Постанова № 69495491, 11.10.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року справа № 2а/2370/1974/2011

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гарань С.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства “Городищенський маслозавод” до Смілянської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство “Городищенський маслозавод” звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області від 18.03.2011 року № 0000482310/3 та № 000042310/3 (усною ухвалою суду від 25.07.2017 було здійснено заміну первинного відповідача - Корсунь-Шевченківську міжрайонну ДПІ Черкаської області Державної податкової служби на належного - Смілянську ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, позовні вимоги ПАТ “Городищенський маслозавод” - задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 18.03.2011 № 0000482310/3 та № 000042310/3.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017 касаційну скаргу Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби задоволено частково, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

03.05.2017 справа № 2а/2370/1974/2011 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду та відповідно до вимог ст.151 КАС України про автоматизовану систему документообігу, після автоматичного перерозподілу була передана судді Гараню С.М., для продовження розгляду.

Розгляд справи розпочато у відкритому судовому засіданні, однак усною ухвалою від 27.09.2017 суд дійшов висновку продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч.6 ст.128 КАС України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем всупереч вимог Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Клопотанням від 27.09.2017 представник позивача просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.09.2017 проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі та наголосив, що спірні ППР є узгодженими (постанова Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 № К/800/64204/14), в зв’язку з чим вимоги товариства є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі ст. 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 №509-ХІІІ ДПІ у Городищенському районі Черкаської області проведена планова виїзна перевірка публічного акціонерного товариства “Городищенський маслозавод” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з квітня по травень 2010 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 10.09.2011 року № 817/23-009/00451797.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем підпунктів 7.7.1, пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97–ВР (далі –Закон 168/97–ВР завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року на суму 42047 грн.; підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону 168/97–ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 437696 грн.

16.09.2010 позивач направив до державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області заперечення до акту перевірки № 817/23-009/00451797 від 10.09.2011.

За результатами розгляду заперечення державна податкова інспекція в Городищенському районі Черкаської області на підставі акту перевірки винесла податкові повідомлення-рішення від 23.09.2010 № 0000482310/0 та № 0000492310/0.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивачем було оскаржено (скарга за № 252 від 04.10.2010).

Відповідач відмовив в задоволенні скарги позивача та виніс податкові повідомлення-рішення від 25.11.2010 № 0000482310/1 та № 0000492310/1, якими підтвердило правомірність завищення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року у розмірі 42047 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 437696 грн.

Позивач, вважаючи рішення відповідача необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, направив повторну скаргу до Державної податкової адміністрації в Черкаській області за № 313 від 06.12.2010. ДПА в Черкаській області розглянувши скаргу позивача, скасувало податкове повідомлення-рішення № 0000492310/1 від 25.11.2010 в частині визначення штрафних санкцій в сумі 43770 грн. З урахуванням рішення ДПА в Черкаській області, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 02.02.2011 № 0000482310/2 та № 000042310/2, якими позивачеві було відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування у розмірі 42047 грн., нараховано податкового зобов’язання у розмірі 437696 грн та штрафних санкцій у розмірі 175078 грн.

21.02.2011 позивач, не погоджуючись з висновками ДПА в Черкаській області, направив до Державної податкової адміністрації України скаргу, яку останній залишив без розгляду.

На підставі рішення ДПА України державною податковою інспекцією у Городищенському районі Черкаської області були винесені податкові повідомлення-рішення від 18.03.2011 № 000042310/3 та № 0000482310/3.

04.05.2011 на адресу суду від позивача надійшло уточнення до позовної заяви, згідно якого публічне акціонерне товариство “Городищенський маслозавод” з урахуванням обставин, які мають суттєве значення для справи та з метою уточнення предмету спору, просить задовольнити позовну заяву та визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Городищенському районі Черкаської області від 18.03.2011 № 0000482310/3 та № 000042310/3, державне мито компенсувати з Державного бюджету України.

Податковим повідомленням-рішенням від 18.03.2011 № 000042310/3 позивачеві нараховано податкового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 620774 грн., у тому числі за основним платежем 437696 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 175078 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 18.03.2011 №0000482310/3 позивачеві відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 42047 грн.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

На час виникнення спірних правовідносин останні були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Підпунктами 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону 168/97–ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону 168/97–ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 10.1 ст. 10 Закону 168/97–ВР визначено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є –платники податку; митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону; у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель; при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України; платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог податкового законодавства в зв’язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню.

Натомість, Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 12.04.2017 скасовуючи постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, а також направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції наголосив, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та не встановлено на підставі належних та допустимих доказів узгодженість ППР від 17.09.2010 № 0000472310/0, № 0000462310/0, № 0000342310/1 та № 0003523101/1, які були прийняті на підставі акту перевірки від 06.07.2010 №466/23-009/00451797, а також не надано правової оцінки доводам податкового органу про неправомірність формування товариством від'ємного значення з ПДВ за квітень та травень 2010 року, оскільки вказані обставини на його думку, є предметом дослідження у даній справі та мають суттєве значення для правильності вирішення даного спору.

В судовому засіданні з’ясовано, що у жовтні 2010 року ТОВ «Городищенський маслозавод» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати ППР від 17.09.2010 № 0000472310/0, № 0000462310/0, № 0000342310/1 та № 0003523101/1, які були прийняті на підставі акту перевірки від 06.07.2010 № 466/23-009/00451797. Матеріалам позовної заяви підприємства присвоєно № 2а-4612/10/2370.

Зазначена справа розглядалась судами неодноразово.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.04.2014 ухвалені в справі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 та Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки факту ведення платником окремого податкового обліку операцій з готовою продукцією, виготовленою з поставлених сільськогосподарськими виробниками молока та м’яса в живій вазі, встановлення частки таких операцій та дотримання платником законодавчо встановлених вимог щодо пропорційного розподілу ПДВ за загальною та скороченою декларацією.

Також, в ухвалі Вищого адміністративного суду України було надано вказівку дослідити чи було враховано позивачем розглядувані особливості оподаткування під час перенесення у часі реалізації права на податковий кредит, а також встановити обставини, які слугували підставою для нарахування платникові податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб за ППР від 17.09.2010 № 0003523101/1 та надати правову оцінку цим обставинам.

За наслідками нового розгляду справи, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.08.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 – позов товариства задоволено.

В подальшому, постановою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 касаційну скаргу Корсунь-Шевченківської ОДПІ було задоволено та, як наслідок, скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 у справі № 2а-4612/10/2370.

З урахуванням вищевказаних обставин суд дійшов висновку, що ППР від 17.09.2010 № 0000472310/0, № 0000462310/0, № 0000342310/1 та № 0003523101/1 є узгодженими, а тому у платника податків виникає обов’язок враховувати таке рішення в подальшому, при поданні податкової звітності.

Суд також зазначає, що внаслідок порушень, описаних в акті перевірки від 06.07.2010 № 466/23-009/00451797, позивач допустив завищення значення рядка 23 декларації відобразивши в ньому суму ПДВ, що дорівнює 567 413,00грн. на 479 983,00грн. Таким чином, позаплановою перевіркою визначено значення суми рядка 23 декларації, що становить 87 430,00грн. (567 413,00грн. – 479 983,00грн.).

Суд наголошує, що згідно даних податкової декларації за квітень 2010 року різниця між сумами податкового зобов’язання та податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду становить 18 558,00грн. Відповідно залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду становить 68 872,00грн. (87 430,00грн. – 18 558,00грн.) та при цьому дорівнює значенням рядка 26 декларації за квітень 2010 та рядка 23 декларації за травень 2010.

Оскільки позитивне значення різниці між сумами податкового зобов’язання та податкового кредиту поточного, звітного періоду відображеного товариством у декларації за травень 2010 становить 506 568,00грн., то сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за наслідками травня 2010 становить 437 696,00грн. (506 568,00грн. – 68 872,00грн.).

Аналіз вищевказаного дає підстави суду зробити висновок, що висновки акту позапланової, виїзної перевірки ПАТ «Городищенський маслозавод» від 10.09.2010 № 817/23-009/00451797 є обґрунтованими, а тому прийняті на підставі них, з урахуванням процедури адміністративного оскарження оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Тобто, суд дійшов висновку, що суб’єкт владних повноважень довів, що під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень він діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, в зв’язку з чим, вимоги ПАТ «Городищенський маслозавод» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань