Рішення № 69492356, 11.10.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/8170/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Костенко В. Г.Номер провадження 22-ц/788/1561/17 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 серпня 2017 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення,

в с т а н о в и л а:

06 вересня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 26 листопада 2007 року він уклав з третьою особою ОСОБА_4 кредитний договір № SUC9GA00009394, за яким надав 98000 доларів США до 26 листопада 2027 року зі сплатою 11,04% річних. В забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, 26 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки № SUC9GA00009394, згідно з яким ОСОБА_3 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме будинок загальною площею 90,60 кв.м, житловою площею 45,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 707000 грн. Третя особа зобов'язана повертати кредит та відсотки за його користування щомісячно. Оскільки ОСОБА_4 своїх обов'язків, передбачених умовами кредитного договору, не виконала та має заборгованість у сумі 227966,36 доларів США, позивач просив в рахунок погашення заборгованості у розмірі 707000 грн., визначених за курсом на 24 травня 2016 року, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем із встановленням початкової ціни продажу предмета іпотеки на рівні, зазначеному в договорі іпотеки, а саме 707000 грн.; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку; стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 серпня 2017 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, поклавши судові витрати на відповідача.

В апеляційній скарзі посилається на те, що оцінка вартості предмета іпотеки повинна визначатись вже у виконавчому провадженні або безпосередньо при продажі предмета іпотеки. Вказує, що положення ч. 2 ст. 109 ЖК України не поширюється на спірні правовідносини, оскільки відносяться до Глави 2 вказаного кодексу, яка регламентує питання користування тимчасовими мешканцями жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду та виселення з вказаних приміщень, тому не підлягала застосуванню судом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача - ОСОБА_5, який заперечував проти скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 26 листопада 2007 року між позивачем та третьою особою укладено кредитний договір № SUC9GA00009394, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_4 98000 доларів США до 26 листопада 2027 року за умови сплати 11,04% річних, а остання зобов'язалася кожного місяця згідно з графіком повертати кредит та сплачувати відсотки за його користування (а.с. 15-18).

Зобов'язання третьої особи забезпечено іпотекою. Так, 26 листопада 2007 року між позивачем і відповідачем укладено договір іпотеки № SUC9GA0000939, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними господарчими та побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить йому на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, серії НОМЕР_1 від 16 листопада 2007 року, посвідченим державним нотаріусом Другої нотаріальної контори ОСОБА_6 (а.с. 21-23).

Відповідно до п.35.5 договору іпотеки, вартість предмета іпотеки становить 707000 грн. (а.с. 21-22).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 не виконала зобов'язання з повернення кредиту в строки, визначені договором. У зв'язку з цим, станом на 23 серпня 2016 року її заборгованість за кредитом становить 227966,36 доларів США, у тому числі: 96018,71 доларів США - заборгованість за кредитом, 50888,75 доларів США - заборгованість за процентами, 8820 доларів США - комісія, 72238,90 доларів США - пеня (а.с. 6-11).

07 липня 2016 року позивач направив відповідачу та третій особі повідомлення про дострокове повернення кредиту у місячний строк з дня отримання листа. Зазначений лист був направлений відповідачу та третій особі рекомендованою кореспонденцією.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що на час судового розгляду згоди між сторонами про ціну продажу предмета іпотеки не досягнуто, всупереч положенням ст. ст. 59-60 ЦПК України, позивачем не надано доказів, що заявлена у позові ціна продажу відповідає рівню, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна та не надано оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Проте, з таким висновком місцевого суду колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 525-526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін. передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Станом на 23 серпня 2016 року заборгованість за кредитним договором від 26 листопада 2007 року становить 227966,36 доларів США ( а.с. 6-11).

07 липня 2016 року позивач направив відповідачу та третій особі рекомендованою кореспонденцією повідомлення про дострокове повернення кредиту у місячний строк з дня отримання листа.

Доказів погашення боргу суду надано не було.

Статтею 589 ЦК України та ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.18.8.1, п.18.8.2 договору іпотеки, іпотекожержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані, а також у випадку порушення іпотекодавцем зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору та в інших випадках, передбачених цим договором.

Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 39 даного Закону, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, крім іншого, зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки та початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Способом реалізації предмета іпотеки може бути реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої статтею 41 Закону України «Про іпотеку») або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Як убачається зі змісту позову, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає про спосіб реалізації предмета іпотеки саме шляхом продажу предмета іпотеки з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу, тобто в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У пункті 35.5 договору іпотеки від 26 листопада 2007 року, сторони договору визначили, що вартість предмета іпотеки складає 707000 грн. (а.с. 21-22).

Отже, ціна продажу предмета іпотеки встановлена в договорі за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем.

В п. 42 постанови № 5 пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів що виникають з кредитних правовідносин» роз'яснено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Однак, суд першої інстанції вищевикладеного не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягають у зв'язку з відсутністю між сторонами згоди щодо ціни продажу та ненадання позивачем доказів, що заявлена у позові ціна продажу відповідає рівню, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

З урахуванням того, що позичальник не виконує взятих на себе зобов'язань забезпечених заставою, існує значна заборгованість за кредитним договором, а тому є підстави, передбачені ст. 589 ЦК України, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та п.18.8.1, п.18.8.2 іпотечного договору, для звернення стягнення на предмети іпотеки.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відповідно до п. п. 3 та 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалення нового рішення про звернення стягнення на житловий будинок загальною площею 90,60 кв.м, житловою площею 45,0 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки № SUC9GA00009394 від 26 листопада 2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу, з іншою особою - покупцем із встановленням початкової ціни продажу предмета іпотеки на рівні, зазначеному в договорі іпотеки, а саме 707000 грн., будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

Разом з тим, суд першої інстанції, вирішуючи позовну вимогу про виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в її задоволенні.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

В разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке не придбане за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення ч. 2 ст. 39 та/або ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», так і ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР.

Зазначений висновок був зроблений Верховним Судом України у правових позиціях, викладених у постановах від 24 червня 2015 року (справа № 6-447цс15), від 30 вересня 2015 року (справа № 6-1892 цс15), від 18 березня 20015 року (справа № 6-39 цс-15), які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Доводи апеляційної скарги про те, що положення ч. 2 ст. 109 ЖК України не поширюється на спірні правовідносини, є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що предмет іпотеки належить відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом і не був придбаний відповідачем за рахунок отриманого від позивача кредиту, під час розгляду справи судом не встановлено наявності у відповідача іншого постійного жилого приміщення, яке має бути надане йому одночасно з виселенням, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для виселення відповідача з жилого приміщення.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України, необхідно компенсувати позивачу сплачений судовий збір, стягнувши на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_3 10605 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 11665 грн. 50 коп. - за розгляд справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 серпня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SUC9GA00009394 від 26 листопада 2007 року у розмірі 27955,71 доларів США, що за курсом НБУ від 23 серпня 2016 року (25,29) складає 707000 грн. з яких: 96018,71 доларів США - заборгованість за кредитом, 50888,75 доларів США - заборгованість за процентами, 8820 доларів США - комісія, 72238,90 доларів США - пеня, звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 90,60 кв.м, житловою площею 45,0 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки № SUC9GA00009394 від 26 листопада 2007 року Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу, з іншою особою - покупцем із встановленням початкової ціни продажу предмета іпотеки на рівні, зазначеному в договорі іпотеки, а саме 707000 гривень, будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 10605 гривень компенсації судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 11665 гривень 50 копійок - за розгляд справи апеляційним судом.

Рішення набрало законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді -