Постанова № 69495031, 09.10.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

09 жовтня 2017 р. 16:44 год. справа № 820/4126/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Король Д.О.

за участю:

представника позивача - Радзівіло Л.В.,

представника відповідача - Шамілова Л.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Охоронне агентство "ІНЕКС" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Охоронне агентство "ІНЕКС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000021421 від 20.06.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом, при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000021421 від 20.06.2017 порушено норми Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Правом надати письмові заперечення на адміністративний позов відповідач не скористався.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне підприємство "Охоронне агентство "ІНЕКС" (код 33291994) зареєстровано як юридична особа, місцезнаходження юридичної особи: 61001, Харківська обл., місто Харків, проспект Московський, будинок 47, інформація про юридичну особу підтверджена, не перебуває у стані припинення, є платником ПДВ.

Судом встановлено, що фахівцями контролюючого органу на підставі наказу №1467 від 12.04.2017, направлень на проведення перевірки від 13.04.2017 за №2198, згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Охоронне агентство "ІНЕКС" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ВІАТЕЛ" (податковий номер 38876259), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, ТОВ "Міжнародна промислова компанія" (податковий номер 35629258), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.03.2014 року по 30.04.2014, ТОВ "СЕОЛАН" (податковий номер 39072643) що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, ПП "Альватрейдінг" (податковий номер 39334823), що містяться у податкових деклараціях за період з 01.04.2015 року по 31.07.2015 року, ТОВ "Верітас-торг" податковий номер 39843313), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.12.2015 року по 31.01.2016 року.

Результати перевірки оформлені актом №3286/20-40-14-21-07/33291994 від 03.05.2017 року (далі по тексту - акт перевірки).

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення абз."а" п.198.12, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.10,ст.201 Податкового Кодексу, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість до сплати в сумі 169249 грн., в тому числі по періодам: за березень 2014 року в сумі 19625 грн., квітень 2014 року в сумі 27216 грн., квітень 2015 року в сумі 19240 грн., травень 2015 року в сумі 25753 грн., червень 2015 року в сумі 23230 грн., липень 2015 року в сумі 24985 грн., листопад 2015 року - в сумі 9440 грн. грудень 2015 року в сумі 7520 грн., та січень 2016 року в сумі 12240 грн.; ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень-квітень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ "Міжнародна промислова компанія" (податковий номер 35629258), за період квітень-липень 2015 року по взаємовідносинам з ПП "Альватрейдинг" (податковий номер 39334823) та за період листопад 2015 року - січень 2016 року по взаємовідносинам з ТОВ "Верітас Торг" (податковий номер 39843313).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДФС у Харківській області м.Харкова винесено податкове повідомлення рішення №0000021421 від 20.06.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 25397,50 грн., в тому числі за основним платежем - 169249,00 та штрафними (фінансовими) санкціями 84624,50 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до Рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 23.08.2017 року №18980/6/99-99-11-01-08-25 податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Харківській області №0000021421 від 20.06.2017 залишено без змін, а скарга без задоволення.

Перевіряючи обґрунтованість висновків фахівців ДФС у Харківській області, викладених в акті перевірки, судом встановлено наступне.

Між ТОВ "ВІАТЕЛ" (виконавець) та ПП Фірма "ІНЕКС" (Замовник) укладено договір про надання послуг від 20.12.2013 року №201213.

Згідно з п.1.1 договору про надання послуг замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з надання послуг по перевірці та контролю за виконанням обов'язків співробітниками замовника.

Виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: актами виконаних робіт №1517 від 15.01.2014, №3122 від 31.01.2014, №1415 від 14.02.2014, №2829 від 28.02.2014, податковими накладними №1517 від 15.01.2014, №3122 від 13.01.2014, №1415 від 14.02.2014, №2829 від 28.02.2014, платіжними дорученнями.

Між ТОВ "ВІАТЕЛ" та ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" укладено договір №240913 від 24.09.2013 року.

Згідно з п.1.1. договору про надання послуг Замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з надання послуг щодо фізичної підготовки особового складу замовника.

Виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: актами виконаних робіт №1516 від 15.01.2014, №1414 від 14.02.2014, №3121 від 31.01.2014, №2828 від 28.02.2014, податковими накладними №1516 від 15.01.2014, № 1414 від 14.02.2014, №3121 від 31.01.2014, №2828 від 28.02.2014, платіжними дорученнями.

Між ТОВ "МІЖНАРОДНА ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" (Продавець) та ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №250314 від 25.03.2014 року.

Відповідно до п.1.1 договору та додатку №1 до договору Продавець зобов'язався продати, а покупець зобов'язався купити шоломи противоударні "Ш-307" в кількості 50 штук на загальну суму 58000,00 грн., в т.ч ПДВ - 9666,66 грн.

Виконання умов договору підтверджується видатковою накладною від 25.03.2014 року № МП-387 та податковою накладною № 387 від 25.03.2014, платіжним дорученням № 1201 від 07.04.2014.

Між ТОВ "МІЖНАРОДНА ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" (Продавець) та ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №260314 від 26.03.2014 року.

Відповідно до п.1.1 договору та додатку №1 до договору Продавець зобов'язався продати, а покупець зобов'язався купити бронежилети "Панцирь 3-95" в кількості 50 штук на загальну суму 59750,00 грн., в т.ч. ПДВ 9 958,33.

Виконання умов договору підтверджується видатковою накладною №МП-404 від 26.03.2014, податковою накладною №404 від 26.03.2014, платіжним дорученням №1210 від 09.04.2014.

Між ТОВ "МІЖНАРОДНА ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" (Продавець) та ППФ "ІНЕКС" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №140414 від 14.04.2014 року.

Відповідно до п.1.1 договору та додатку №1 до договору Продавець зобов'язався продати, а покупець зобов'язався купити ліхтарі "Maglite S6D" в кількості 63 штук на загальну суму 163296,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9958.33 грн.

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними №МП-237 від 15.04.2014, №МП-305 від 18 квітня 2014, №МП-395 від 24.04.2014, а також податковими накладними №237 від 15.04.2014, №05 від 24.04.2014 року, №395 від 24.04.2014 року, платіжними дорученнями №1477 від 06.05.2014, №1485 від 07.05.2014, №1488 від 12.05.2014, №1491 від 13.05.2014.

Транспортування товару, отриманого від ТОВ "МІЖНАРОДНА ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" підтверджується подорожними листами №48451 від 25 березня 2014 року, №48452 від 26 березня 2014 року, №570507 від 15 квітня 2014 року, №570509 від 18 квітня 2014, №570510 від 27 квітня 2014.

Наявність у ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" власного транспортного засобу підтверджується договором про фінансовий лізинг №00008044 від 02.08.2013 року №708 свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САТ 123365. Транспортний засіб перебуває на балансі ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС", що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю.

Оплата товару здійснена ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" на підставу договору уступки права вимоги, що підтверджується відповідними письмовими повідомленнями.

Суд зазначає, що отриманий товар оприбуткований позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 та переданий для використання, що підтверджується актами приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Між ТОВ "СЕОЛАН" (виконавець) та ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" укладено договір №180314 від 18.03.2014 року.

Згідно з п.1.1. договору про надання послуг Замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з надання послуг щодо фізичної підготовки особового складу замовника.

Також між сторонами укладено договір №050314 від 05.03.2014 про надання послуг, згідно з п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з надання послуг по перевірці та контролю за виконанням обов'язків співробітниками замовника.

Виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Між позивачем та ПП "АЛЬВАТРЕЙДИНГ" укладено договір №27/5 від 27.02.2015 року.

Згідно 3 п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з надання послуг по перевірці та контролю за виконанням обов'язків співробітниками замовника.

Виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Між позивачем та ПП "АЛЬВАТРЕЙДИНГ" укладено договір про надання послуг з фізичної підготовки особового складу від 27.02.2015 року №27/6 з додатком №1 до нього.

Згідно з п.1.1 договору про надання послуг замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з надання послуг щодо фізичної підготовки особового складу для підтримання їх у фізичній формі. Фізична підготовка особового складу здійснюється згідно списків особового складу.

Виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами: актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Суд зазначає, що отримані роботи та послуги оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631.

Між позивачем та ТОВ "ВЕРІТАС-ТОРГ" укладено договір про надання послуг з фізичної підготовки особового складу від 27 листопада 2015 року №27/6 з додатком №1 до нього.

