Постанова № 69495510, 11.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2017 року № 826/8619/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення , В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа - Київська міська рада, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.04.2017р. №1368177-1305.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2016 року відкрито провадження в даній адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав до суду письмові заперечення проти позову. У тексті своїх заперечень відповідач просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений положеннями законодавства України.

Сторони в судове засідання повноважних представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників сторін в судове засідання, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 640,00 кв.м. за адресою: м. Київ. АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу №667 від 23.08.2016р. та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №66520050 від 23.08.2016р.

Відповідно до витягу з бази даних ПК "Кадастр", наданого Департаментом земельних ресурсів КМДА, станом на 07.04.2017р. за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка по АДРЕСА_1., кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 1937 кв.м.

26.04.2017р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийняте податкове повідомлення-рішення №1368177-1305 форми "Ф", згідно якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в розмірі 178089,82 грн.

Згідно розрахунку до вказаного податкового повідомлення-рішення, податкове зобов'язання визначено за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. за користування земельною ділянкою площею 0,1937 га, що знаходиться за адресою: м. Київ. АДРЕСА_1.

Позивач не погодився із вказаним рішенням та звернувся до суду.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до технічного паспорту від 01.02.2013р. на нежитловий будинок за адресою: м. Київ. АДРЕСА_1, загальна площа земельної ділянки, яку займає належна йому на праві власності будівля, складає 0.07483 га. Право власності чи користування на земельну ділянку по АДРЕСА_1., кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 0,1937 га, позивач не оформив та не зареєстрував право власності чи користування на дану земельну ділянку. Виходячи з викладеного позивач вважає, що відповідач протиправно врахував загальний розмір вказаної земельної ділянки при визначенні йому податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік, в той час як для обрахунку земельного податку за вказаний період відповідач мав виходити із площі земельної ділянки яку фактично використовує позивач, тобто 0.07483 га, та нарахувати податкове зобов'язання в сумі 80 366,08 грн.

Згідно ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За пунктом 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У частинах першій та другій статті 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 р. № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, особа, яка придбала будівлю, відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України має сплачувати земельний податок на загальних підставах за земельну ділянку, на якій розташовано таку будівлю, з урахуванням прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Як зазначає Верховний Суд України у постанові від 12.09.2017р. по справі № 2а-10596/12/2670 у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа.

Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа № 21-804а16). Таким чином, до нового власника об'єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.

Крім того, Верховний Суд України в ухвалі від 07 липня 2015 року у справі №826/12388/13-а зазначив, що незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2 ст.5 цього Кодексу, обов'язок зі сплати земельного податку виник у нього з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За приписами ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

При цьому, суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_1 на даний час знаходиться на стадії оформлення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовна площа 0,22 га в оренду з наміром подальшого отримання у власність.

А тому, суд приходить до висновку, що позивач користується земельною ділянкою у розмірі 0,1937 га та повинен сплачувати земельний податок відповідно до норм передбачених Податковим кодексом України.

Відповідно до 286.5. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно до п.5.4 Положення "Про плату за землю в місті Києві", затвердженого рішенням Київської міської ради "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві та акцизного податку" від 23.06.2017р. №242/5629, плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними та фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (крім комунальної власності) встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктом 5.3 цього Положення.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, суд вважає, що податковий орган під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення діяв на виконання та у межах наданих йому повноважень, обґрунтовано визначив розмір податкового зобов'язання позивача, що свідчить про правомірність та відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.04.2017р. №1368177-1305.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа - Київська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа