Постанова № 69495537, 02.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 жовтня 2017 року №826/16864/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Національної поліції в Київській області провизнання незаконним звільнення та поновлення на посаді,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.04.2016 №170 о/с в частині звільнення зі служби в поліції з посади поліцейського полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.);

- поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.) на посаді поліцейського полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.) середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за фактом звільнення ОСОБА_1 із займаної ним посади на підставі скорочення штату, останньому не було запропоновано іншої посади в будь-якому органі поліції, що є грубим порушенням положень чинного законодавства, з урахуванням того, що позивач майже постійно був направлений у службове відрядження для виконання особовим складом завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби з охорони громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької області; а також того, що позивач, відповідно до службової характеристики, зарекомендував себе позитивно, як сумлінний та ініціативний працівник, має добру професійну підготовку та достатній досвід роботи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного наказу про звільнення позивача із займаної ним посади, прийнятого у межах та на підставі наявних у відповідача повноважень, із зазначенням, що останнього було належним чином повідомлено про можливе вивільнення позивача у зв'язку із скороченням штату, що відповідає приписам статті 68 Закону України «Про Національну поліцію».

Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.11.2015 №1 о/с «По особовому складу», відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», призначено ОСОБА_1, як того, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установленням окладів, згідно зі штатним розписом, з 07.11.2015, поліцейським до Полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» зі спеціальним званням сержант поліції.

У той же час, наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.04.2016 №170 о/с «По особовому складу» сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» звільнено з 24.04.2016 зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за підпунктом 4 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку зі скороченням штатів).

Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

При цьому, слід одразу зазначити про необґрунтованість заявленого відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на пропуск позивачем строку звернення з даним позовом до суду, виходячи з такого.

Згідно з частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина третя статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України).

У силу статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, предметом оскарження виступає наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.04.2016 №170 о/с, яким позивача звільнено із займаної ним посади.

При цьому, наявною у матеріалах справи розпискою підтверджено, що трудову книжку, з огляду на звільнення на підставі вказаного наказу, позивач отримав 29.07.2016. Таким чином, фактично процес звільнення позивача завершився отриманням останнім трудової книжки, що мало місце 29.07.2016, тобто саме з цього часу позивач дізнався про порушення власних прав та охоронюваних законом інтересів.

Разом з тим, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач спершу помилково звернувся до Київського окружного адміністративного суду, з урахуванням строків звернення до суду, встановлених частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка була повернута ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 та отримана позивачем 27.10.2016, що підтверджується довідкою УДППЗ «Укрпошта» від 03.11.2016 №31/52-Д-Д-796.

Таким чином, враховуючи факт звернення позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом 28.10.2016 (згідно з відміткою штампу вхідної кореспонденції суду), а також встановлені судом обставини, суд вказує про наявність у позивача поважних причин пропуску строку до суду з відповідними позовними вимогами.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, є Закон України «Про Національну поліцію».

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації врегульовано положеннями статті 68 Закону України «Про Національну поліцію».

Так, згідно з частиною першою статті 68 Закону України «Про Національну поліцію», у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті (частина друга статті 68 Закону України «Про Національну поліцію»).

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону (частина третя статті 68 Закону України «Про Національну поліцію»).

Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк (частина четверта статті 68 Закону України «Про Національну поліцію»).

Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства (частина п'ята статті 68 Закону України «Про Національну поліцію»).

При цьому, у силу пункту 2 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади, у тому числі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що поліцейського може бути звільнено або призначено на іншу посаду у зв'язку зі скороченням його посади внаслідок реорганізації. Крім того, вчинення будь-яких дій відносно поліцейського у зв'язку зі скороченням його посади може мати місце виключно після його персонально письмово попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Разом з тим, відповідно до правової позиції, викладеної в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.11.2016 у справі №К/800/11544/16, суди під час розгляду спорів даної категорії повинні встановлювати наступне: чи дійсно у відповідачів мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штатів, та чи додержано ними норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про зміни в організації виробництва і праці, а також про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу, або що не було можливості перевести позивача до органів поліції та чи не користувався він переважним правом на залишення на роботі.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 було попереджено про зміну в організаційній структурі поліції та відповідних структурних підрозділах Головного управління Національної поліції в Київській області (наказ Національної поліції України від 27.01.2016 №73 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Київській області» і Головного управління від 16.02.2016 №127 дск «Про організаційно-штатні зміни») та про можливе наступне вивільнення його із займаної посади з 16.04.2016, згідно з пунктом 1 статті 40 та статті 49-2 Кодексу законів про працю України, пунктом 4 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». На підтвердження ознайомлення позивача з даним попередженням на копії останнього, наявного у матеріалах справи, міститься підпис позивача з датою такого ознайомлення 24.02.2016, що не заперечувалось позивачем під час судового розгляду справи.

Проте, наявними у матеріалах справи копіями наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.02.2016 №127 дск «Про організаційно-штатні зміни» та додатку №14 до вказаного наказу не підтверджено того, що посада, яку займав позивач, була скорочена, оскільки у складі полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» та його структурних підрозділах наявні посади «поліцейський». Саме лише посилання на накази Національної поліції України та Головного управління Національної поліції у місті Києві, назва яких вказує на організаційно-штатні зміни, не свідчить про факт скорочення посади, яку обіймав позивач.

Також, на виконання пункту 2 частини першої статті 65 та частини другої статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» відповідачем не було надано суду жодних доказів того, що з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків позивача, йому не могла бути запропонована робота в Головному управлінні Національної поліції в Київській області за умови дійсного скорочення штату.

Отже, оскільки, відповідачем не надано суду належних доказів скорочення штатів Головного управління Національної поліції в Київській області, враховуючи, що судом встановлено порушення відповідачем приписів статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» під час винесення оскаржуваного наказу, суд дійшов до висновку про протиправність наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.04.2016 №170 о/с в частині звільнення зі служби в поліції з посади поліцейського полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 та наявність підстав для його скасування.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України).

З огляду на викладене, а також враховуючи протиправність наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.04.2016 №170 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції, суд вказує про необхідність поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області та виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахованого, виходячи з такого.

Пунктом 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Так, згідно з вимогами пункту 2 Порядку, обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягає стягненню сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 25.04.2016 (наступний день за днем звільнення) по 02.10.2017 (день ухвалення судового рішення), кількість днів вимушеного прогулу станом на 02.10.2017 становить 361 робочих днів.

З довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Київській області від 26.01.2017 №46 вбачається, що за останні два повних календарних місяці роботи перед звільненням, грошове забезпечення позивача склало: 7000,74 грн. за лютий та 7021,67 грн. за березень 2016 року.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення складає 326,10 грн., обраховане як (7000,74 грн. грошове забезпечення за лютий 2016 року + 7021,67 грн. грошове забезпечення за березень 2016 року)/ 43 кількість робочих днів = 326,10 грн.).

Отже, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути на користь позивача, становить: 326,10 грн. х 361 робочих днів = 117 722,10 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що за змістом пунктів 1.5 та 1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

Враховуючи, що позивач проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Київській області суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу слід стягнути саме з останнього.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.04.2016 №170 о/с в частині звільнення зі служби в поліції з посади поліцейського полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 25.04.2016 по 02.10.2017 у розмірі 117 722,10 грн. (сто сімнадцяти тисяч сімсот двадцять дві гривні 10 копійок).

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службу в Головному управлінні Національної поліції в Київській області та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 7 011,21 грн. підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

Суддя Літвінова А.В.