Постанова № 69494590, 22.09.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2017 року № 810/161/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Приватного підприємства «Техпродагро» про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Білоцерківська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області з позовом до Приватного підприємства «Техпродагро» про стягнення податкового боргу у сумі 200 878,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за підприємством рахується податкова заборгованість за несвоєчасне подання податкової звітності з ПДВ та несвоєчасно зареєстровані податкові накладні в ЄРПН. У зв'язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку податкового боргу позивач звернувся з позовом до суду.

В судове засідання, призначене на 22.09.2017 року представник позивача та відповідача не зявились, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ч. 4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Техпродагро» зареєстроване 04.08.2010 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області. Як платник податків, зборів та обовязкових платежів відповідач перебуває на обліку у Білоцерківській ОДПІ Київської області з 05.08.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем проведено камеральну перевірку податкової звітності відповідача з ПДВ, за результатами якої складено акт № 667/10-02-12-01/37235776 від 08.06.2016 року.

В ході проведення перевірки контролюючим органом були встановлені наступні порушення відповідачем вимог законодавства: п.п.49.18.1 п.49.18 ст. 49 ПК України, підприємством несвоєчасно подано податкову звітність з ПДВ за жовтень - грудень 2015 року; п.201.10 ст. 201 ПК України, відповідачем несвоєчасно зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за жовтень - грудень 2015 року на загальну сум ПДВ 660 406, 50 грн.

На підставі акту перевірки відносно ПП «Техпродагро» були винесені податкові повідомлення рішення від 29.06.2016 року форми «Р» № НОМЕР_1 на суму штрафних санкцій 3060,00 грн. та форми «Н» № НОМЕР_2 на суму штрафних санкцій 198121,95 грн.

Податкові повідомлення-рішення були направлені за податковою адресою відповідача рекомендованим листом повідомленням про вручення та вручені його уповноваженому представнику наручно під розписку 01.07.2016.

Однак в термін, встановлений ст. 57 ПК України, вказані зобовязання платником податків в повному обсязі погашені не були. Частково за рахунок переплат в сумі 303,00 грн. погашено зобовязання за ППР від 29.06.2016 року № НОМЕР_1, що підтверджується витягом КОР платника податків.

В подальшому у відповідності до ст. 59 ПК України Білоцерківською ОДПІ виставлено відповідачеві податкову вимогу форми "Ю" № 635-23/83 від 15.03.2016 року на загальну суму податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язанням 4049,42 грн. Вимога була направлена відповідачеві за податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручена його уповноваженому представнику наручно 31.03.2016 року, однак залишилися без задоволення. Відповідачем в добровільному порядку податковий борг погашено не було.

Таким чином, згідно з довідкою Білоцерківської ОДПІ від 08.12.2016 року № 14915/10/23 ПП «Техпродагро» станом на 08.12.2016 має податковий борг в сумі 200 878,95 грн.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що ПП «Техпродагро» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005091201 від 29.06.2016 на суму 3060,00 грн., №0005101201 від 29.06.2016 на суму 198121,95 грн. (справа № 810/93/17).

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року в адміністративній справі №810/93/17 позов задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0005091201 та № НОМЕР_2 від 29.06.2016.

В подальшому ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 по адміністративній справі №810/93/17, апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року у справі за позовом приватного підприємства Техпродагро до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року залишено без змін. Отже, постанова суду першої інстанції набрала законної сили.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписами пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як встановлено судом, єдиною підставою для звернення позивача до суду про стягнення з відповідача суми заборгованості були податкові повідомлення-рішення від 29.06.2016 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, що винесені податковим органом.

Суд бере до уваги, що згідно з постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року в адміністративній справі №810/93/17 вищезазначені повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Беручи до уваги вказану постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2017, якою встановлено протиправність та скасовано податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.06.2016 на суму 3060,00 грн. та № НОМЕР_2 від 29.06.2016 на суму 198 121,95 грн., суд дійшов висновку про те, що у позивача відсутні підстави для стягнення даної суми з відповідача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії субєкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обовязок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обовязків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип належного урядування покладає на державні органи обовязок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Судом у даній справі встановлено, що підстави для стягнення податкового боргу станом на час розгляду справи відсутні. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини суд визнає, що у ситуації, яка склалася, податковий орган, який продовжує наполягати на безпідставному стягненні податкового боргу, порушує вищевказані вимоги щодо належного урядування, діє поза межами повноважень, не у порядку та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, використовує надані повноваження всупереч мети, з якою це повноваження надано; діє необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), діє упереджено та недобросовісно, без дотримання вимог щодо розсудливості, з порушенням принципу рівності перед законом та непропорційно (з порушенням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)).

За таких обставин суд дійшов висновку щодо безпідставності заявлених позовних вимог, у звязку з чим позов задоволенню не підлягає у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 69-71, 94, 128 157-163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.