Згідно з п.1.1. договору про надання послуг замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з надання послуг щодо фізичної підготовки особового складу для підтримання їх у фізичній формі. Фізична підготовка особового складу здійснюється згідно списків особового складу.

Виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами: актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями про сплату коштів, які містяться в матеріалах справи.

Суд зазначає, що отримані послуги та роботи від вищезазначених контрагентів оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані за спірними господарськими операціями, відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України. Доказів протилежного до суду не надано.

Предметом правочинів між позивачем та його контрагентами є товари, роботи та послуги, котрі не обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін спірних правочинів не суперечать закону.

Представником відповідача не надано до суду правового обґрунтування необхідності ліцензування послуг з фізпідготовки та проведення перевірок.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні приписи норм чинного законодавства.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність (Лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11).

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Судом встановлено, що первинні документи по взаємовідносинам ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" з вищезазначеними контрагентами оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу положень ст..44 Податкового кодексу України , ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1994 року № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичною сили.

На час укладання договорів контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що послуги, надані ПП "АЛЬВАТРЕЙДІНГ" та ТОВ "ВЕРІТАС-ТОРГ" використані позивачем для забезпечення господарської діяльності, зокрема, шляхом підготовки та перевірки співробітників позивача для здійснення охорони об'єктів та створення безпеки на об'єктах, які знаходяться під охороною підприємства, що підтверджується наданими первинним документами: наказами на проведення фізичної підготовки особового складу, штатним розкладом, списками співробітників, графіками відвідування занять, відомостями перевірки об'єктів.

Суд зазначає, що для фактичного здійснення господарської операції щодо надання послуг з охорони об'єктів позивач забезпечений кількістю персоналу, що підтверджується даними штатного розпису, де зазначено про наявність в штаті позивача 109 охоронців.

Щодо посилань податкового органу на наявність податкової інформації стосовно контрагентів позивача, суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Судом встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання товарів, послуг у ТОВ "ВІАТЕЛ", ТОВ "Міжнародна промислова компанія", ПП "Альватрейдинг" ТОВ "ВЕРІТАС ТОРГ, ТОВ "СЕОЛАН". При цьому ТОВ "ВІАТЕЛ", ТОВ "Міжнародна промислова компанія", ПП "Альватрейдинг" ТОВ "ВЕРІТАС ТОРГ, ТОВ "СЕОЛАН" виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами, а ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" отримав товари, послуги за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку Позивача.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

При цьому суд зважає, що господарські відносини між ПП "Охоронне агентство "Інекс" та ТОВ "Віател" за вищевказаними договорами вже були предметом розгляду у справі №820/1525/14 та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року не встановлено нереальності здійснення господарської діяльності між вказаними суб'єктами господарювання.

Господарські відносини між ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" та ТОВ "Сеолан" за вищевказаними договорами вже були предметом розгляду у справі №820/236/15 та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2014 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2015 не встановлено нереальності здійснення господарської діяльності між вказаними суб'єктами господарювання.

Матеріалами справи підтверджено наявність у ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" матеріально-технічних ресурсів, персоналу, що свідчить про наявність умов, необхідних для здійснення основного виду діяльності діяльність приватних охоронних служб та здійснення позивачем зазначеного виду діяльності відповідно до виданої ліцензії. Доказів, що свідчать про протилежне, відповідачем до суду не надано.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.198.3, п.198.4 ст.198 ПК України при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0000021421 від 20.06.2017 року.

Відповідно до п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" №7 від 20.05.2013 року за своєю суттю правовий акт управління - це державно-владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб'єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини. Разом із тим, з метою захисту прав та інтересів суб'єкта права суд встановлює правові наслідки протиправності акту, а саме його скасування.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Охоронне агентство "ІНЕКС" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0000021421 від 20.06.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код 39599198, вул. Пушкінська, 46, м.Харків, 61057) на користь Приватного підприємства "Охоронне агентство "ІНЕКС" (м. Харків, проспект Московський, 47, код ЄДРПОУ 33291994) судовий збір у сумі 3808,10 (три тисячі вісімсот вісім) грн. 10 коп..

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 12 жовтня 2017 року.

Суддя Біленський О.О.