Постанова № 69494627, 06.09.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року о/об 12 год. 49 хв.Справа № 808/346/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Запоріжнафтопродукт» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

за участі представників:

від позивача - ОСОБА_1

(діє на підставі довіреності б/н від 20.06.2017 року)

від відповідача - ОСОБА_2

( діє на підставі довіреності № 745/08-01-10-03 від 02.06.2017 року)

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Запоріжнафтопродукт» (далі позивач або ТОВ «Нафтова компанія Запоріжнафтопродукт») до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0147081712 та №0148081712 від 12 вересня 2016 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що за наслідками перевірки позивача податковим органом складено акт від 26 липня 2016 року №066/08-01-14-04/39846540. 12 вересня 2016 року на підставі ОСОБА_1 перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області винесено податкові повідомлення-рішення №0147081712 та №0148081712, якими збільшено грошові зобов'язання з акцизного податку у розмірі 191808,75 грн. ТОВ «Нафтова компанія Запоріжнафтопродукт» вважає, що податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2016 року №0147081712 та №0148081712 підлягають скасуванню як безпідставні та необґрунтовані, оскільки реалізація нафтопродуктів юридичним особам, фізичним особам-підприємцям, створеним для заняття підприємництвом, не може вважатись особистим некомерційним використанням. Разом з тим вказує на те, що контролюючий орган приходить до хибного висновку, щодо виникнення податкових зобов'язань зі сплати акцизного податку та спростовується наступним. Відпуск нафтопродуктів за довірчими документами (скретч картками (паливними картками) здійснюється через мережу АЗС ТОВ «Нафтова компанія Запоріжнафтопродукт». При цьому ТОВ «Нафтова компанія Запоріжнафтопродукт» не проводить розрахункову операцію в розумінні Закону про РРО, оскільки лише передає на підставі довірчого документу (скретч-картки, паливної картки) ту кількість нафтопродукту, яка була викуплена споживачем у ТОВ «ТД АВІАС» чи ТОВ ВТФ «АВІАС» в готівковій чи безготівковій формі під час здійснення розрахункової операції, тобто розрахункова операція (придбання нафтопродуктів) здійснюється в момент придбання їх у ТОВ «ТД АВІАС» чи ТОВ ВТФ «АВІАС». Розрахункова операція і відповідно, нарахування акцизного податку здійснюється у даному випадку в момент придбання товару у ТОВ «ТД АВІАС» чи ТОВ ВТФ «АВІАС», а не в момент його відпуску з АЗС. Отже позивач вважає, що у випадку оподаткування ТОВ «Нафтова компанія Запоріжнафтопродукт» нафтопродуктів за передані на підставі довірчих документів призведе до подвійного оподаткування. Зазначає, що у 2015 році законодавством не передбачалось, що фізичний відпуск з автозаправної станції товарів є реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розумінні Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях, відповідно до яких зазначає, що наявність письмового укладеного договору купівлі-продажу та інших обовязково необхідних документів для відпустку споживачу нафтопродуктів через мережу АЗС за безготівковою формою розрахунку із використанням відомостей не свідчить про оптовий продаж нафтопродуктів з метою подальшого його перепродажу кінцевим споживачам чи використання палива в якості сировинного складника чи компонента у власній виробничо-комерційній діяльності. Зазначає, що акцизним податком має оподатковуватися весь продаж підакцизних товарів кінцевим споживачам фізичним особам чи субєктам господарювання є використання безпосередньо цими особами придбаних паливно-мастильних матеріалів. При цьому, з метою належного оподаткування акцизним податком продажу паливно-мастильних матеріалів платник податків має забезпечити належний облік продажу паливно-мастильних матеріалів кінцевим споживачам для подальшого комерційного використання покупцям цих товарів. Тобто вказує, що для оподаткування акцизним податком обсягу продажу паливно-мастильних матеріалів платник податків має виходити з підтвердження покупцем мети подальшого використання придбаних паливно-мастильних матеріалів при відсутності такого підтвердження обсяг має обкладатися акцизним податком на загальних підставах. Вказує на те, що у даному випадку оподаткуванням акцизним податком підлягав увесь обєм реалізованих паливно-мастильних матеріалів через мережі АЗС за період з 19 червня 2015 року по 31 березня 2016 року.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 06 вересня 2017 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області №517 від 25 травня 2016 року проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Запоріжнафтопродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19 червня 2015 року по 31 березня 2016 року.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено ОСОБА_1 перевірки №066/08-01-14-04/39846540 від 26 липня 2017 року.

Актом перевірки встановлені зокрема порушення:підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 216.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпункту 215.3.4, підпункту 215.3 статті 215, пункту 216.9, статті 216 в наслідок чого підприємством занижено суму акцизного податку (визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету) за період з 19 червня 2015 року по 31 березня 2016 року на загальну суму 9 086 013,00 грн. утому числі по періодах:

-липень 2015 року у сумі 648399,00 грн.;

-серпень 2015 року у сумі 1 582 560,00 грн.;

-вересень 2015 року у сумі 1 589 216,00 грн.;

-жовтень 2015 року у сумі 1 694 541,00 грн.;

-листопад 2015 року у сумі 1 633 842,00 грн.;

-грудень 2015 року у сумі 1 937 455,00 грн.

Так, 12 вересня 2016 року податковим органом стосовно позивача прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0147081712, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Запоріжнафтопродукт» збільшено суму грошового зобовязання з акцизного податку з реалізації субєктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 120784,00 грн., та застосовані штрафні санкції у сумі 30196,00 грн.;

-№0148081712, яким до Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Запоріжнафтопродукт» збільшено суму грошового зобовязання з акцизного податку з реалізації субєктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 32663,00 грн., та застосовані штрафні санкції у сумі у сумі 8165,75 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем до ДФС України подано скаргу, однак 17 січня 2017 року на адресу позивача надійшли результати розгляду скарги, якими скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з таким рішення податкового органу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Запоріжнафтопродукт» звернулося до суду з адміністративним позовом.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає податкові повідомлення-рішення, обґрунтованим та такими, що не підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що 10 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Запоріжнафтопродукт», як «постачальником» та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «Авіас», як «покупцем» укладено договір поставки №П15-452.

Відповідно до пункту 1.1 Договору №П15-452 постачальник зобовязаний поставити оптом, а покупець прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (бензини, дизельне паливо і газ) (товар), в кількості і за ціною, передбаченими у додатках.

Відповідно до пункту 2.3 Договору №П15-452 товар поставляється відповідно з Додатками №4 по довірчим документам покупця:

-паливним карткам;

-скетч-карткам.

Також 12 листопада 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Запоріжнафтопродукт», як «постачальником» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АВІАС», як «покупцем» укладено договір поставки №П15-29.

Відповідно до пункту 1.1 Договору № П15-29 постачальник зобовязаний поставити оптом, а покупець прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (бензини, дизельне паливо і газ) (товар), в кількості і за ціною, передбаченими у додатках.

Відповідно до пункту 2.3 Договору № П15-29 товар поставляється відповідно з Додатками №4 по довірчим документам покупця:

-паливним карткам;

-скетч-карткам.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Запоріжнафтопродукт» за період з 19 червня 2015 року відпущено нафтопродуктів в м. Приморськ та Приморському районі:

-за паливними картками в липні 2015 року на загальну суму 23163,37 грн. (17970,10 грн. по АЗС № 11 + 5193,27 грн. по ЛЗС №10);

-за скретч картками в липні 2015 року на загальну суму 73495 грн. (7931,00 грн. по АЗС №11+65564.00 грн. по ЛЗС №10).

-за паливними картками в серпні 2015 року на загальну суму 92629,80 грн. (30766 грн. по АЗС №11 +61863,80 грн. по АЗС №10);

-за скретч картками в серпні 2015 року на загальну суму 435370,01 грн. (57093,51 грн. по АЗС №11 + 378276,50 грн. по АЗС №10);

-за паливними картками в вересні 2015 року на загальну суму 68818,08 грн.(22382,70 грн. по АЗС №11 + 46435,38 грн. по АЗС №10);

-за скретч картками в вересні 2015 року на загальну суму 426721,51 грн. (66687,50 грн. по АЗС №11 В 360034,01 грн. по АЗС №10);

- за паливними картками в жовтні 2015 року на загальну суму 87114,14 грн. (33765,50 грн. по АЗС №11 + 53348,64 грн. по АЗС №10);

- за скретч картками в жовтні 2015 року на загальну суму 467097,50 грн. (84660,00 грн. по АЗС №11 + 382437,50 грн. по АЗС №10);

- за паливними картками в листопаді 2015 року на загальну суму 52103,50 грн. (10470,00 грн. по АЗС №11 + 41633,50 грн. по АЗС №10);

- за скретч картками в листопаді 2015 року на загальну суму 432655,01 грн. (80157,51 грн. по АЗС №11 + 352497,50 грн. по АЗС №10);

-за паливними картками в грудні 2015 року на загальну суму 44530,00 грн. (10451,50 грн. по АЗС №11 + 34078,50 грн. по АЗС №10);

-за скретч картками в листопаді 2015 року на загальну суму 465814,50 грн. (61317,50 грн. по АЗС №11 + 404497,00 грн. по АЗС №10);

Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Запоріжнафтопродукт» за період з 19 червня 2015 року по 31 березня 2016 року відпущено нафтопродуктів в м. Приморськ та Приморському районі:

-за скетч картками на загальну суму 2 301 153,53 грн.;

-за поливними картками 7на загальну суму 368 358,89 грн.

Всього за період з 19 червня 2015 року по 31 березня 2016 року відпущено нафтопродуктів в м. Приморськ та Приморському районі за паливними та скетч картками на загальну суму 2 669 512,42 грн.

