № 69495680, 11.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2017 року № 826/14607/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА

Страхування"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері

ринків фінансових послуг

про скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в якому просить суд скасувати розпорядження №1825 від 04.08.2016 року «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування".

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно складено розпорядження №1825 від 04.08.2016 року, оскільки порушень позивачем допущено не було.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваного розпорядження.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України суд дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

10.06.2016 року до відповідача надійшла скарга від ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на бездіяльність позивача щодо проведення виплати страхового відшкодування.

19.07.2016 року відповідачем складено Акт про правопорушення, вчинені Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на ринку фінансових послуг № 508/13-14/13/6, в якому зафіксовано порушення абзаців першого-третього пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо невиконання страховиком обов'язку протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

На підставі вказаного вище акта відповідач виніс розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 04.08.2016 року №1825 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», згідно з яким Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» зобов'язано усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 26.08.2016 року.

Вважаючи вищезазначене розпорядження протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положенням про комісію, затвердженим Указом Президента України від 23.11.2011року №1070/2011, іншими нормативно-правовими актами.

До основних завдань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг віднесено здійснення в межах її повноважень державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері, захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах її повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу, як зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення.

Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затверджене розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 20.11.2012 N 2319, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за N 2112/22424 (далі - Положення №2319), розроблене з метою встановлення порядку та умов застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - заходи впливу), та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг. Це Положення визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про застосування заходів впливу та їх оскарження.

Відповідно до пункту 1.5 розділу І Положення №2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.

Дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися в: матеріалах, отриманих за результатами перевірок, проведених Нацкомфінпослуг; звітності, що подається до Нацкомфінпослуг; повідомленнях, отриманих від органів державної влади; повідомленнях, отриманих від міжнародних організацій, іноземних органів державної влади, неурядових організацій іноземних держав; зверненнях громадян; повідомленнях, отриманих від юридичних осіб; повідомленнях, опублікованих у засобах масової інформації; матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.

Згідно із пунктом 1.6 розділу І розділу І Положення №2319 Нацкомфінпослуг, уповноважені та посадові особи Нацкомфінпослуг в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення порушення законодавства про фінансові послуги вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту такого порушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи про правопорушення, а також своєчасно прийняти рішення за справою про правопорушення та застосувати передбачені законодавством заходи впливу.

Відповідно до пункту 1.8 розділу І розділу І Положення №2319 розгляд справ про правопорушення здійснюється виключно Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень.

Згідно із підпунктом 1 пункту 2.1 розділу ІІ Положення №2319 Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу, як зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Положення №2319 розгляд справ про правопорушення та застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення, належить до повноважень Нацкомфінпослуг як колегіального органу.

Відповідно до пункту 1.7 розділу І розділу І Положення №2319 рішення у справі про правопорушення повинно бути законним та обґрунтованим. Рішення повинно ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи про правопорушення. Доказами в справі про правопорушення є будь-які фактичні дані, отримані в установленому законом порядку, що свідчать про наявність чи відсутність порушення законодавства про фінансові послуги, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із пунктом 4.21 розділу IV Положення №2319 за результатами розгляду справи про правопорушення Нацкомфінпослуг або уповноважена особа Нацкомфінпослуг приймає одне з таких рішень:

про застосування заходу впливу;

про закриття справи про правопорушення.

Відповідно до пункту 4.5 розділу IV Положення №2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган приймає рішення про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення, протягом 60 календарних днів з дня порушення провадження у справі про правопорушення.

Отже, обов'язковою передумовою для застосування відповідачем заходу впливу є встановлення правопорушення у сфері фінансових послуг.

Відповідно до змісту ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг надійшло звернення громадянина ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 щодо невиконання Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та порушення вимог законодавства про фінансові послуги. У зверненні ОСОБА_1 порушувалось питання щодо невиплати Товариством страхового відшкодування.

З метою належного розгляду питання, порушеного у зверненні ОСОБА_1, Нацкомфінпослуг надіслано вимогу (вих. від 23.06.2016 року№39171/13-8) щодо отримання від Товариства інформації та документів.

За результатами розгляду документів, наданих Товариством на вимогу Нацкомфінпослуг листом № 6058/18цв від 06.07.2016 року (вх. № 5677/ск від 11.07.2016 року), встановлено таке.

09.01.2016 року за участю забезпеченого транспортного засобу Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася подія, що має ознаки страхового випадку, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб Skoda, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_2 - тілесні ушкодження.

Згідно з довідкою № 86791486 про дорожньо-транспортну пригоду, подія, що має ознаки страхового випадку трапилася внаслідок порушення водієм забезпеченого транспортного засобу Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.

13.01.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Товариства з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку.

Відповідно до звіту № 059/16 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу, складеного 12.02.2016 року ФОП ОСОБА_6, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 349 248,80 грн, а ринкова вартість - 226 776,30 гри.

15.02.2016 року ОСОБА_2 подано до Товариства заяву про страхове відшкодування, до якої були додані всі документи, передбачені статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), необхідні для прийняття Товариством вмотивованого рішення, зокрема тимчасовий реєстраційний талон ДАР № 526446.

Станом на дату складання Акту Товариством не було прийнято вмотивованого рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених ст. 32 та/або ст. 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Тобто, як вбачається з вище викладених норм, позивач протягом 15 днів із дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів із дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний був прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його або про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Щодо посилань позивача на справу №759/3838/16 про притягнення ОСОБА_5 до відповідальності, як на відсутність підстав, кваліфікувати випадок як страховий, то суд зазначає, що Законом України №1961-IV, зокрема ст.35, якою передбачені вимоги до заяви про страхове відшкодування, не передбачено надання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

При цьому, суд звертає увагу, що до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" було надано довідку МВС України за №86791486 про дорожньо-транспортну пригоду, в якій зазначено про те, що дана пригода сталась внаслідок порушення ОСОБА_5 правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що у разі, коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку. Крім того, закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником. Тому доводи представника страхової компанії суд вважає безпідставними.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, суд прийшов до висновку про обґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження.

Згідно з ч. 1 ст.11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст.71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа