Постанова № 69494410, 12.10.2017, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 жовтня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1291/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі № 812/1291/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути на свою користь винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року в сумі 10664,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в органах внутрішніх справ. У період з 22.07.2014 по 30.09.2014, з 01.10.2014 по 07.11.2015 позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 13.12.2014 № 98 та від 07.06.2015 № 158, про що свідчать довідки від 19.01.2015 № ВДЗ/1236/А та від 12.08.2015 № ВДЗ/8770/А.

Всупереч вимог пункту 2 постанови КМУ від 04.06.2014 № 158 відповідачем за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року позивачу не виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення. Згідно з довідкою відповідача від 09.08.2017 № 54/17508 розмір грошового забезпечення за період з липня 2014 року по грудень 2014 року склав: у липні 2014 року - 2577,96 грн, у серпні 2014 року - 2577,96 грн, у вересні 2014 року - 2577,96 грн, у жовтні 2014 року - 3188,65 грн, у листопаді 2014 року - 3478,20 грн, у грудні 2014 року - 3997,95 грн, а всього 18398,68 грн. Винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції позивачу була виплачена у розмірі 5967,74 грн, а саме: у липні 2014 року - 967,74 грн, у серпні 2014 року - 3000,00 грн, у вересні 2014 року - 2000,00 грн. З урахуванням положень пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» позивачу повинна була бути виплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за жовтень 2014 року у розмірі 3188,65 грн, за листопад 2014 року - 3478,20 грн, за грудень 2014 року - 3997,95 грн, а всього - 10664,80 грн.

У судове засідання позивач не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 25, 37), в позовній заяві просив розглянути справу без його участі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення проти позову від 26.09.2017 б/н, у яких зазначив, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення) лише у межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Відповідно до вимог бюджетного законодавства кошторис видатків бюджетних установ затверджується тільки на відповідний рік. Таким чином, неможливо здійснити виплати у поточному році за зобов'язаннями минулих років. Також зазначив, що наказом АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивач був включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 01.10.2014. Однак, оскільки зазначений наказ виданий вже по закінченню бюджетного періоду, у відповідача відсутні законні підстави щодо виплати винагороди за участь в АТО за спірний період.

Також представник відповідача зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2017 № 1297 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» починаючи з 01 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць. Отже, до складу місячного грошового забезпечення працівника органів внутрішніх справ не входить матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань чи матеріальна допомога на оздоровлення. Згідно з довідкою від 22.09.2017 № 54/17517 позивач з 23.09.2014 по 22.10.2014 перебував у відпустці, а отже винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за жовтень 2014 року повинна складати 870,96 грн (арк. спр. 27-31).

У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 26, 38), у запереченнях проти позову заявив клопотання про розгляд адміністративної справи за його відсутності.

Враховуючи положення частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 25 січня 2013 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в Сєвєродонецькому міському відділі ГУМВС України у Луганській області на посаді інспектора патрульної служби взводу № 1 роти патрульної служби, підпорядкованої Сєвєродонецькому міському відділу, про що свідчить довідка від 22.09.2017 № 54/17516, видана Сєвєродонецьким міським відділом ГУМВС України у Луганській області (арк. спр. 34).

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області по особовому складу від 06.11.2015 № 399 о/с сержанта міліції ОСОБА_1, інспектора патрульної служби взводу № 1 роти патрульної служби, підпорядкованої Сєвєродонецькому міському відділу, звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) (арк. спр. 11).

Відповідно до довідки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 21.09.2017 № 6/4-428ЛК на підставі наказу антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 07.06.2015 № 158 позивача включено до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення в період з 01.10.2014 (арк. спр. 32).

Згідно з довідкою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 21.09.2017 № 6/4-428ЛК на підставі наказу антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 17.11.2015 № 321 позивача виключено зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення до пункту постійної дислокації Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з 07 листопада 2015 року (арк. спр. 32).

Відповідно до довідок Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 19.01.2015 № ВДЗ/1236/А, від 12.08.2015 № ВДЗ/8770/А, та довідки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 21.09.2017 № 6/4-428ЛК, на підставі наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 13.12.2014 № 98 та від 07.06.2015 № 158 позивач дійсно брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 22.07.2014 по 30.09.2014, з 01.10.2014 по 06.11.2015 (арк. спр. 7, 8, 32).

Згідно з довідками про грошове забезпечення від 09.08.2017 № 54/17508 та від 25.09.2017 № 54/17518, виданими Сєвєродонецьким міським відділом ГУМВС України у Луганській області, загальний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.10.2014 по 31.12.2014 складав 10664,80 грн, а саме: за жовтень 2014 року - 3188,65 грн; за листопад 2014 року - 3478,20 грн, за грудень 2014 року - 3997,95 грн (арк. спр. 9, 35).

Відповідно до довідок Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області від 22.06.2017 № 54/17469, від 22.09.2017 № 54/17517 у період з 23.09.2014 по 22.10.2014 позивач перебував у відпустці, на лікарняному не перебував (арк. спр. 10, 33).

З наявних у матеріалах справи документів та заперечень відповідача судом встановлено, що відповідачем не заперечується факт безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення у період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року. Спірним питанням є можливість виплати відповідачем позивачу в поточному році такої винагороди поза межами відповідного бюджетного періоду та питання щодо розміру винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за жовтень 2014 року.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі - Постанова № 158), у редакції, чинній у спірному періоді, було визначено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання Постанови № 158 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 23.07.2014 № 719 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» (далі - Наказ № 719), яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць.

Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах.

Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (далі - Наказ № 499) установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Також Наказом № 499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, положеннями якої, зокрема, визначено, що:

- при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (підпункт 1.7);

- грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (підпункт 1.12).

Відповідно до пункту 2.17.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом № 499, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

З системного аналізу наведених вище нормативних актів (Постанова № 158 та Наказ № 719) можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань чи матеріальна допомога на оздоровлення не віднесена до щомісячних видів грошового забезпечення, в розмірі 100 % якого нараховується та виплачується винагорода за участь в антитерористичній операції згідно з Постановою № 158. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується особам за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Зазначеним Наказом № 719 передбачена виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за минулі періоди є безпідставними.

Що стосується посилань на відсутність у кошторисі відповідача видатків на виплату такої винагороди за минулі періоди, суд вважає їх також необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно частин першої, другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у справі «Кечко проти України», заява № 63134/00, пар. 23, 26, рішення від 08.11.2005, зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Бурдов проти Росії», № 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-ІІІ).

Отже можна зробити висновок, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Наведеними вище наказами Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 13.12.2014 № 98, від 07.06.2015 № 158 та довідками Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 19.01.2015 № ВДЗ/1236/А, від 12.08.2015 № ВДЗ/8770/А, від 21.09.2017 № 6/4-428лк підтверджується, що позивач в період з 01.10.2014 по 31.12.2014 брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області і має право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, передбаченої пунктом 2 Постанови № 158, а відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачу винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01.10.2014 по 31.12.2014.

Щодо строку звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції суд зазначає, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З урахуванням наведеного та з огляду на розмір грошового забезпечення позивача у періоді з жовтня 2014 року по грудень 2014 року, підтверджений довідками про доходи від 09.08.2017 № 54/17508 та від 25.09.2017 № 54/17518, та перебування позивача з 23.09.2014 по 22.10.2014 у відпустці, судом встановлено, що розмір винагороди позивача за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01.10.2014 по 31.12.2014, який належить стягнути на користь останнього, складає: за жовтень 2014 року - 870,93 грн (3000,00 грн / 31 день = 96,77 грн (за 1 день) х 9 днів (фактично відпрацьовані у жовтні 2014 року); за листопад 2014 року - 3478,20 грн; за грудень 2014 року - 3997,95 грн, а всього - 8347,08 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

При цьому, оскільки позивачем заявлено до стягнення за жовтень 2014 року 3188,65 грн (з урахуванням матеріальної допомоги), а суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за жовтень 2014 року винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 870,93 грн, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення винагороди за зазначений місяць у розмірі 2317,72 грн слід відмовити.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 94 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 11, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити частково.

Стягнути з Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області (ідентифікаційний код 08670711, місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Партизанська, будинок 16) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 93400, АДРЕСА_1) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року в сумі 8347,08 грн (вісім тисяч триста сорок сім грн 08 коп.), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.І. Чернявська