Відповідно до акту перевірки №066/08-01-14-04/39846540 від 26 липня 2017 року податковим органом встановлено, що позивачем занижено суму акцизного податку (визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету) за період з 19 червня 2015 року по 31 березня 2016 року на загальну суму 9 086 013,00 грн.

Оцінюючи правильність визначення позивачем обєкта оподаткування та декларування в звітності акцизного податку за період з 19 червня 2015 року по 31 березня 2016 року, суд виходить із такого.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 ПК України, до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПК України (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування (абзаци 1 та 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять», роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

Відповідно до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України, базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України.

Таким чином, об'єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому - в незалежності від форми розрахунків та мети використання.

Згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), а у разі реалізації товарів фізичними особами-підприємцями, які сплачують єдиний податок, є дата надходження оплати за проданий товар, що передбачено пунктом 216.9 статті 216 ПК України.

Відповідно до пункту 216.6 статті 216 ПК України, при використанні підакцизних товарів (продукції) для власних виробничих потреб датою виникнення податкових зобов'язань є дата їх передачі для такого використання, крім використання для виробництва підакцизних товарів (продукції).

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06 липня 1995 року.

Відповідно до пункту 3 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоровя споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування визначають Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами затвердженні постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20 грудня 1997 року (далі - Правила № 1442).

Відповідно до пункту 10 Правил № 1442, розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Тобто, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів, платіжних карток та смарт-карток (паливних карток, скретч карток).

Необхідно звернути увагу на те, що єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлює Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затверджена Наказом Міністерство палива та енергетики України № 281/171/578/155 від 20 травня 2008 року (далі Інструкція №281).

В свою чергу, згідно з пунктом 10.3.1.1 Інструкції №281, розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1315.

При цьому, відповідно до пункту 10.3.1.3 Інструкції № 281, відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП. У цьому ж змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (підпункт 10.3.4.2 Інструкції № 281).

Пунктом 10.3.2 Інструкції № 281, встановлено, що відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП.

Пунктом 2 Правил № 1442 встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Пунктами 34, 35 цих Правил встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

Судом встановлено, що відпуск нафтопродуктів за довірчими документами (скетч картками, паливними картками) здійснювалося через мережу АЗС Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Запоріжнафтопродукт» по довірчим документам (скетч картками, паливними картками).

Представник позивача зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Запоріжнафтопродукт» не проводить розрахункову операцію в розумінні Закону про РРО, оскільки лише передає на підставі довірчого документу (скетч картками, паливними картками) ту кількість нафтопродукту, яка була викуплена споживачем у Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «Авіас» чи Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АВІАС».

Розрахункова операція і відповідно нарахування акцизного податку здійснюється у даному випадку в момент придбання товару у Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «Авіас» чи Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АВІАС», а не в момент його відпуску з АЗС.

З вищезазначениого вбачається, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.

Як встановлено судом у період з 19 червня 2015 року по 31 березня 2016 року позивач мав фінансово-господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Запоріжнафтопродукт», як «постачальником» та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «Авіас»,

Судом встановлено, що відпуск нафтопродуктів за довірчими документами (скетч картками, паливними картками) здійснювалося через мережу АЗС Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Запоріжнафтопродукт» по довірчим документам (скетч картками, паливними картками).

Всього за період з 19 червня 2015 року по 31 березня 2016 року позивачем відпущено нафтопродуктів в м. Приморськ та Приморському районі за паливними та скетч картками на загальну суму 2 669 512,42 грн.

Реальність господарських операцій між позивачем та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «Авіас» чи Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АВІАС», не ставиться відповідачем під сумнів.

Тобто, як встановлено судом пальне реалізовувалося Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія Запоріжнафтопродукт» через АЗС по скетч карткам та паливним талонам.

Суд звертає увагу на те, що «господарська діяльність» й «комерційна діяльність» не є тотожними поняттями. Комерційне використання паливно-мастильних матеріалів передбачене для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, тоді як позивач здійснював саме таку роздрібну реалізацію пального на АЗС саме кінцевим споживачам.

Згідно листа ДФС України від 20.01.2015 № 1519/7/99-99-19-03-03-17, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група, що відповідає вимогам щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 199 від 18 лютого 2002 року, якими визначено формат та розрядність даних, що зберігається у фіскальній пам'яті РРО, у якому передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг).

Враховуючи підпункт 3.5 пункту 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01 грудня 2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за № 105/5296, рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6. Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група. Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального. При цьому диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає.

Отже, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (пункт 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком, відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України, у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Таким чином, дата здійснення розрахункової операції, відповідно до Закону № 265/95-ВР, через мережу АЗС, в тому числі і в безготівковій формі за допомогою паливних відомостей, є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкові зобов'язання зі сплати 5% акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова) під час здійснення розрахункових операцій, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними, а тому позов не підлягає задоволенню.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідачем, як субєктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0147081712 та №0148081712 від 12 вересня 2016 року.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

СуддяД.В. Татаринов